Володар перснів (англ. The Lord of the Rings) – епічний роман у жанрі "високе фентезі" англійського письменника, філолога та професора Оксфордського університету Джона Роналда Руела Толкіна. Твір починається як продовження попередньої роботи Толкіна, "Гобіт", і розвивається у набагато більшу історію.
Трилогію "Володар перснів" було написано поетапно між 1937 та 1949 роками, істотну частину — під час Другої світової війни.[1] Роман є другим у світі бестселером, кількість проданих примірників перевищила 150 млн. Книга також входить у Рейтинг 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік під номером 35[2], а у голосуванні The Big Read проведеного BBC 2003 року у Великій Британії роман посів перше місце.
Дія роману розгортається на території, яку автор задумував як землі реальної Землі, населеної людьми, але розміщеної у вигаданому минулому, до знайомої історії, але після падіння його версії Атлантиди, Нуменора.[3] Толкін дав цьому світові сучасну англійську назву Середзем'я, переклад староанглійської Middangeard.
Видання та назва[]
Під час публікації роману, він був розділений на три частини: "Братство персня", "Дві вежі", "Повернення короля". Хоча, відповідно до інформації, що наведена в українському сегменті Вікіпедії, Толкін задумував роман "Володар перснів" як перший том у двотомнику, другою книгою якого мав стати "Сильмариліон". Проте, коли Толкін подав у видавництво першу книгу під назвою "Володар Перснів" (The Lord of the Rings), з економічних міркувань було вирішено надрукувати її в трьох томах упродовж 1954—1955 рр. Відтоді книга неодноразово передруковувалася й перекладалася багатьма мовами, що зробило її одним з найпопулярніших та найвпливовіших літературних творів ХХ століття.[4]
Назва книжки стосується головного антагоніста оповіді, Темного Володаря Саурона, який в ранню епоху створив Єдиний Перстень, щоб керувати іншими Перснями Влади і зрештою використати їх як знаряддя для завоювання і підкорення цілого Середзем'я. Оповідь починається в спокійному Ширі — землі гобітів, що немало нагадує англійську сільську місцевість, а далі розгортається в північно-західному Середзем'ї, описуючи перебіг Війни за Перстень з точки зору її героїв, а саме гобітів Фродо Торбина, Семвайза Грунича, Меріадока Брендіцапа і Переґріна Тука, а також їхніх основних союзників та супутників: Араґорна, Боромира, Ґімлі, Леґоласа і Ґандальфа.
Сюжет[]
Історія відбувається на тлі історичних подій північно-західного Середзем'я. Задовго до початку роману, в 1600 році Другої епохи, Темний Володар Саурон викував Єдиний Перстень, щоб здобути владу над іншими перснями, які перебувають в руках володарів людей, ельфів та ґномів. Саурон зазнає поразки в битві 3441 року Другої епохи, й Ісільдур, син Еленділа, відрубує Перстень разом з пальцем і називає його сімейною реліквією. Пізніше Ісільдура вбивають орки, а Перстень губиться в річці Андуїн. Через дві тисячі років Перстень потрапляє до рук гобіта Деаґола, а від нього — до Смеаґола, який вбиває свого друга і відбирає Перстень. Смеаґола виганяють з селища, і він ховається в глибині гір, де за сотню років під впливом Персня перетворюється на жалюгідне, зіпсоване створіння — Ґолума. Згодом він губить Перстень, котрого, як про це оповідається в "Гобіті", знаходить Більбо Торбин. Тим часом Саурон набуває нової фізичної форми і відвойовує Мордор, своє колишнє володіння. Ґолум вирушає на пошуки Персня, але потрапляє в полон до Саурона, який довідується від нього, що Перстень в Більбо Торбина. Ґолума відпускають, а Саурон, якому потрібен Перстень, щоб повернути собі абсолютну владу, шле своїх темних, страхітливих слуг Назґулів відібрати Перстень.
