Вікі з «Володаря перснів»
Вікі з «Володаря перснів»
Advertisement
Вікі з «Володаря перснів»

Філі був одним з тринадцяти ґномів, що брали участь у Поході до Еребора. Загинув у Битві П'яти Армій разом із своїм братом Кілі та дядьком Торіном II Дубощитом.



Біографія Філі[]

Ранні роки[]

Філі народився у ТЕ 2859 році і був сином Діс, сестри Торіна. Ім'я батька Філі невідомо. У нього був молодший брат на ім'я Кілі. Ймовірно, Філі народився в поселенні ґномів у Синіх горах, де і проживав разом із своєю родиною до Походу до Еребора.

Найприкметнішою рисою Філі був його довгий ніс, найдовший серед усіх гобітів ватаги.[1]

У ТЕ 2941 році, Філі приєднався до свого дядька Торіна у Поході до Еребора. Він вирушив у мандрівку разом із своїм молодшим братом Кілі і впродовж всієї подорожі пара була нерозлучною.

На момент подорожі Філі було 82 роки.

Похід до Еребора[]

Філі та Кілі разом прибули до Торбиного Кута у ТЕ 2941 році, за запрошенням пана Ґандальфа. Шокованому гобіту вони представилися з притаманною ґномам шанобливістю:

— Кілі, до ваших послуг! — сказав один.
— І Філі! — додав другий.

Обидва ґноми були одягнуті у блакитні каптури зі срібними поясами і мали жовті бороди.

Достеменно невідомо, чого саме забажали випити брати під час гостини, чи то елю, чи портеру чи, можливо, кави, однак тістечками з кмином пригощалися всі.

Після вечері, Філі та Кілі були одними з перших (першими були Балін та Двалін), хто допоміг гобітові розібрати завали брудного посуду, а коли ґноми заграли на своїх інструментах, Філі та Кілі музикували на маленьких скрипочках.[2]

Брати були наймолодшими серед гурту ґномів і нерозлучними.

На самому початку подорожі, коли загін підходив до стоянки тролів (вони про це ще не відали) один поні перелякався й побіг геть, а тоді взагалі ускочив у річку. Філі та Кілі кинулися рятувати тварину і самі ледь не втопилися. Після того, як тролі перетворилися на камінь і загін дослідив їхню схованку, Філі був одним з перших, хто закликав інших покинути смердючу печеру, бо вже не виносив страшного запаху лігва тролів.[3]

Під час подорожі до Самотньої гори Філі та Кілі, як наймолодші та найпильніші члени загону, найчастіше виконували роль розвідників. Навіть коли група з тих чи інших причин розділялася, брати завжди залишалися разом. Так, саме Філі та Кілі відправили на пошук схованки при переході через Імлисті гори, і саме вони знайшли теплу й затишну печеру. Щоправда, печера ця була проходом до Міста Ґоблінів, однак брати цього знати не могли.[4]

Коли загін кинувся на дерева, рятуючись від варґів, Філі та Кілі видерлися на верхівку високої модрини, що нагадувала велетенську різдвяну ялинку.[5] Наступного дня, коли компанія прибула до домівки Беорна, Філі та Кілі знову були разом, коли з'явилися четвертими, щоб представитися господарю дому.[6]

Філі з мечами, у фільмі

Філі у бою, Гобіт: Несподівана подорож

Коли Більбо помітив човен на протилежному березі Зачарованої Ріки, Торін вибрав Філі як одного з наймолодших членів загону і того, у кого був найгостріший зір, щоб кинути мотузку з гаком і підтягнути човен. Зробити це вдалося не з першого разу, але, зрештою, човен опинився на протилежному березі.

Чи не єдиний раз, коли брати розділилися, була переправа через Зачаровану Річку. За наказом Торіна, з ним у човні вирушили Більбо, Балін та Філі, в той час як Кілі поплив другим разом з Оїном, Ґлоїном і Дорі.[1]

На шляху до Есґароту, Філі та Кілі, молоді (як на ґномів) і особливо ретельно запаковані в маленькі барильця та добре обмощені соломою, постраждали найменше від усіх. Ґноми вилізли на білий світ більш-менш бадьорими, відбувшись лишень синцем-двома та затерплими ногами, які швидко відійшли.[7]

Пізніше, разом з Торіном і Більбо брати пробралися в Есґарот, а також були серед перших, хто дістався Самотньої гори, щоправда, увійти в Королівство під Горою разом з Більбо, ґноми не наважилися і було помітно, як їм соромно за це.[8]

Коли Смоґ полетів до Озерного Міста, ґноми заходилися вивчати залу, повну скарбів. В той час як інші ґноми підбирали самоцвіти і запихали їх собі до кишень, Філі та Кілі, познаходивши багато золотих арф зі срібними струнами, познімали їх зі стіни і заграли. Враховуючи, що арфи були чарівні, а дракон їх не торкався — інструменти досі не розладналися і підземелля сповнилося давно відлуналою мелодією...[9]

Філі перед боєм

Філі перед останнім боєм, Гобіт: Битва п'яти воїнств

Після вбивства Смоґа, коли озеряни прийшли до гори просити про свою частку золота і Торін їм відмовив — Філі та Кілі, а також Бомбур та Більбо були єдиними, хто не розділяв рішення Торіна.

Смерть Філі та Кілі[]

Філі загинув разом зі своїм братом у Битві П'яти Армій, захищаючи смертельно пораненого Торіна.

Враховуючи, що у Торіна не було дітей, а значить і прямих нащадків, саме Філі (за правом старшого) мав стати спадкоємцем трону Королівства під Горою. Зі смертю двох братів, ця гілка Дому Дуріна перестала існувати і титул короля перейшов до Даїна II.

Через героїчну смерть братів, їхня мати Діс, стала єдиною жінкою-ґномом, що була згадана у генеалогіях Народу Дуріна. Обидва брати були з почестями поховані у чертогах Еребора.[10]

Зображення в адаптаціях[]

Від появи друкованих романів Володар перснів, в світі вийшло чимало фільмів, мультфільмів серіалів та ігор заснованих на подіях трилогії. В переліку наведені лише деякі з них:

2012-14: Кінотрилогія "Гобіт":

В кінотрилогії "Гобіт" роль Філі виконав Дін О'Ґорман. О'Ґорман приєднався до акторського складу 30 квітня 2011 року після того, як Роберт Казінськи, який спочатку був обраний на роль Філі, залишив роботу над фільмом з особистих причин. В релізі до фільму студія Warner Bros. оприлюднила такий опис персонажа:

Філі народився в королівській сім'ї Дому Дуріна та виріс під суворою опікою свого дядька Торіна Дубощита. Разом зі своїм братом Кілі, Філі є одним із наймолодших у Компанії Ґномів. Він ніколи не подорожував далеко і ніколи не бачив легендарне місто ґномів Еребор. Досвідчений боєць, Філі вирушає в мандрівку, не маючи уявлення про виклики та небезпеки, які стоять перед ним.

Етимологія[]

Філі — ім'я ґнома з "Віщування вельви", однієї з міфологічних пісень "Старшої Едди", звідки Толкін запозичив імена для більшості ґномів свого легендаріуму.

Джерела[]

Advertisement