Смурне Капище (англ. Dunharrow) — добре укріплена фортеця рогіримів, схована у Білих горах на південь від Едорасу.
Щоб дістатися фортеці, потрібно було скористатися звивистою стежкою, відомою як Сходи фортеці, яка вела до Луків Фірієн — зеленої полонини, порослої травою та вересом, високо над глибоким руслом Сніжиці. Полонину обступали великі гори: на півдні — Твердий Ріг, на півночі — зубчастий, мов пилка, хребет Іренсаґи, а між ними, навпроти — похмура чорна стіна Двіморберґу, Гори Привидів, що виринала з крутих схилів, укритих темними соснами. Рівнину перетинав подвійний ряд необтесаного каміння, який тікав у сутінки і зникав між деревами.
Хто наважувався ступати на цю дорогу, доходив до чорного Дімгольту, природного амфітеатру, під Двіморберґом — до грізної кам'яної колони та роззявленої темряви заборонених воріт, що вели на Стежину Мертвих.
Ніхто з роганців не знав, із якою метою збудували Гірський Скит: як селище, таємний храм чи могилу королів. Люди працювали тут за Чорних Років, іще до того, як до західних берегів причалив перший корабель чи дунадани заснували Ґондор; і тепер їх не стало, тільки старі Пукелі залишились і далі сидіти на закрутах дороги.[1]
Історія[]
Схов Смурного Капища або Гірський Скит був священним місцем-притулком для донуменорців, які селилися у Білих горах в часи Другої епохи — майже за три тисячоліття до заснування Королівства Роган. Корінні народи вишикували вздовж звивистої стежки статуї, відомі як Пукелі — постаті, вирізані за подобою друедайнів. Коли в ці місця прийшли рогірими, вони знайшли язичницьку фортецю і почали використовувати її як притулок.
Коли в 2758 р. Третьої епохи Роган захопили сіряни, деякі рогірими, у тому числі Фреалаф, син сестри Гельма, знайшли притулок у Гірському Скиті під час Довгої зими 2759 року. Навесні, коли мороз почав слабшати, Фреалаф разом із невеликою групою відчайдухів напав на сірян Медусельді, вбив їхнього керманича Вулфа й відвоював Едорас.[2]
Деякі орки, які втекли від Війни ґномів та орків, намагалися перетнути Роган і досягти Білих гір. На цих загарбників полював Бритта Леофа. Однак деякі з них укрилися поблизу Гірського Скиту. У 2851 р. Третьої епохи король Балда разом із усіма його людьми був убитий, коли потрапив у пастку до орків на гірській стежині дорогою з Гірського Скиту.
Араґорн, Ґімлі, Леґолас і Сірий загін прибули до Гірського Скиту сьомого березня 3019 р. Третьої епохи, а потім на світанку наступного дня вирушили до чорного Дімгольту, щоб піти Стежиною Мертвих. Теоден і його вершники, а також Мері прибули у Гірський Скит дев'ятого березня і звідти вирушили до Ґондору.[3]
Переклади на українську[]
В останньому виданні "Володар перснів: Повернення Короля" (пер. Катерина Оніщук) англійське Dunharrow українською перекладено як Смурне Капище.
В попередній редакції фортеця називалася Гірський Скит.