Середзем'я або Ендор — центральний континент вигаданого світу, в якому відбуваються події легендаріуму Дж. Р. Р. Толкіна: "Гобіт, або Туди і Звідти", "Володар перснів", а також, частково, "Сильмариліон" та "Незавершені оповіді Нуменору і Середзем'я".
Опис[]
Середзем'я – найбільший і найбільш населений континет Арди, що розташований між Аманом на заході (через Белеґаер) і Землею Сонця на сході (через Східне море).
Географія[]
Толкін підготував декілька мап Середзем'я та його окремих областей, де відбуваються події творів. Не всі мапи були опубліковані за життя письменника. Основними були ті, що публікувалися в "Гобіті", "Володарі персні в", "Сильмаріліоні" та "Незавершених оповідя". Більшість подій Першої епохи мали місце на субконтиненті Белеріанд, який під кінець того періоду пішов під воду. Сині гори з правого краю карти Белеріанда — це ті ж таки Сині гори, що з'являються у лівому верхньому куті карти Середзем'я Другої і Третьої епох. Мапи Середзем'я охоплюють лише невелику частину світу: не показані значні частини Руна і Гарада, а також інші континенти.
Середзем'я – це великий континент із видовженою береговою лінією на заході, що поступово тягнеться на південний схід. Береги Середзем'я омиваються Великим морем (океаном). На півночі води моря утворюють затоку Форохел, що замерзає, і яка також оточена лінією Синіх гір. На півдні — Белфалас, на берегах якого знаходиться ґондорський порт Пеларгір, а ще далі на південь — Умбар, цитадель корсарів. У Місячній затоці стоїть ельфійське місто-порт Сірі гавані — єдине місце, звідки кораблі вирушають у Валінор. У Велике море впадають річки Ізен (Анґрен), Брендівинна (Барандуїн) і Андуїн. Континент розділений на дві частини Імлистими горами, на півночі яких знаходиться Анґмар. У західного підніжжя гір стоїть Рівенділ. На захід від хребта пролягли лісисті рівнини Еріадора, з яким на півдні межує Шир.
На схід від хребта лежать торгові міста Дол та Есґарот на берегах Довгого озера, а також королівство ґномів Еребор й Самотня гора. У південних відрогів Імлистих гір міститься ліс Фанґорн, на північ від нього — Лотлоріен, а на південний захід — Ізенґард, цитадель Сарумана.
З північно-східних відрогів Імлистих гір бере витоки річка Андуїн, що пролягає через степи Рогана. Далі річка протікає через Аноріен та Ітіліен, розділяючи Ґондор і Мордор, та впадає у Велике море в районі Белфаласа. На її правому березі лежить королівство Ґондор зі столицею в місті Мінас-Тіріт, а безпосередньо на річці збудована ґондорська фортеця Осґіліат. На лівому березі, на схід від річки тягнеться гряда Похмурих гір, що відділяють від решти світу Мордор, країну орків і темного володаря Саурона. На південь від Ґондора й Мордора пролягає жарка й пустельна країна Гарад.
Схід та Південь Середзем'я маловивчені. Схід заселений, в основному, кочовими племенами істерлінгів, що розселені в степах на схід від Рогана і південний схід від Довгого озера, на берегах внутрішнього моря Рун. Територія, охоплена картою (створеною самим автором) — прямокутник приблизно 2000 на 1400 миль. Це приблизно 7 млн км² (якщо не враховувати моря, то це відповідає території Європи). Інша назва Сходу – Пусті землі.
Через далекий північний схід Середзем’я простягалися Червоні гори, а на далекому південному сході — Жовті гори, які віддзеркалювали Блакитні гори та Сірі гори на північному заході та південному заході відповідно. Колиска ельфів, озеро Куівіенен (кв. Kuivienen), знаходилося на березі моря Гелкар поблизу Червоних гір.
На далекому сході між Червоними горами та Жовтими горами були Гори Вітру, а між цими горами та крайніми східними берегами Середзем’я стояв Гілдоріен, колиска людей. Існувала також міфічна Остання пустеля на "Сході від Сходу", однак її статус чи існування в останні роки були невідомі.
Флора й фауна[]
Середзем'я населене цілком звичайними земними тваринами та рослинами. Із диких тварин згадуються ведмеді, лисиці, вовки, олені, лані. У господарстві жителі Середзем'я використовують коней та поні. Найбільш поширені сільськогосподарські культури — пшениця, жито, ячмінь, різноманітні коренеплоди (зокрема, картопля), тютюн та ін. У землях Ґондору культивується виноград та поширене виноробство.
Із невідомих на Землі рослин згадуються: мелорн (гігантські дерева, з яких складається ліс Лотлоріен), ацелас (синд."королівський лист" — цілюща рослина, яку, за переказами, дунадани привезли із собою з Нуменору), Біле Дерево Німлот (нащадок світлоносного Телперіона, найдавнішого дерева), що є державним символом Ґондору.
Деякі тварини (і навіть рослини) Середзем'я наділені даром мови (як розумінням, так і здатністю говорити). Наприклад, чорний дрізд у «Гобіті» чудово розуміє людську мову, а лучник Бард з Езгарота, у свою чергу, розуміє скрекотіння дрозда. Згадується, що це вміння передалося Лучнику по роду – ніхто інший із міста дрозда не розуміє. Натомість ворон Роак не тільки розуміє мову, а й розмовляє з гобітами та гномами на вестроні. Крім того, даром мови володіють гігантські орли Манве, що живуть у східних відрогах Імлистих Гір. На вестроні спілкуються і гігантські павуки, що мешкають у Морок-Лісі. На Чорному говорі також могли говорити перевертні. Із рослин, що володіли даром мови, найбільш відомий Старий В'яз (англ. Old Man Willow), що мало не занапастив Піппіна й Меррі. Він пригрозив перекусити обох, якщо їх товариші (Фродо й Сем) не приберуть вогонь від його коріння. Крім того, Старий В'яз мав дар гіпнозу.
Космологія[]
Звідси відомо дуже мало, але небо над Середзем'ям дуже нагадує земне. Так, у «Гобіті» Більбо орієнтується по Великій Ведмедиці (гобіти називають це сузір'я Серпом). По небу ходять Сонце та Місяць. У трилогії «Володар Перснів», під час втечі гобітів із Ширу, Фродо, Сем і Перегрін розглядають Небесного Воїна Менельвагора (у якому безпомилково вгадується Оріон); на сході видніється, сяючи рубіновим кольором, червоний Боргіль (ймовірно Альдебаран); крім того, видно Зоряну Сіть - Реммірат (ймовірно, Плеяди). У додатку до трилогії, описуючи календар, Толкін вказує тривалість року в Середзем'ї — 365 днів, 5 годин, 48 хвилин, 46 секунд. Ця величина майже до секунд збігається із земним тропічним роком.