- "Які гарні ці ясні очка у траві! Їх називають безсмертниками, сімбельміне по-тутешньому, бо вони цвітуть у всі пори року і ростуть там, де спочивають мертві. Ми під'їхали до великих курганів, де поховані предки Теодена."
- –Ґандальф у "Володар перснів: Дві вежі", Книга третя, VI. Король Золотого палацу
Сімбельмине (англ. Simbelmynë) — маленькі білі квіти, які особливо рясно росли на могилах і гробницях, зокрема на Курганах Королів Марки під мурами Едорасу.[1] Найбільше квітів було на могилі Гельма Молоторукого, де вони росли так рясно, що курган здавався вкритим снігом. [2]
Сімбельмине – назва квітів мовою рогіримів і саме так назвав їх Ґандальф коли разом з Трьома Мисливцями під'їхав до Едорасу. На вестрон назва квітки перекладається як "безсмертник" (букв. "вічна пам'ять"), бо вони цвітуть у всі пори року і ростуть там, де спочивають мертві.[1]
Сімбельмине у кінотрилогії П. Джексона
Ельфійська назва квітки звучить як "уілос" і згадується лише в легенді "Про Туора і його прихід в Ґондолін".[3] Однак слово уілос зустрічається також в назві Амон-Уілос, синдарському перекладі квенійського Ойолоссе ("вічно-білосніжна", гора Манве). В оповіді про Кіріона та Еорла ця квітка названа іншим ельфійським словом – алфірин. За описом і місцем зростання (Могила Еленділа) зрозуміло, що мова йде саме про сімбельмине.[4]
В той же час, алфірином називають і інші квіти, які за описом не схожі на сімбельмине. Так, у своїй пісні Леґолас співає:
Гойдання лілей,
злотих дзвоників звуки
маллосу й алфірину
в зелені піль Лебенніну
І у вітрі з Морів!
Прообраз[]
У своїх записах Толкін згадував, що сімбельмине є вигаданим різновидом анемони, а саме європейської анемони, невеликої білої квітки, що росте серед трави, Anemona pulsatilla, або по-нашому, сон-трава.
Джерела[]
- ↑ 1,0 1,1 Дж. Р.Р. Толкін, "Володар перснів: Дві вежі", Книга третя, VI. Король Золотого палацу
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, "Володар перснів", Додаток A. Хроніки королів і правителів, ІІ. Дім Еорла
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Крістофер Толкін (ред.) "Незавершені оповіді Нуменору і Середзем'я", Частина перша: Перша епоха, «Про Туора і його прихід в Гондолін»
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Крістофер Толкін (ред.) "Незавершені оповіді Нуменору і Середзем'я", Частина третя: Третя епоха, "Кіріон та Еорл і дружба Ґондору і Рогану"