Ґолум, також відомий як Смеаґол – істота, що довгі роки була носієм Єдиного Персня. Більшу частину життя Ґолум прожив у печерах під Імлистими горами. У ТЕ 2941 р., Єдиний Перстень залишив Ґолума для того, щоб його знайшов Більбо Торбин. Решту свого життя єдиною метою Ґолума було повернути "свій дорогесенький" "подарунок на день народження".
У ТЕ 3019 р., Ґолум став поводирем для Фродо та Сема на шляху у Мордор. Він зрадив гобітів, коли завів їх до лігва Шелоб. У Вогненних Палатах Ґолум, нарешті, возз'єднався із своїм "безцінним" і в припадку ейфорії зірвався у розколину, де й згинув разом із перснем у вогні Ородруїну.
Історія[]
Ранні роки[]
Смеаґол був гобітом з племені Стурів, що жили неподалік Андуїну в пізні роки Третьої епохи. Він народився близько ТЕ 2430 р. Перші роки життя гобіта припали на період Сторожкого Миру, коли Саурон перебував на Сході.[1]
Родина Смеаґола була шанована, найбільша та найбагатша, а правила нею бабуся Матріарх, сувора і обізнана у звичаях предків. Поселення Смеаґола знаходилося коло Великої Ріки, на околиці Дикого Краю. Там жив спритнорукий і тихохідний народ, який любив Ріку і шанував її. Вони часто плавали в ній або робили очеретяні човники, щоб, зокрема, рибалити на глибині.
Смеаґол в своїй родині був найдопитливіший та найжадібніший до знань. Його цікавили різні коріння та джерела. Він пірнав у глибокі озера, підкопувався під дерева і рослини, заривався углиб зелених пагорбів. З часом, його вже не цікавили гірські шпилі чи дерева і квіти, очі його були завжди опущені додолу.[2]
Смеаґол, очевидно, знав дещо про Війну Останнього Союзу та Битву при Даґорладі. Принаймні про те, де саме вона відбувалася, її причини і що там полягло чимало людей та ельфів.[3] Також в одній з розмов з Фродо, тоді вже Ґолум, пригадав, що чув чимало історій з Півдня, які переповідали гобіти.
| “ | – Ми залюбки слухали розповіді про Південь, коли Смеаґол був молодим, давно-давно. О, так, колись вечорами ми розповідали багато всіляких історій, сидячи на берегах Великої Ріки у вербових краях, коли і сама Ріка була трохи молодшою, ґолум, ґолум. Історії з Півдня, — продовжив Ґолум, — про високих людей із блискучими очима, і про їхні оселі, схожі на кам'яні пагорби, і про срібну корону їхніх Королів, і про Біле Дерево — дивовижні історії. Вони будували дуже високі вежі, а одна була срібно-біла, і в ній був камінь, що нагадував Місяць, а довкола були могутні білі стіни. О, так, ми розповідали багато історій про Місячну Вежу. | ” |
Крім того, Смеаґол добре знав різні загадки і любив грати в цю гру.[4]
| “ | Загадки – це єдине, що спало йому на думку. Загадування їх і часом відгадування – то була єдина гра, в яку він грав багато-багато років тому з іншими кумедними створіннями, які сиділи по своїх норах, аж доки втратив усіх своїх друзів і, самотній та гнаний, заповз углиб, углиб – у темні надра гір. | ” |
Приблизно у ТЕ 2463 р., у день народження Смеаґола, його друг (і, ймовірно, близький родич) Деаґол подарував йому дорогий подарунок, а після вони вдвох відправилися на човні до Ірисових Лук. Там Смеаґол виліз з човна і узявся нишпорити берегами, а Деаґол сидів і рибалив.
Смеаґол і Деаґол у човні, Володар перснів: Повернення короля
Коли на гачок Деаґола попалася велика рибина, він не встиг відреагувати і луската затягнула його під воду. Там, в намулі, гобіт помітив щось блискуче, відпустив волосінь і, затримавши повітря, ухопив те щось.