Історія "Володаря перснів" починається приблизно через 60 років після закінчення "Гобіта", в Ширі, з моменту, коли Фродо Торбин успадковує Перстень від Більбо, свого дядька і наставника. Обидва нічого не знають про його походження, але чарівник Ґандальф Сірий з'ясовує історію Персня і радить Фродо винести його з Ширу. Фродо покидає Шир, взявши з собою за супутників свого садівника і друга Семвайза Грунича та двох кузенів, Меріадока Брендіцапа і Переґріна Тука. Переживши чимало пригод, серед яких переслідування Назґулами, зустріч з Томом Бомбадилом та пастка в Курганних Пагорбах, загін, нарешті дістається до Брі, де знайомляться з Араґорном, який приєднується до них в ролі провідника й охоронця. Вони вирушають з Брі, ледве уникнувши нападу Назґулів, але біля Вершини Вітрів ті такий наздоганяють загін і ранять Фродо проклятим кинджалом. Після чого Араґорн веде гобітів до сховку в Рівендолі, а тим часом Фродо мало не вмирає від рани. На броді Бруїнен Назґули знову атакують, але їх змітають хвилі повені, викликаної Ельрондом, правителем Рівендолу, і загін рятується.
Фродо видужує в Рівендолі під наглядом Ельронда. На Раді Ельронда розкривається багато важливих фактів про Саурона і Перстень, а також повідомляється новина про те, що Саурон схилив на свій бік чарівника Сарумана. Рада приходить до думки, що загроза від Саурона є надто великою і що найкращим рішенням є знищити Перстень, кинувши його в Ородруїн, що в Мордорі, там, де його було викувано. Фродо погоджується взяти Перстень, а щоб супроводжувати й охороняти його формується "Братство Персня": Сем, Мері, Піпін, Араґорн, Ґандальф, ґном Ґімлі, ельф Леґолас і Боромир, син Денетора, правлячого намісника королівства Ґондор.
Не змігши подолати Імлисті гори через перевал Карадрас, загін проходить копальнями Морії, де на нього нападають орки. Ґандальф падає в безодню, борючись із древнім та жахливим Бальроґом, що дає можливість іншим врятуватися. Загін ховається в ельфійському лісі Лотлорієні. Отримавши човни і подарунки від Володарки Ґаладріель, загін пливе вниз рікою Андуїн до вершини Амон-Ген. Там Боромир піддається спокусі Персня і пробує відібрати його від Фродо. Тоді Фродо втікає від Братства і сам-один вирушає до Мордору, але Сем пристає до нього, щоб допомагати й охороняти.
Тим часом, надіслані Сауроном та Саруманом орки вбивають Боромира і викрадають Мері та Піпіна. Араґорн, Ґімлі та Леґолас йдуть за орками в королівство Роган. Мері та Піпін рятуються, коли на орків нападають рогірими. Гобіти втікають до лісу Фанґорн, в якому вони заводять дружбу з деревоподібними ентами. В лісі, Араґорн, Ґімлі та Леґолас знаходять не гобітів, а Ґандальфа, який воскрес після битви з Балроґом і тепер є значно могутнішим «Ґандальфом Білим». Ґандальф запевняє їх, що гобіти в безпеці, і вони йдуть до Теодена, короля Рогану, щоб вивести його з пригніченого заціпеніння, заподіяного Саруманом, і допомогти рогіримам протистояти армії Сарумана. Теоден укріплюється у фортеці Гельмів Яр разом з Араґорном, Ґімлі та Леґоласом, а Ґандальф від'їжджає, щоб зібрати більше військо. Гельмів Яр беруть в облогу орки Сарумана, але Ґандальф прибуває з підкріпленням і розбиває орків.
Енти нападають на Ісенґард, оточивши Сарумана у вежі Ортанк. Ґандальф, Теоден та інші прибувають до Ізеґарда, щоб зіткнутися з Саруманом. Саруман відмовляється визнати помилковість своїх методів і Ґандальф позбавляє його чину та більшості його сил. Мері з Піпіном приєднуються до загону і Піпін заглядає в палантир, камінь яснобачення, за допомогою якого Саурон спілкувався з Саруманом. Це наводить Саурона на думку, що Саруман схопив Персненосця, через що Ґандальф відвозить Піпіна в Ґондор.
По дорозі до Мордору Фродо з Семом ловлять Ґолума, який ішов слідом за ними від Морії, і примушують його провести їх до Мордору. Виявивши, до через головні ворота Мордору пройти неможливо, вони йдуть до проходу, якого знає Ґолум. Ґолум зраджує Фродо, привівши його до великої павучихи Шелоб, що живе в тунелях Кіріт-Унґолу. Здається, Фродо вмирає від укусу Шелоб, але Сем відбиває її напад. Сем бере Перстень і примушує себе залишити Фродо. Орки знаходять тіло Фродо, і Сем виявляє, що Фродо насправді не мертвий, а непритомний. Фродо відносять до вежі Кіріт-Унґол, а Сем вирішує його врятувати.
