“ – Прегарна, мов дитятко ельфів, наша Лалаіт, ”
Урвен Лалаіт (англ. Urwen) — донька Гуріна Таліона та Морвен Еледвен, молодша сестра Туріна Турамбара та Нієнор. Померла у дитинстві.
Урвен всі називали не інакше, як Лалаіт, що в перекладі означало «Сміх».
Життєпис[]
Урвен на прізвисько Лалаіт народилася у ПЕ 466 році і була другою дитиною Гуріна Таліона та Морвен Еледвен. Її старшим братом був Турін. Різниця між братом і сестрою складала всього два роки.
Коли дівча гасало полями, її волосся нагадувало жовтаві лілеї посеред трави, а сміх звучав, наче плюскіт того струмка, що збігав, співаючи, з пагорбів побіля стін батьківського дому. Нен-Лалаіт називався той струмок, і за його найменням удома всі кликали дитину Лалаіт, бо в її присутності серця наповнювала радість.[1]
Лалаіт була настільки гарненькою, що часто її порівнювали з дитям ельфів. Її старший брат Турін ставився до неї з усією можливою любов'ю і віддавав їй все тепло серця. Хоча грався з нею нечасто, натомість надавав перевагу спогляданню. Турін любив оберігати її непоміченим, дивлячись, як Урвен ходить поміж травами або під деревами та виводить пісні.
У ПЕ 499 році, коли Урвен було лише три рочки з Анґбанду до Дор-ломіна дістався Згубний Подих. І Турін, і Урвен захворіли і довго билися в страшній гарячці, у полоні темних снів. Зрештою, Турін переміг хворобу, однак маленька Лалаіт померла.
Турін одужав вже після смерті сестри і одразу запитав про Лалаіт у своєї няньки. Одначе, годувальниця порадила йому більше ніколи не називати прізвисько Урвен, а про долю сестри свої спитати у матері. Коли ж Турін запитав у Морвен про Урвен і чому віднині йому не можна згадувати Лалаіт, мати відповіла, що сестра його померла, а разом з нею і сміх затих у їхньому домі.
Значно пізніше, вже а Нарґотронді, донька Ородрета Фіндуілас нагадала Турінові його сестру. Щоправда, в розмові з ельфійкою він зазначив, що якби Лалаіт дожила дотепер, то, певно, потемніла б од горя.[2]