Коли Деаґол випірнув то поглянув на те щось, що дістав з дна річки. Виявилося, що то був перстень. Поки Деаґол пожадливо розглядав його, Смеаґол тихо підійшов іззаду і каблучка одразу заволоділа ним.
Вбивство Деаґола, Володар перснів: Повернення короля
Гобіт попросив друга віддати перстень йому та Деаґол відмовив. Тоді, не довго думаючи над тим, що робить, Смеаґол накинувся на свого родича і задушив його, а тоді надягнув перстень на палець.
Так Смеаґол став четвертим Персненосцем, після Саурона, Ісільдура та Деаґола.
Про те що сталося так ніхто і не дізнався. Смеаґол вбив Деаґола далеко від дому, а тіло добре приховав. Повернувшись додому, Смеаґол з'ясував, що коли він надягав перстень, ніхто з родичів його не бачив. З перснем гобіт винюхував усі таємниці, підслухував і підглядав, і тільки й шукав, що би такого підлого та зловмисного вчинити.
Смеаґол заволодів Перснем, Володар перснів: Повернення короля
З часом, інші гобіти почали його уникати та Смеаґола не надто то хвилювало. Він почав красти ті чи інші речі і постійно бурчав собі щось під ніс і ґелґотав. Тоді гобіти почали звати його Ґолумом, проклинали його, а, врешті-решт, наказали забиратися геть.
Довге життя на самоті[]
Довгий час Ґолум тинявся неприкаяний, нарікаючи на жорстокість світу. За допомогою персня він ловив рибу і їв її сирою, давно забувши про те, що колись готував її. Поступово він перетворювався на істоту, втрачаючи риси гобіта.
Поступово Ґолум піднімався вгору Рікою, аж поки не досяг потічка, що випливав із гір, і тоді попрямував туди. Якось удень, коли було дуже спекотно, він, нахилившись над ставком, відчув, як запекло в потилицю, а яскраве світло від води засліпило вологі очі. Це його здивувало, бо про Сонце він майже забув.
Тоді востаннє він поглянув угору і погрозив світилу кулаком. Потому Ґолум наблизився до підніжжя Імлистих гір і знайшов невелику печеру, де й оселився, мріючи розгадати "великі таємниці гір". Разом із ним у пітьму відійшов і Перстень.
Зрештою вплив Персня змінив гобіта до непізнаваності. Могутній артефакт цілковито спотворив розум Ґолума і, водночас з тим, подарував йому неприродно довге життя.
Не дивлячись на згубний вплив каблучки, вбивство Деаґола переслідувало його і щоб захиститися від цього, Ґолум вигадав та сам щиро повірив у те, що Єдиний Перстень йому подарувала його бабуся на уродини.
Ґолум в кінотрилогії Володар перснів
Не дивлячись на те, що Ґолум володів перснем впродовж кількох століть, він не "витончився", як ті самі Примари Персня. Ґандальф пояснював це тим, що Ґолум не був цілком пропащий. Він виявився міцнішим, аніж навіть Мудрі могли би це уявити, — як справжній гобіт.[2] Крім того, Ґолум майже не користувався перснем – в цілковитій темряві і суцільній самотності це було зайвим.
| “ | Та річ виїдала його розум, і страждання його стало майже нестерпним. Усі «великі таємниці» гір виявилися просто порожньою ніччю: там не було що шукати ані робити, лише крадькома наїдатись і пригадувати старі образи. Він став зовсім жалюгідним. Він ненавидів темряву, а ще більше — світло: ненавидів усе, а перстень — понад усе. — Ґандальф Сірий | ” |
Як вже зазначалося, Ґолум прожив більше, ніж будь-який гобіт. Протягом довгих століть він мешкав на покритому слизом одинокому острівці посеред підземного озера. Він полював на рибу, а також, час від часу, не гребував і гоблінами, що мешкали неподалік у Місті Гоблінів.
Згубний вплив Персня, а також століття ізоляції змінили його і психічно і фізично. На момент зустрічі з Більбо Торбиним, Ґолума можна було вважати суцільно божевільним.
