Смоґ

Смоґ (вест. Smaug) – найбільший вогнедишний дракон Третьої епохи. У ТЕ 2770 він напав на Самотню Гору і місто Діл. Дракон заволодів скарбами гори та змусив Трора, Короля під Горою, та його народ піти у вигнання. Завдання Торіна, його Похід до Еребора увінчався успіхом і Смоґа було вбито у ТЕ 2941.

Історія

Можливо, Смоґ був одним із драконів, які свого часу заполонили Сірі Гори. Подробиці його походження невідомі, але, Ґандальф вважав його ще "молодим", коли він уперше з’явився в історії Середзем’я у ТЕ 2770 р. Ймовірно в часи Війни Ґномів і Драконів він був ще молодим, або ж взагалі не народився.

Смоґ знищує Есґарот

Смоґ, як і багато інших, чув про багатства ґномів Еребору і, як і будь-який дракон, спокусився ними. Так, у ТЕ 2770 р. Смоґ скоїв наліт на Еребор і заволодів королівством ґномів.

“

Смоґ Золотий, найбільший із усіх тогочасних драконів, здійнявся в повітря, без попередження напав на Короля Трора та спустився на Гору, бухаючи полум’ям. Невдовзі ціле те королівство було знищено, а місто в Долі поблизу — зруйновано і сплюндровано; а Смоґ увійшов до Величного Чертогу й уклався там на ложі з золота.

”

Багато хто з Трорового роду врятувався під час пограбування та спалення, й останніми з усіх через таємні двері покинули чертоги сам Трор і син його Траїн II. Вони пішли на південь разом із родиною і довго мандрували, не знаходячи домівки. Пішов із ними й невеликий загін їхніх родичів і вірних послідовників.

Проте далеко не всім пощастило врятуватися від полум'я Смоґа. Того дня він убив чимало ґномів, а крім того і людей Долу. Серед загиблих був і Ґіріон, Володар Долу (проте його дружина і дитина встигли утекти до Озерного міста). Покінчивши з тими, хто намагався дати йому відсіч, Смоґ заповз у гору через передній вхід і там влаштував собі лігво на ґномівському золоті і самоцвітах, серед яких був і Дорог-камінь, Серце Гори, а також мітрилова кольчуга.

Протягом наступних двох століть дракон лише час від часу покидав гору, щоб викрадати людей (особливо молодих дівчат) і продовжував руйнування Діл. Згодом територія навколо Самотньої гори стала відома як Пустка Смоґа або Драконове Пустище, адже "трави там було зовсім мало... не стало ні дерев, ні кущів — були самі тільки потріскані та почорнілі пні".

Похід до Еребора

У ТЕ 2850 році Ґандальф, шукаючи інформацію про підозрілого Некроманта в Дол-Ґульдурі, знайшов там ув'язненого ґнома, який на межі смерті передав йому загадкові ключ та карту. На той момент Ґандальф ще не знав, що це був Траїн II, король Народу Дуріна, якого захопив Некромант у ТЕ 2845 році.

Смоґ та Більбо у роботі David Wyatt

Водночас, під час цієї місії Ґандальф з’ясував, що Некромант був не ким іншим, як Сауроном. Чарівник зрозумів, що союз Саурона зі Смоґом міг би стати значною загрозою, адже за умови підпорядкування дракона Темному Володарю наслідки могли б бути катастрофічними. Саме це спонукало Ґандальфа шукати способи нейтралізувати Смоґа. Це б дозволило послабити вплив Саурона на Півночі Середзем'я.

15 березня ТЕ 2941 року Ґандальф випадково зустрів Торіна Дубощита в трактирі у Брі. Вони обговорили спільне бажання знищити Смоґа та відновити контроль над Самотньою горою. Пізніше, в Чертогах Торіна в Синіх Горах, чарівник з ґномами розробили детальний план.

Тоді ж Ґандальф наполіг на тому, щоб до загону приєднався гобіт з Ширу на ім'я Більбо Торбин у ролі зломщика, хоча Торін спершу був проти цієї ідеї.

У будинку Більбо Ґандальф передав Торіну карту та ключ, і разом із ґномами вирушив у подорож. Того ж року вони дісталися Самотньої гори в День Дуріна. Більбо проникнув до лігва Смоґа через таємні двері та викрав важку золоту чашу з двома ручками з купи скарбів на яких спав дракон. Це було таким собі випробуванням.

Проте Смоґ відчув протяг з проходу та запах Більбо і зрозумів, що хтось вторгся в його лігво. Він швидко виявив зникнення чаші, що викликало в нього неабияку лють. Це зрештою, змусило його покинути гору і з цього моменту Смоґ намагався знайти зловмисників, шукаючи їх на схилах гори та знищивши їхніх поні.

