Ґімлі – ґном-воїн з королівського роду Дуріна, який прославився як єдиний ґном-член Братства Персня. Син Ґлоїна, компаньйона Більбо Торбина в поході за Імлисті гори.
Був обраний Ельрондом членом Братства Персня і єдиним із представників своєї раси під час Війни за Перстень воював в Рогані та Ґондорі проти армій Сарумана та Саурона.
Під час своїх пригод зав’язав міцну дружбу з ельфом Леґоласом, яка тривала і після війни, подолавши таким чином давню ворожнечу між гномами і ельфами.
Життєпис[]
Ґімлі народився в Синіх горах, в поселенні вигнанців Чертоги Торіна, в одному з найстаріших та найповажніших гномських родів - Довгобородів або, як їх ще називали, Народ Дуріна, що населяли Кгазад-Дум (у перекладі з кгуздула Палаци Народу Кгазад) в Імлистих горах, приблизно через століття після трагічного знищення Долу та пограбування Еребора драконом Смоґом Золотим.
Його батьком був Ґлоїн, прямий нащадок короля Наїна II, який приєднався до Торіна Дубощита та компанії в Поході до Еребора, але Ґімлі з собою не взяли, адже по міркам ґномів він був ще замалий, мав "лише" 62 роки.
Коли Смоґа було вбито, а королівство Еребор звільнено, Ґімлі та його батько були серед тих, хто повернувся додому, в Королівство під Горою.
В 3017 р. Третьої епохи, Ґімлі був свідком прибуття посланця Саурона, ймовірно одного з Назґулів, який розпитував ґномів про Більбо Торбина та Єдиний перстень, обіцяючи винагороду за будь-яку інформацію. Трохи згодом, Ґімлі супроводжував свого батька Ґлоїна до Рівенділа, де хотів розповісти про візит Назґула та отримати пораду Ельронда щодо цього. Був присутній на Раді в будинку Ельронда, як представник ґномів Еребору і, в підсумку, став єдиним ґномом в Братстві Персня.
Братство персня[]
Як вже було зазначено, Ґімлі, єдиний молодий гном, якого бачили на раді Ельронда, був призначений членом Братства Персня. Він один із усієї компанії був у кольчузі та тримав сокиру з широким лезом.
Джон Ріс-Девіс в ролі Ґімлі в трилогії "Володар перснів"
Коли Братство рушило у похід, Ґімлі одразу відзначився, заявивши, що йому "не потрібна жодна мапа", і назвав поіменно кожну вершину Імлистих гір іменами, що їх дали їм на кгуздулі:
Високо здіймаються вони у наших мріях - Бараз, Зірак та Шатґур. Я лише одного разу бачив їх наяву, здаля, але знаю і вигляд їхній, і ймення, бо під ними лежить Кгазад-Дум, Ґномські Копальні, або Чорна Безодня – Морія по-ельфійськи. Ось Баразінбар - Багряний Ріг, жорстокий Карадрас, далі Срібний Шолом і Хмарний Верх, Келебділ Білий та Фануїдхол Сірий, що їх ми звемо Зіракзіґил та Бундушаттур. Там Імлисті Гори розступаються, і між їхніми відрогами ховається незабутній Азанулбізар, Марева Долина, ельфійський Нандаґіріон", – Ґімлі, син Ґлоїна[1]
Ґімлі більше за всіх підтримував Ґандальфа у питанні проходження їхнього шляху через Морію. Можливо, на це вплинула його власну зацікавленість, щодо долі свого двоюрідного брата Баліна, який багато років тому відправився туди, аби відновити стародавнє королівство Кгазад-Дум. Перша суперечка з Леґоласом відбулася, як раз, перед Воротами Даріна, що вели до Морії. Ґном та ельф почали сперечатися про те, хто саме винен в тому, що між їхніми расами пролягла ворожнеча, однак Ґандальф швидко втрутився і вгамував обох. Друзями ж Ґімлі та Леґолас стали вже після Лотлоріену.
Ґімлі дуже допоміг Ґандальфу, пояснивши яким чином зачаровані Ворота Даріна і чим вони незвичайні. Ґандальф був вдячний за допомогу Ґімлі і дозволив йому йти попереду темними тунелями Морії, поряд із собою та, час від часу, радився із ґномом про те, який саме шлях обрати. Цілком ймовірно, що Ґандальф покладався на вроджені навички ґномів щодо орієнтації під землею, а не на фактичні знання Ґімлі про Морію, адже останній там ніколи не був.