Втрата Єдиного Персня[]
У липні ТЕ 2941, під час Походу до Еребора, Більбо Торбин випадково натрапив на озеро Ґолума та знайшов Перстень. Ґолум втратив його в одному з проходів, що вели до Міста Гоблінів. Хоча, правильніше, було б казати, що Перстень покинув створіння, адже мав власну волю.
Ґолум помічає Більбо, Гобіт: Несподівана подорож
Як пізніше зазначив Ґандальф, Некромант в Дол-Ґулдурі ставав все сильнішим і Єдиний Перстень вирішив, що час йому знайтися і потрапити до рук Саурона.
| “ | Перстень намагався повернутися до господаря. Він зісковзнув із пальця Ісільдура, зрадивши його; далі, коли з'явилася нагода, він упіймав бідного Деаґола, і той загинув; а потім цей Ґолум, і його він зруйнував. А з нього вже не було користі, бо ж занадто він дрібний і підлий; і поки Перстень був при ньому, Ґолум нізащо би не покинув підземелля. — Ґандальф Сірий | ” |
Ґолум не одразу усвідомив втрату "свого дорогессенького". Спершу він зустрів Більбо і дуже здивувався йому, адже було очевидно, що Більбо не був гобліном, в той же час Ґолум не міг згадати кого нагадував йому гобіт. Цілком ймовірно, що в той момент якась добра його частина була рада почути голос одного із свого виду, та зла частина перемогла і Ґолум, врешті-решт, вирішив Більбо просто з'їсти.
Після знаменитої гри у загадки Ґолум відмовився показувати Більбо вихід з лабіринту печер. Однак, коли він пішов за своїм "подарунком на день народження", то з'ясувалося, що Перстень зник. Раптом Ґолум усвідомив, що було відповіддю на останню загадку Більбо і дуже розлютився. Він накинувся на гобіта, але тому вдалося вивернутися та втекти.
Під час бігу лабіринтами печер Імлистих гір, Більбо випадково дізнався на що здатен чарівний перстень. Ставши невидимим, Більбо прослідкував за Ґолумом і таким чином знайшов вихід.
У гобіта була змога убити істоту, але в останній момент Більбо охопив нестримний жаль і натомість, гобіт просто перескочив через нього. Відчувши стрибок Більбо, Ґолум закричав:
| “ | – Злодій, злодій, злодій! Торбин! Ненавис-сний, ненавис-сний, ненавис-с-сний довіку! | ” |
Пошуки Безцінного і Дорогесенького[]
Ґолум просидів в своїй печері два роки, перш ніж наважився відправитися на пошуки Персня. Він ненавидів темряву, він ненавидів світло. Він ненавидів Перстень і водночас прагнув його понад усе в світі. Зрештою, одержимість перснем штовхнула його на пошуки, однак слід Більбо вже захолов і Ґолум не знав, куди вирушати.
Ґолум в фільмі Володар перснів: Повернення короля
Ховаючись і від Сонця і від Місяця, Ґолум пересувався виключно вночі, полюючи на дрібних тварин. Відсутність Персня, свіже повітря та різноманітна їжа добре позначилися на ньому. Він став сильнішим та витривалішим.
Ґолум рушив через Морок-ліс до Самотньої гори і так добрався до Есґарота і навіть до вулиць Дола. Там, підглядаючи та підслуховуючи, він дізнався трохи більше про Більбо, зокрема, про його походження. Дізнавшись це, Ґолум вирішив рухатися на захід і обрав ту саму дорогу, через Морок-ліс.
Ельфи Морок-лісу першими вистежили його, адже чимало лиха він накоїв на своєму шляху. Однак не змогли впіймати, не дивлячись на те, що сліди були свіжими. В той час Ліс аж ряснів чутками про нього — жахливими оповідями навіть серед звірів і птахів.
