Вікі з «Володаря перснів»
Вікі з «Володаря перснів»

Герб та Прапор Ґондору

Ґондор (Синд. Gondor, у перекладі - "Земля каменя") - велике південне королівство нуменорців у Середзем'ї. Королівство було засновано синами Еленділа - Ісільдуром та Анаріоном - лідери вірних нуменорців, які стали вигнанцями після падіння острівного королівства Нуменор у 3320 Д.Е.. Разом з іншим королівством - Арнор, на північному заході Середзем'я - Ґондор був останньою твердинею Людей Заходу. Першою столицею Ґондору було місто Осґіліат, засноване Еленділом і його синами Ісільдуром та Анаріоном у кінці Другої Епохи.


Після першого періоду зростання, у Третю Епоху Ґондор почали ослаблювати своїми нападами та підступами союзники Темного Володаря Саурона, унаслідок чого королівство поступово почало занепадати. Через це було втрачено ряд територій на південному та північному сході, а Ітілієн перетворився на спірне пограниччя між Ґондором та Мордором. Відновлення слави та величі Ґондору відбулося лише після остаточного падіння Саурона та коронації Арагорна.

Історія

Історія Ґондору більш-менш докладно описана у кількох працях Дж. Р. Р. Толкіна. Уперше Ґондор як такий згадується у розділі ІІ «Рада в Елронда» другої книги «Володаря Перснів» разом з коротким викладенням історії Другої та Третьої Епох. Історія Ґондору у Третю Епоху більш докладно описана у Додатках до «Володаря Перснів», а також у «Сильмариліоні». Крім того, розповіді про окремі події історії Ґондору містяться також у «Незавершених оповідях».

Утворення Ґондору та Останній Союз

Землі, які в подальшому стали короловіством, були колонізовані нуменорцями від середини Другої Епохи, серед колоністів було безліч вірних дому Еленділа. Після затоплення Нуменору, сини Еленділа - Ісільдур та Анаріон висадилися на землях Середзем'я, їх радо зустріли колоністи, обидва брати почали правити цією землею, у той час, як їхнього батька - Еленділа було визнано Верховним Королем усіх дунедайнів. У самому Південному Королівстві місцями проживання Ісілдура та Анаріона були, відповідно, Мінас-Ітіль та Мінас-Анор, а столиця Осґіліат розташовувалася між їхніми володіннями, поділена навпіл річкою Андуїн.

Проте, Саурон уцілів після падіння Нуменору і потайки повернувся до Мордору на схід від Ґондору. Через деякий час він почав війну проти нуменорських королівств, сподіваючись їх знищити до того, як вони наберуть силу. Він завоював Мінас-Ітіль, але Ісільдур утік та уплив на кораблі до Арнору, у той же час Анаріон обороняв Осґіліат. Еленділ та ельфійський король Ґіл-ґалад утворили Останній Союз ельфів та людей, і разом з Ісільдуром та Анаріоном взяли у облогу та подолали сили Мордору. Саурона було переможено, але Єдиний Перстень не було знищено, його забрав собі Ісільдур як пам'ять та віру за загиблих батька та брата. Через це Саурон зумів уцілити та набрати сил у наступну епоху.

Оскільки Еленділ та Анаріон загинули у війні, Ісільдур передав правління Ґондором сину Анаріона - Менелділу та вирушив на північ, щоб посісти престол у Арнорі. Титул Верховного Короля дунедайнів також перейшов йому після смерті його батька. Утім, Ісільдур та троє його старших синів потрапили у засідку та були вбиті орками на Ірисових полях. Молодший син Ісільдура - Валанділ не намагався повернути титул свого батька як правителя Ґондору, і тому королівством управяли Менелділ та його нащадки, допоки зі смертю короля Еарнура їхня династія не обірвалася.

Золотий вік Ґондору

Протягом першого тисячоліття Третьої Епохи Ґондор перемагав у війнах, і його багатство, сила та міць тільки зростали та примножувалися. Після перемоги над Сауроном, вартові Ґондору наглядали за землями Мордору, щоб не дати злу повернутися назад. У 490 році Третьої Епохи спокій та процвітання Ґондору скінчився, східняни почали розпочали перше з багатьох своїх вторгнень. Ця війна тривала протягом наступного століття, за її результатами Ґондору дісталися великі території Руну на північ від Мордору.

У часи правління чотирьох "Морських Королів" у Ґондорі було створено потужний флот, і влада Південного Королівства поширилася наузбережжя на південь від гирла Андуїна. У 933 році Третьої Епохи Ґондор захопив південне королівство Умбар, яким раніше володіли нащадки Чорних нуменорців. Пізніше гарадрими перемогли Ґондор у битві у тих землях та розпочали облогу Умбара, однак король Гьярмендакіл І, посиливши свої армію та флот, змусив королів Гараду відступити після великої перемоги над ними у 1050 році Третьої Епохи.

Ґондор досягнув вершини своєї могутності у часи правління Г'ярмендакіла, контролюючи велику територію та утвердившись над сусідніми народами, як-от гарадрими та північани з Долин Андуїна. Мордор був відрізаний від зовнішнього світу та перебував під охороною фортець. Під час правління Атанатара Славетного, спадкоємця Г'ярмендакіла І, слава та багатство королівства досягли таких розмірів, що, як розповідається у «Володарі Перснів», люди говорили: «У Ґондорі коштовне каміння— це галька, якою бавляться діти».