Вікі з «Володаря перснів»
Вікі з «Володаря перснів»

Тол-Ґален (синд. Tol Galen) – зелений острів на річці Адурант в Східному Белеріанді.


Загальний опис[]

Острів Тол-Ґален знаходився на річці Адурант, що в Оссіріанді (Східний Белеріанд). Це був прекрасний зелений острів, що вражав своєю красою. Острів був розташований майже на середині потоку річки Адурант і з усіх боків був оточений джерельними водами.

Історія[]

Відомо, що на острові Тол-Ґален після свого повернення з Чертогів Мандосу оселилися Берен Ерхаміон та Лутієн Тінувіель. Саме тут, серед джерельних вод та зеленої природи народився їхній єдиний син Діор, званий Прекрасним. Згодом острів цей та край поблизу нього ельдари почали називати Дор-Фірн-і-Ґуінар — Земля Ожилих Мерців.[1]

Берен і Лутіен на острові Тол-Ґален, робота SaMo-art

Берен і Лутіен на острові Тол-Ґален, робота SaMo-art

Після того, як Тінґол був убитий ґномами, які жадали отримати Науґламір, Берен із своїм сином Діором покинув Тол-Ґален і з загоном Зелених Ельфів Оссіріанда виступив на північ до річки Аскар, де влаштував науґрімам засідку біля Сарн-Атраду. Тоді чимало ґномів Ноґроду загинуло від стріл лайквендів.

Під час тієї битви при Сарн-Атраді Берен бився востаннє, і власноруч убив Володаря Ноґрода, і виборов у нього Ґномівську Пектораль, однак перед смертю науґрім прокляв усі скарби, тож Берен вирішив втопити скарб Доріату у річці Аскар і з того часу почали її називати Ратлоріель, тобто Золотодонна.

Науґламір Берен забрав із собою на Тол-Ґален і підніс його своїй дружині. Зазначається, що коли Лутієн надягнула пектораль із Сильмарилом, то стала уособленням найвеличнішої вроди та пишноти з тих, які коли-небудь існували поза королівством Валінор.

Завдяки Сильмарилу острів Тол-Ґален став на певний час втіленням землі валарів, і жодна місцина звідтоді не була такою чарівною та сповненою світла, як цей острів.[2]

Етимологія[]

Назва Тол-Ґален походить з синдарину і перекладається, як Зелений острів.

Джерела[]

  1. Дж. Р.Р. Толкін, Крістофер Толкін (ред.), Сильмариліон, Про П'яту Битву: Нірнаєт-Арноєдіад
  2. Дж. Р.Р. Толкін, Крістофер Толкін (ред.), Сильмариліон, Про знищення Доріату