Ґолум на полюванні, Володар перснів: Дві вежі
Лісоруби казали, що на полювання вийшов якийсь новий монстр, якась примара, що п’є кров. Вона вилазила на дерева до гнізд, заповзала в нори по дитинчат, прослизала крізь вікна до колисок.[2]
Зрештою, за словами ельфів Морок-лісу, які йшли по слідам Ґолума, він дістався аж до Великої Ріки. А тоді раптом звернув зі шляху і повернув на південь і вийшов поза межі території лісових ельфів. Пізніше, Ґандальф зізнавався Фродо – він допустив страшну помилку, що відпустив Ґолума і навіть не спробував його вислідити, оскільки того ж року Саурон відкрито заявив про себе, а Ґолум повернув до Мордору.[1]
| “ | Я пустив усе за течією. Я відпустив Ґолума, бо на ту пору мав іще багато чого обміркувати і продовжував вірити в Саруманову мудрість. — Ґандальф Сірий | ” |
Близько тридцяти років минуло, перш ніж Ґолум досяг Мордору. Там, поблизу Перевалу Кіріт-Унґол він зустрів Шелоб. В Мордорі Ґолума спіймали слуги Саурона і кілька довгих років він перебував у полоні, зазнаючи страшних тортур. Зрештою, істота не витримала та розповіла своїм катам все, що знала про Єдиний Перстень. Таким чином, слуги Саурона дізналися про Більбо та Шир.
В той же час, у ТЕ 3001 р., Ґандальф почав підозрювати про те, Перстень Більбо був одним з Перснів Сили. Чарівник спробував відновити пошуки Ґолума і залучив до цього Араґорна і його Слідопитів Півночі, однак все було марно.
У ТЕ 3017 році Ґолума відпустили. Чи був це якийсь дивний акт милосердя, чи таким був план Саурона – невідомо. Того ж року, біля Мертвих Боліт його спіймав Араґорн та привів до Морок-лісу, де передав Ґандальфу.
Що Ґолум робив увесь той час, він казати не захотів. Ґандальфу вдалося дізнатися тільки те, що через нього Ворог довідався, що Єдиний Перстень знову знайшовся.
| “ | Він знає, де загинув Ісільдур. Він знає, де Ґолум знайшов свій перстень. Він знає, що це і є Величний Перстень, бо той наділяє довгим життям. Він знає, що це не один із Трьох, бо ті Персні ніколи не губились і не терплять зла. Він знає, що це не один зі Сімох ані з Дев’ятьох, адже їхня доля йому відома. Він знає, що це — Єдиний. І, гадаю, нарешті він довідався про гобітів і про Шир. — Ґандальф Сірий | ” |
Зрештою, Ґандальф залишив Ґолума в Лісовому Королівстві під наглядом Лісових ельфів Трандуїла.
Зрештою, Ґандальф залишив Ґолума в Лісовому Королівстві під наглядом Лісових ельфів Трандуїла.
Війна Персня[]
У червні ТЕ 3018 р. орки здійснили черговий набіг на ельфів Морок-лісу і це дозволило Ґолуму втекти. Він відновив пошуки Персня і, імовірно, десь в серпні вирішив сховатися в Морії, щоб зачаїтися від своїх переслідувачів. Однак, він не зміг відчинити Двері Дуріна, а відтак не потрапив до Еріадору і не зміг дістатися Ширу.
Ґолум переслідує гобітів, Володар перснів: Дві вежі
Ймовірно, Ґолум залишався в копальнях Морії аж до січня ТЕ 3019 р., а саме до того моменту, коли через колишнє Королівство ґномів вирушили члени Братства Персня.
13-го січня ТЕ 3019 р., Ґолум відчув поклик Персня і рушив за Фродо. Через кілька днів після цього, Ґандальф Сірий пав у бою з бальроґом Прокляття Дуріна, а інші члени Братства залишили копальні.[5]
Достеменно невідомо яким чином Ґолум перетнув провалля, однак він таємно переслідував членів загону Братства Персня аж до самого Лотлорієну, а звідти до водоспаду Раурос. Після розпаду Братства, Ґолум пішов за Фродо і Семом через Емин-Муїл.
В певний момент, Ґолум наважився напасти на гобітів, щоб відібрати Перстень однак зазнав невдачі.