Ґімлі дуже обурився на припущення Сема, що Морія — це лише "нори" і, щоб довести це, заспівав для нього стародавню Пісню Дуріна.
...Він був - Король печер, і в тверді скал
Стояв його величний тронний зал,
Де друзям прикрашали сріблом шлях,
А браму зачиняв таємний знак,
Де скрізь світив кришталь, а кожний крок
Був повним світла Сонця і Зірок...
*Переклад С. Бондаренко.
Ґімлі разом з іншими членами Братства захищає гробницю Баліна
Ґімлі продовжував допомагати Ґандальфу обирати правильний шляз через Морію і сміливо бився проти орків, захищаючи гробницю Баліна. Після того як Ґандальф залишився, щоб зупинити Балроґа, Ґімлі повів інших через Морійський міст.
Незважаючи на свою послужливість, у Лотлоріені Ґімлі став найбільшою перешкодою для Братства. Він категорично відмовлявся йти у царство ельфів з зав'язаними очима, а ельфи, в свою чергу, відмовлялися пропускати ґнома, якщо він не погодиться на цю умову. Компроміс було досягнуто тоді, коли всі члени Братства зголосилися пройти через Золотий ліс з зав'язаними очима.
– Доля в нас одна, всі одержать порівну. Ґелдір, зав’яжи очі нам усім, - Араґорн, син Араторна[2]
Незважаючи на цю сутичку, саме Ґімлі з усієї компанії найбільше запам’ятався своїми вчинками в Лотлоріені. Його серце пом’якшилося від одного погляду на Ґаладріель і, як наслідок, він став інакше ставитися до всіх ельфів в цілому. Ґаладріель виказала щиросердне співчуття народу Дуріна, і назвала на кгуздулі найвеличніші пам'ятки Кгазад-думу.
Темні води Келед-Зараму, холодні витоки Кібель-Нали, пречудові були багатоколонні чертоги Кгазад-Думу у Давні дні, до того, як загинули могутні володарі підземелля, - Володарка поглянула на Ґімлі, похмурого й сердитого, і посміхнулась. Ґном же, почувши справжні назви морійських святинь на старовинній мові, закинув голову і зустрівся з нею поглядом; і вразило його, що не ворожість світилася в очах її, а любов та розуміння. Вкрай здивований, він усміхнувся у відповідь, незграбно підвівся й низько вклонився за ґномським звичаєм.
Коли ж Ґаладріель дарувала кожному з членів Братства подарунки, Ґімлі попросив лише одне пасмо її волосся. Ґаладріель дала йому цілих три з благословенням, напевно, пам’ятаючи, що кілька тисячоліть тому Феанор просив подібний дар. Ґімлі відкрито плакав під час від'їзду з Лотлоріену, називаючи світло небезпечнішим за темряву, якої він боявся.
Острах перед муками у пітьмі не залишав мене. Але коли б я знав, яких мук зазнаю від світла та радості, нікуди б не пішов! Жорстокішої рани, ніж спричинила мені ця розлука, не заподіє навіть сам Чорний Володар, - Ґімлі, син Ґлоїна
Коли загін Хранителя покинув Лотлоріен, Ґімлі та ельф Леґолас вже стали друзями і це, зокрема, зробило його відомим ґномом серед усіх ґномів Третьої епохи.
Три мисливці[]
Після того як Братство розділилося, Ґімлі мовчки слухав, як його єдині товариші, що залишилися разом з ним, Араґорн і Леґолас, співали прощальну пісню за Боромиром у образі трьох Вітрів. Залишився лише Східний вітер, і Ґімлі не зміг заспівати її, зазначивши, що в нього забракло слів, однак Араґорн заспокоїв його, зауваживши, що люди Мінас-Тіріта не ховаються від Східного вітру, але й про вісті його не розпитують…[3]
Більшу частину погоні за загіном орків, що викрали Меррі та Піппіна, Ґімлі був, радше стороннім коментатором, зазвичай, залишаючи всі головні рішення Араґорну. Зустрівши рогіррімів, Ґімлі повівся найбільш ворожо, особливо після необдуманих слів Еомера про Ґаладріель. І чоловік і ґном навіть не підозрювали, що скоро стануть близькими друзями. Після того, як Трьом мисливцям позичили коней, Ґімлі та Еомер розлучилися мирно, пообіцявши один одному примиритися наступної зустрічі.
