Ґлоїн (англ. Glóin) – ґном з Народу Дуріна, син Ґроїна, брат Оїна та батько Ґімлі з Братства Персня. Найбільш відомий як один із супутників Торіна в Поході до Еребора.
Через 77 років після вбивства дракона Смоґа та звільнення Королівства під Горою, Ґлоїн відвідав Раду в Ельронда зі своїм сином Ґімлі.
Історія Ґлоїна[]
Ранні роки[]
Ґлоїн, ймовірно, народився в Смурних Землях, де ґноми з роду Дуріна певний час жили у вигнанні, після того, як Смоґ захопив Королівство під Горою у ТЕ 2770 році.[1] Ґлоїн брав участь у Битві при Азанульбізарі в ТЕ 2799 році, що, направду, дуже дивно, адже на той момент йому було лише 16 років — за мірками ґномів справжнє дитя. З іншого боку, це, очевидно, говорить про те, що Ґлоїн мав неабияку сміливість і відважність, а також, не зважаючи на юний вік вміло орудував зброєю, інакше, його батько, Ґроїн просто не дозволив би синові брати участь у страшній та кривавій битві проти орків.
У Ґлоїна був старший брат Оїн та двоюрідні брати Балін та Двалін.
Після Війни ґномів та орків, Довгобороді під проводом Траїна II, включно з Ґлоїном, спершу повернулися до своїх горнил у Смурних Землях, а невдовзі після цього перейшли через Еріадор та облаштували колонії у Синіх горах, на захід від Ширу.[2]
Життя в Чертогах Торіна[]
Мешкаючи в Синіх горах, Ґлоїн був свідком від'їзду короля Траїна II, який очолив першу виправу до Еребора, однак, з якихось причин, Ґлоїн, на відміну від своїх двоюрідних братів Баліна та Дваліна, до експедиції не приєднався.
За правління короля Торіна, Ґлоїн та інші ґноми, що мешкали в його Чертогах досягли чималих благ. Народ Дуріна зріс чисельно завдяки багатьом мандрівним ґномам, котрі почули про Торінову оселю на заході й прийшли до нього. Тут ґноми мали прекрасні чертоги в горах і скарбниці з багатством, дні їхні перестали бути геть безпросвітними, хоч у їхніх піснях завжди йшлося про Самотню Гору в далекій далечині.
У ТЕ 2879 році у Ґлоїна народився син Ґімлі.
Похід до Еребора[]
У ТЕ 2941 році, коли Ґандальф був в гостях у Торіна, в його Чертогах, на нараді щодо Походу до Еребора були присутні, зокрема, Ґлоїн та Балін. Почувши, що чарівник пропонує взяти із собою гобіта з Ширу, Ґлоїн не стримався і скрикнув:
“ — Одного з цих наївняків із Ширу? Та вони ні на що й при світлі не здатні – що казати про темряву! Яким би в нього не був запах, він ніколи не наважиться підійти навіть до дитинчати дракона, що ледь вилупилося з яйця, аби те не почуло його! ”
Вочевидь, не раз мандруючи через Шир до Синіх гір, у Ґлоїна був час поспостерігати за гобітами і зробити власні висновки. Щоправда, Ґандальф одразу заперечив йому, зазначивши, що далеко не всі гобіти в Ширі аж настільки примітивні, як про них думає Ґлоїн. Чарівник припустив, що ґном вважає їх наївними лише через те, що гобіти щедрі та ніколи не торгуються, а м'якотілими, бо ті ніколи не купували у ґномів зброю.[3]
Ґлоїн та Оїн, Гобіт: Несподівана подорож
Зрештою, навесні ТЕ 2941 року, Ґлоїн разом з іншими ґномами з'явися на порозі Торбиного Кута. Він прийшов разом із Дорі, Норі, Орі та своїм братом Оїном. Він був одягнений у білий каптур і мав золотий пояс. Хтось з них зажадав елю, хтось — портеру, хтось кави, і всі — тістечок, тож Більбові довелося добряче пометушитися.[4]
Ґлоїн не допомагав накривати та прибирати зі столу, а також, разом із своїм братом Оїном, не брав участі у грі на інструментах після вечері. Після того, як Більбо почув, чого саме від нього хочуть ґноми і наскільки небезпечною планується подорож, він рознервувався настільки, що скрикнув та ледь не знепритомнів, тож гостям довелося покласти його на диванчик у вітальні.
Після цього випадку, Ґлоїн переконався у правильності своїх суджень щодо гобітів і зазначив, що подібного крику в мить збудження вистачить, аби дракон і його родичі прокинулись і перебили багатьох із ґномів. Щоправда, вів далі Ґлоїн, він переконаний, що той крий був викликаний радше страхом, аніж збудженням і, якби не позначка на дверях, він би подумав, що вони помилилися оселею.