Фродо погрожує Ґолуму, Володар перснів: Дві вежі
Фродо приборкав його і зв'язав ельфійською мотузкою, однак сам дотик чарівної речі змушував істоту вити від болю. Пожалівши Ґолума, Фродо звільнив бранця та натомість змусив заприсягнутися, що той проведе їх до Брами Мордора.
Так, Ґолум став поводирем гобітів і, в певному сенсі дотримався своєї обіцянки. Принаймні, до Мораннону загін дістався майже без зайвих пригод. На певний час поведінка Ґолума дійсно змінилася, завдяки доброму ставленню до нього Фродо.
Через те, що обидва були Персненосцями, між ними існував певний зв'язок. Фродо бачив у Ґолумі своє можливе майбутнє, в той час як Ґолум був готовим на все, щоб тільки Перстень не дістався Саурону.
Ґолум біля Таємничого озера, Володар перснів: Дві вежі
Діставшись Чорної Брами загін з'ясував, що пройти цим шляхом нереально. Брама добре охоронялася, великі ворота завжди стояли зачиненими. Пройти непоміченими було просто неможливо.
Тоді Ґолум запропонував гобітам інших шлях, таємний, і Фродо та Сем погодилися. Так гобіти на чолі з Ґолумом вирушили на південь, до Ітілієну.[6]
Коло Фродо та Сем були схоплені Фарамиром, Ґолум прослідував за ними до сховку Слідопитів Ітілієну. Там, він повівся доволі необачно, коли пішов ловити рибку у Таємничому озері, що в Геннет-Аннун.[7] Слідопити одразу помітили його і хотіли вбити, однак Фродо попросив Фарамира не робити цього, а натомість просто схопити істоту. В підсумку, це призвело до того, що зла половина Ґолума повернулася.
Сплюндрований Перснем розум істоти, був не здатен зрозуміти того, що Фродо, по суті, врятував його життя. Натомість, Ґолум вирішив, що гобіт зрадив його. Після того, як Фарамир, зрештою, відпустив гобітів та Ґолума, створіння вирішило помститися Фродо і "зрадити його у відповідь" та відібрати Перстень.
Восьмого березня ТЕ 3019 р., гобіти разом з Ґолумом залишили Геннет-Аннун. Дізнавшись, яким саме шляхом їх поведе Ґолум, Фарамир попередив Фродо і Сема про те, що Кіріт-Унґол – лихе місце. Однак, великого вибору у гобітів не було, вони мали виконати свою місію, тож довірилися Ґолуму і вирушили до Роздоріжжя.
У лігві Шелоб, Володар перснів: Повернення короля
Так, Фродо, Сем та Ґолум рушили далі, до Кіріт-Унґол. 11-го березня ТЕ 3019 р. Ґолум таємно навідав Шелоб, доки гобіти спали і в спаплюженому розумі остаточно сформувався хитрий план: він збирався віддати гобітів на поталу павучисі, а потім, серед їхніх речей знайти та забрати собі Єдиний Перстень.
Ґолум знав Шелоб, він бачив її багато років тому, коли був Смеаґолом і зазирав у всі темні діри гір. У минулі часи він поклонявся Павучисі і вшановував її, тож темрява її злої волі пройшла з ним через усі його стомливі дороги, відрізавши нещасного від світла та розкаяння.[8]
Орки з Вежі також знали про те, що Ґолум, час від часу, навідувався до Її Величності. Вони називали його "Її Нишпоркою" і знали, що істота якимось чином порозумілася з Павучихою. На думку Шаґрата павучисько не з'їло Ґолума через те, що він, був гиденьким на смак. Коли орки Шаґрата доповіли йому про те, що Ґолум знову навідався до Шелоб, орк вирішив, що то він приніс їй забавку і наказав не втручатися.
Сем і Фродо у лігві Шелоб, Володар перснів: Повернення короля
Коли Ґолум повернувся від Шелоб, гобіти досі спали. Дивлячись на сплячого Фродо, Ґолум майже розкаявся, однак тут прокинувся Сем і перше, що він побачив, це був Ґолум, який, на його думку, "підкрався до господаря". Сем нагрубив йому і залишки того доброго, що залишалися в істоті, остаточно зникли.