“

Злодії! Пожежа! Вбивство! Такого ще не траплялося, відколи він оселився в Горі! Його лють була невимовною — таку лють можна спостерігати лише тоді, коли багатії, чиї статки набагато перевищують їхні забаганки, раптом втрачають якусь річ, яка була в них уже давно, але якої вони жодного разу не вжили і навіть не доторкнулися до неї. Дракон вивергнув полум’я, залу наповнив дим, Гора затрусилася до самого підніжжя. Дракон марно намагався просунути голову в маленькі дверцята, а тоді, підібгавши хвоста, з ревом, подібним до грому, кинувся зі свого лігва крізь великі двері й помчав просторими коридорами підземного палацу до Головної Брами.

”

Аби виконати свою місію, Більбо вирішив знову навідатися до дракона, коли той повернувся у своє лігво. Гобіт сподівався знайти його слабке місце. Одягнувши перстень, який робив його невидимим, він підійшов ближче. Смоґ, який лише вдавав, що спить, відчув присутність гобіта й почав з ним розмову. Під час діалогу Більбо вдавався до загадок і лестощів, що зацікавило дракона. Хоча Смоґ насміхався над думкою про можливу помсту ґномів, він марнославно продемонстрував Більбо своє черево, покрите коштовностями, не знаючи, що гобіту відкрилася незахищена ділянка серед золотих лусок.

Смоґ знищує Озерне місто

Отримавши потрібну інформацію, Більбо втік, але під час втечі дракон ледь не обпалив йому волосся. Повернувшись до ґномів, він розповів про виявлену слабкість Смоґа. Їхню розмову підслухав дрізд, що згодом відіграло ключову роль у долі дракона. Розлючений Смоґ покинув гору й розтрощив схил, намагаючись дістатися ґномів, але ті сховалися в тунелі.

Смерть дракона

Зрозумівши, що мешканці Есґароту, ймовірно, допомогли прибульцям, серед яких був і Більбо, який назвав себе "Вершником-на-діжці", Смоґ вирішив покарати місто, знищивши його. Сповнений люті, він наблизився до Есґароту.

Вода навколо стала червоною від полум’я, однак Смоґ не наважувався підійти надто близько, оскільки вода могла загасити його вогонь. Коли мешканці міста зруйнували мости, Смоґ піднявся в повітря та почав обстрілювати і підпалювати місто. Лише одним ударом хвоста він знищив міську ратушу.

“

Один помах його хвоста — і дах ратуші розсипався на порох. Незгасне полум’я високо злітало в нічне небо. Смоґ налітав ще і ще — і будинок за будинком спалахував, обертаючись на попелище, тоді як жодна стріла не потурбувала дракона та не завдала йому шкоди більше, ніж болотяна муха.

”

Луска дракона була непробивною для стріл захисників, але дрізд прилетів до Барда — нащадка Гіріона, Володаря Долу — і розповів про вразливе місце в броні Смоґа. Бард, використавши Чорну стрілу, поцілив в оголене місце на лівій груді дракона. Смоґ впав і падіння його зруйнувало Есґарот.

Після смерті Смоґа Торін та його Компанія проголосили скарб гори своїм правом за спадщиною, що викликало конфлікт з Бардом і Королем ельфів Морок-лісу. Обидві сторони вимагали частку скарбу як компенсацію за збитки, завдані драконом. Торін відмовився ділитися скарбами та був готовий розпочати війну з ельфами Морок-ласу та людьми Есґароту, щоб захистити свої претензії. Однак несподіваний напад армій Болґа змусив вільні народи Середзем’я об’єднатися для участі в Битві П’яти Армій.

Після перемоги в битві чотирнадцяту частину скарбу було передано Більбо, а Бард отримав свою частку, частину якої він спрямував на відбудову Есґароту. Нове Озерне місто збудували північніше від попереднього.

Кістки Смоґа залишалися видимими з берега, але страх перед ним був настільки сильним, що ніхто не наважувався увійти у воду в пошуках прихованих дорогоцінностей чи золота, навіть після його смерті.

Особистість

Як і всі дракони, Смоґ описаний Торіном як "особливо жадібний, сильний і злий хробак" — любить накопичувати золото, при цьому досконало знає власну колекцію, про що свідчить його миттєве виявлення зниклої чаші.

Дракон швидкий до гніву, захищаючи власне багатство, проте також демонструє неабиякий інтелект (а також дивне захоплення) у вгадуванні/розшифровці таємничого походження Більбо. Гордий і марнославний у своїй броні, зарозумілий у власній невразливості (сміявся над припущенням, що ґноми зможуть помститися). Неабиякий хитрун, здатний поставити під сумнів відданість Більбо ґномам.

Ці якості, доповнені його руйнівною силою, викликали у Ґандальфа неабияке занепокоєння щодо Смоґа як потенційного союзника або слуги Саурона.