“ Щойно я побачив маленького чоловічка, котрий підстрибував і сопів у дверях, як у мене з’явилися сумніви. Він схожий радше на бакалійника, ніж на зломщика! ”
Варто зазначити, що саме після цих слів (Більбо їх добре розчув), у "маленького чоловічка, котрий підстрибував у дверях" прокинулося щось Туківське, адже гобіт повернувся до ґномів і заявив, що їм достатньо лише сказати йому, що треба зробити, — і він спробує, навіть якщо йому доведеться вирушити звідси на Крайній Схід і вступити у бій із дикими зміями-перевертнями у Крайземній Пустелі, адже
Ґноми слухають Торіна, Гобіт: Несподівана подорож
Пізніше, Більбо не раз пожалкував про ці свої слова.
Бравадна промова Більбо не надто подіяла на Ґлоїна і він хотів був продовжити висловлювати свої сумніви щодо гобіта, аж тут втрутився Ґандальф, який зазначив, що це він обрав Більбо на роль зломщика і так сердито насупив брови у бік Ґлоїна, що ґном утиснувся у спинку стільця.
На початку подорожі, коли загін мандрівників потрапив під страшну зливу, ґноми намагалися розвести багаття і, як зазначалося, загалом вони могли розкласти вогнище майже де завгодно і майже з чого завгодно, однак того разі не виходило зробити це навіть у Ґлоїна та Оїна, які, особливо набили на цьому руку.[5]
Зрештою, після того, як один поні, ні сіло ні впало, перелякався та втік і впав в річку (його врятували Філі та Кілі, однак харчі віднесло потоком), настрій у ґномів остаточно зіпсувався. Усі сиділи мокрі, супились і бурчали, поки Оїн і Ґлоїн, сперечаючись, силкувалися розпалити вогонь. Коли ж дощ припустив іще дужче, Оїн із Ґлоїном взагалі побилися.
В діжках до Есґароту, Гобіт: Пустка Смоґа
Коли ґноми по черзі опинилися в полоні тролів, що збиралися їх з'їсти, Оїна з Ґлоїном, Біфура, Бофура та Бомбура безцеремонно звалили в купу біля багаття, через що, вважай, їм не пощастило найбільше.
Врятувавшись від тролів, загін потрапив до Рівендолу, а звідти рушив через Імлисті гори до Самотньої гори. Так, в печері, де вони сховалися від страшної грозовиці, Оїн і Ґлоїн хотіли розпалити вогнище при вході, щоби висушити одежу, та Ґандальф не дозволив їм цього зробити.[6]
Тікаючи від варґів, Оїн та Ґлоїн, видерлися на велику крислату сосну, гілки якої стирчали навсібіч через рівні проміжки, ніби шпиці колеса. Разом з ними на тій сосні всілися і Дорі, Норі та Орі, а згодом і Більбо.[7] Пізніше, після цієї пригоди, з'ясувалося, що Оїн та Ґлоїн погубили скриньки з трутом і кресалом.
В гостях у Беорна, Ґлоїн вийшов до господаря дому разом з братом Оїном і вони були п'ятою парою ґномів, що Ґандальф представив йому.
Коли Більбо помітив човен на протилежному березі Зачарованої Річки, що у Морок-лісі, Торін вибрав Філі як одного з наймолодших членів загону і того, у кого був найгостріший зір, щоб кинути мотузку з гаком і підтягнути човен. Коли газ зачепився, з'ясувалося, що човен прив'язаний. Філі почав смикати мотузку, та марно... Йому на допомогу прийшов брат Кілі, а потім підскочили Оїн та Ґлоїн. При переправі через річку, брати також були разом у човні.[8]
Бард роздає зброю, Гобіт: Пустка Смоґа
Після втечі з полону у діжках, Ґлоїн був одним з тих, кому дісталося найбільше. Він наковтався води і здавався напівмертвим. Його, а також Норі, Орі, Дорі та брата Оїна довелося поодинці переносити на берег.[9]
Пізніше Ґлоїн сміливо бився в Битві П'яти Армій і вижив. Після загибелі Торіна та його племінників Філі та Кілі, й мови не було про те, щоби розділити скарб Еребору, як планувалося, порівну між Баліном і Дваліном, Дорі, Норі й Орі, Оїном і Ґлоїном, Біфуром, Бофуром і Бомбуром — та Більбо. Однак, певну частину скарбів, вони все-таки отримали, адже вважалися героями, що наважилися кинути виклик дракону.
Перед Битвою П'яти Армій
Також, за наказом Даїна II Сталестопа, чотирнадцяту частку всього срібла і золота, у зливках і різноманітних виробах віддали Бардові.[10]
Після звільнення Еребора[]
Після перемоги у Битві П'яти Армій, Ґлоїн залишився жити у Королівстві під Горою, під владарюванням Короля під Горою Даїна II Сталестопа. Він швидко став одним із найзаможніших ґномів королівства і добре жив там аж до початку Війни Персня.
На відміну від свого брата Оїна, Ґлоїн не приєднався до Баліна у Виправі до Морії, а залишився вдома.
Війна Персня[]
У жовтні ТЕ 3018, Ґлоїн разом із своїм сином Ґімлі, за наказом Даїна II Сталестопа, прибув до Рівендолу, з метою порадитися з Ельрондом щодо долі колонії Баліна в Морії, а також принести лихі новини.