Ґолум виконав свій підступний план і завів Фродо та Сема до тунелю, де мешкала Шелоб. Там він кинув гобітів напризволяще й зачаївся, чекаючи доки Шелоб зробить свою брудну справу.
Однак все пішло не зовсім так, як того прагнув Ґолум. Так, Шелоб, зрештою, ужалила Фродо і паралізувала його, однак Сем зміг відбитися і навіть поранити павучиху. Тоді, він забрав Перстень собі, переконаний в тому, що Фродо мертвий і Ґолум не зміг цьому завадити.
Після цілої низки подій, в ході яких Сем дізнався, що Фродо живий і знаходиться в полоні в орків, а також після того, як він звільнив свого друга з полону, гобіти, врешті-решт возз'єдналися і Сем повернув Перстень Фродо. Гобіти рушили далі.
Ґолум нападає на Фродо, Володар перснів: Повернення короля
Звісно, Ґолум не залишив гобітів у спокої. Він продовжував їх переслідувати, скрадаючись у темряві та мріючи про повернення Безцінного. Вже на підступах до Судної гори, істота наважилася на відчайдушний крок – Ґолум напав на Фродо, коли той найменше чекав цього.
| “ | – Пассскудний госссподар обдурив нас, обдурив Сссмеаґола, ґолум. Йому не ссслід іти сюди. Йому не ссслід ображати Безцінного. Віддай його Сссмеаґолові, так, сссправді, віддай його нам! Віддай його нам! | ” |
Ґолум шматував одяг Фродо, намагаючись дістатися до ланцюжка і Персня. Однак, на той момент, спроба будь-кого відібрати Перстень була, напевно, єдиним, що могло змусити розпалити жаринки волі та серце Фродо. Знесилений своїм тягарем, Фродо, відбивався з такою люттю, якої Сем від нього не сподівався, як, втім, і Ґолум. Зрештою, Фродо скинув істоту з себе і підвівся, весь трясучись, а тоді попрямував до Розколини Судьби.
В той же час, Сем розмахуючи мечем, не давав Ґолуму жодної змоги рушити за Фродо. Сем, нарешті, хотів розквитатися з Ґолумом за все, що він їм заподіяв, однак в останній момент, побачивши розпластану та скиглячу істоту його охопив невимовний жаль. Семова рука завмерла і він просто прогнав істоту.
Гобіт кинувся вслід за Фродо в гірську розколину і там, побачив свого друга та господаря. Перстень остаточно підкорив собі Персненосця і у найвідповідальніший момент Фродо, замість того, щоб жбурнути каблучку у вогонь, надягнув її на палець і зник. В цю мить, як і передбачав свого часу Ґандальф, Ґолум зіграв свою роль: істота кинулася на Фродо і зчепилася з гобітом. В сутичці Ґолум відкусив Фродо палець, на якому був Перстень.
Гобіт з криком повалився на землю, а Ґолум в припадку ейфорії, почав танцювати мов навіжений і в якийсь момент він відступив надто далеко, перехилився, на секунду завис над прірвою, а потім з вереском полетім униз. Уже зі самих надр долинув його останній зойк: "Безцінний!" — і Ґолума не стало.
Це було 25-те березня ТЕ 3019 р.
Джерела[]
- ↑ 1,0 1,1 Дж. Р.Р. Толкін, Володар перснів, Додаток Б. Третя Епоха
- ↑ 2,0 2,1 2,2 Дж. Р. Р. Толкін, Володар перснів, Братство персня, Тінь минулого
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Володар перснів, Дві вежі, Перехід через болота
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Гобіт, або Туди і Звідти, Загадки у темряві
- ↑ Дж. Р. Р. Толкін, Володар перснів, "Братство персня", Міст Кгазад-Думу
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Володар перснів, Дві вежі, Чорну браму зачинено
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Володар перснів, Дві вежі, Таємниче озеро
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Володар перснів, Дві вежі, Лігво павучихи