З Трьох мисливців, ліс Фанґорн, здається, найбільше вразим саме Ґімлі. Коли ж їм відкрився Ґандальф, який повернувся з небуття Ґандальфом Білим, Ґімлі впав на коліна і коли Білий Маг поклав на його голову свою руку, ґном вперше, за часи походу, щиро засміявся.
Гнів Ґімлі знову проявився у дворі короля Теодена. Коли Ґріма Гадючий Язик став оббріхувати леді Золотого Лісу, Ґаладріель.
Війна Персня[]
Під час осади Гірського Рогу Ґімлі врятував життя Еомеру. Він увійшов, вихваляючись перед своїм другом Леґоласом своїми першими двома вбивствами орків. Однак, Леґолас сказав, що встиг вбити, як мінімум, двадцять. Так було покладено початок змаганню, щодо кількості вбитих орків, яке тривало до кінця Війни Персня. Ґімлі був першим хто кинувся до водопропускної труби, коли орки прокралися крізь неї, героїчно стрибнувши до них зі стін. Під час битви Ґімлі був одним із тих, кого загнали в Сяйливі Печери. Ґном був вражений, побачивши велич печер, і зворушив своїми словами, що описували красу видовища, навіть Леґоласа.
У складі загону короля Теодена Ґімлі відвідав Ізенґард і був присутній при викритті Сарумана. Після повернення в Едорас він, подолавши страх, пішов за Араґорном Стежиною Мертвих і брав участь у Битві на Полях Пеленнора - найбільшої з битв Третьої Епохи.
Також вони пережили битву біля Чорних Воріт Мордора, Мораннона і відважно билися пліч-о-пліч, проте, якби не Фродо Торбин і його відважний напарник Семвайз Грунич, то всі вони були б убиті переважаючим за чисельністю військом Мордора. Після битви саме Ґімлі знайшов на полі бою Піппіна.
Після Війни Персня[]
Після коронації Араґорна ІІ, Ґімлі попрощався зі своїм старим другом Еомером, який попросив вибачення за його слова про Ґаладріель, хоча додав, що все ще не вважає її найкращою у світі. Коли ж він додав, що, натомість, вважає такою Арвен Андоміель, Ґімлі пішов задоволений.[4]
Під час зворотньої подорожі він відвідав багато місць з Леґоласом, включаючи ліс Фанґорн і Аґларонд. Згодом він повернувся в Еребор і виявив його майже зруйнованим війною. Даїн II Сталестоп помер, а Торін III Камінний Шолом став королем. Зрештою, Ґімлі з великою ватагою ґномів повернувся до Сяйливих Печер і, трохи згодом, став їхнім володарем. Він разом зі своїми побратимами перебудував ворота Мінас-Тіріту, зробивши їх з мітрілу та сталі. Крім того, допомагав відбудовувати інші міста Ґондору та Рогану. Там же він зустрівся зі своїми друзями Меррі та Піппіном і історія його народу потрапила до Червоної книги. Крім того, він склав генеалогічне дерево ґномів Еребора для короля Араґорна ІІ.[5]
В Аґларонді, як припускають, Ґімлі жив до старості, а в 120 р. Четвертої епохи, він відплив на Захід до Валінору разом зі своїм другом Леґоласом і став першим і єдиним гномом, який зробив це.[6]
Галерея[]
== Джерела ==
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, "Володар перснів: Братство персня", Розділ З, Перстень вирушає на Південь
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, "Володар перснів: Братство персня", Розділ 6, Лоріен квітучий
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, "Володар перснів: Дві вежі", Розділ 1 Прощання з Боромиром
- ↑ Дж.Р.Р. Толкін, "Володар перснів: Повернення короля", Розділ 6. Прощання і розлуки
- ↑ Дж.Р.Р. Толкін, "Володар перснів, Повернення короля", Додаток А
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, "Володар перснів: Повернення короля", Додаток B