Ґлоїн у Рівендолі, Володар перснів: Хранителі персня
Коли Фродо Торбин одужав після поранення, в Рівендолі був влаштований бенкет, на якому був присутній і Ґлоїн разом із своїм сином. Ґлоїн сів поруч з Фродо і впродовж всієї вечері розповідав зацікавленому гобітові про події в північних околицях Дикого Краю, а також про події у ґномівському королівстві.
Під час Ради в Ельронда, що відбулася наступного дня, Ґлоїн розповів тривожні новини. З'ясувалося, що посланець Саурона, один з Назґулів, кілька разів прибував до Королівства під Горою і намагався підкупити ґномів, щоб ті розповіли про гобітів та де вони мешкають, а також пропонував нагороду за повернення маленького персня, який один з гобітів випадково знайшов більше сімдесяти років тому.[11]
В підсумку засідання, Ґімлі, син Ґлоїна, став одним з членів Братства Персня і вирушив у Похід Персня.
Цілком можливо, що Ґлоїн воював у Битві за Діл проти східнян, під час Війни за Перстень, оскільки помер шановний ґном у ЧЕ 15 р, у віці 253 років.
Етимологія[]
Ґлоїн — ім'я ґнома з "Віщування вельви", однієї з міфологічних пісень "Старшої Едди", звідки Толкін запозичив імена для більшості ґномів свого легендаріуму. Означає "той, хто сяє".
Зображення в адаптаціях[]
Від появи друкованих романів Володар перснів, в світі вийшло чимало фільмів, мультфільмів серіалів та ігор заснованих на подіях трилогії. В переліку наведені лише найвідоміші в українському просторі:
2012-14: Кінотрилогія "Гобіт":
В кінотрилогії "Гобіт" роль Ґлоїна виконує Пітер Гемблтон. В релізі до фільму студія Warner Bros. оприлюднила такий опис персонажа:
“ З усіх членів Компанії ґномів, які вирушили на пошуки Самотньої гори, Ґлоїн найбільш відвертий і самовпевнений і не боїться кинути виклик владі. Він має запальний характер, однак в той же час ґном сильний, сміливий і відданий. Ґлоїн — один із небагатьох одружених ґномів у Компанії. Його дружина — визнана красуня з особливо гарною бородою. Ґлоїн також є гордим батьком маленького сина Ґімлі, який згодом виросте і стане членом знаменитого Братства Персня. ”
2007: Гра The Lord of the Rings Online:
Під час Війни Персня Ґлоїн займає офіційну посаду емісара Короля Під Горою. Його перша хронологічна поява — камео в короткій сцені, що показує відхід компанії Торіна Дубощита з Синіх гір.
Ґлоїн в грі LOTRO
Потім він з’являється в Імлистих горах на північ від Рівендолу, де після Ради Ельронда Ґлоїн і кілька інших ґномів створюють табір, щоб протистояти загрозам на Високому Перевалі та Місті Ґоблінів.
Після Битви за Діл, Ґлоїн повертається на Самотню гору й возз’єднується з іншими вцілілими членами колишньої Компанії Торіна. Невдовзі після того, як Норі очолює експедицію до Еред-Мітрін (ідучи проти наказу короля Торіна III і Ґлоїна), Бофур і персонаж гравця приєднуються до Дорі на місії з порятунку свого брата від його власної дурості.
Ґлоїн та його супутники мандрують Сірими горами та зрештою знаходять Норі, але, на відміну від інших, Ґлоїн не відразу повертається в Еребор. Замість цього він залишається в Сірих горах, де бере участь у майбутній війні принца Дуріна проти орків Ґундабада. За наказом Дуріна, Ґлоїн та деякі інші гноми вистежують рейдовий загін з Ґундабада через джерела Андуїну, зрештою прямуючи до найпівнічніших форпостів Беорнінґів. Коли починається війна за Ґундабад, Ґлоїн бере на себе роль командувача арміями Довгобородих.
2006: Гра The Lord of the Rings: The Battle for Middle-earth II:
Ґлоїн — головний персонаж. Все ще присутній у Рівендолі після Ради Ельронда, він об’єднується з Ґлорфінделом у поході по Еріадору та Рованіону. Ґлоїна зображено як лютого ґнома із рудуватою бородою.
2001: Володар перснів: Хранителі персня:
На гральній картці Ґлоїн ідентифікований як біловолосий ґном, який входить у Рівенділ із Ґімлі, але він не присутній на Раді Ельронда.
Джерела[]
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Володар перснів, Додаток Б. Третя Епоха
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Володар перснів, Додаток A. ІІІ. Народ Дуріна
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Крістофер Толкін (ред.) Незавершені оповіді, Похід до Еребора
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Гобіт, або Туди і Звідти, Неочікувана гостина
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Гобіт, або Туди і Звідти, Смажена баранина
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Гобіт, або Туди і Звідти, Через гору та попід горою
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Гобіт, або Туди і Звідти, З вогню та в полум'я
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Гобіт, або Туди і Звідти, Мухи та павуки
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Гобіт, або Туди і Звідти, Гостинний прийом
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Гобіт, або Туди і Звідти, Дорога назад
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Володар перснів, Братство персня, Рада в Ельронда