Саурон розпочинає військову кампанію проти Ґондору. Ґандальф прибуває в столицю Ґондору Мінас-Тіріт з Піпіном, щоб попередити Денетора про навислу загрозу. Мінас-Тіріт беруть в облогу, і Денетор, під впливом Саурона через ще один палантин, втрачає надію і вчиняє самогубство. Араґорн, Леґолас та Ґімлі приходять до Ґондору через Стежину Мертвих, де Араґорн піднімає невмирущу армію порушників клятви, щоб збулося старе пророцтво. Примарна армія допомагає йому подолати корсарів Умбару, що захопили південний Ґондор, і вивільнені збройні сили разом з вершниками Рогану розбивають облогу Мінас-Тіріта.
Сем рятує Фродо, і вони пробираються через Мордор. Фродо слабшає, чим ближче вони підходять до Судної Гори, але Сем його підтримує. Тим часом, у вирішальній битві біля Чорної Брами Мордору об'єднані сили Ґондору й Рогану відчайдушно воюють зі значно чисельнішою армією Саурона, з наміром відвернути увагу Саурона від Судної Гори. Над самим проваллям вулкану Фродо не може опертися спокусі Персня і привласнює його. Тут з'являється Ґолум, бореться з Фродо і відкушує йому палець разом з Перснем, а тоді падає у вогняну лаву, забираючи з собою Перстень. Таким чином Перстень знищується. В цю мить Саурон гине, його армія відступає, вежі розсипаються в порох, Назґули зникають і Війна за Перстень неначе завершується. Араґорна коронують як Елессара, правителя Арнору і Ґондору, і він одружується зі своїм давнім коханням — Арвен, донькою Ельронда.
Однак, тим часом Саруман втікає з полону і підкорює Шир. Повернувшись додому, четверо гобітів піднімають повстання і скидають його. Сарумана вбиває його колишній слуга Ґріма Червослов, котрого в свою чергу застрелюють гобіти-лучники. Таким чином, Війна за Перстень доходить до свого завершального кінця на самому порозі дому Фродо. Мері й Піпіна проголошують героями. За допомогою своїх дарів від Ґаладріель Сем відновлює Шир і одружується з Розою Котон. Фродо не вдається зцілити ран тіла й душі, і через кілька років разом з Більбо і Ґандальфом він відпливає з Сірих Гаваней на захід, до Невмирущих Земель, де знаходить спокій. Після смерті Rosie Сем дарує своїй доньці «Червону Книгу Західної Марки», в якій описано історію та пригоди Більбо, Фродо, Сема, Піпіна та Мері. Тоді Сем, останній з Персненосців, вирушає за Море, на Заобрійний Захід.
Згідно з хронологією Толкіна, події, описані в оповіданні, відбуваються між оголошенням Більбо про святкування дня народження 22 вересня 3001 року та поверненням Сема в Торбин Кут 6 жовтня 3021 року. Більшість подій, описаних в історії, відбуваються в TЕ 3018 і ТЕ 3019 рр., відколи Фродо вирушив із Торбиного Кута 23 вересня ТЕ 3018 р., і до знищення Персня через шість місяців 25 березня ТЕ 3019 р.
Персонажі[]
Добрі персонажі[]
- Араґорн II Елессар
- Ґімлі
- Леґолас
- Ґандальф
- Боромир
- Фродо Торбин
- Семвайз Грунич
- Переґрін Тук
- Меріадок Брендіцап
- Більбо Торбин
- Ельронд
- Ґлорфіндел
- Арвен
- Елладан
- Ельрогір
- Трандуїл
- Ґалдір
- Келеборн
- Ґаладріель
- Ґвайгір
- Балін (згадується)
- Ґлоїн
- Даїн II Сталестоп (згадується)
- Фарамір
- Денетор II
- Береґонд
- Древлен
- Теоден
- Еомер
- Еовин
- Гама
- Теодред
Злі персонажі[]
- Король-Відьмак з Анґмару – володар Мінас-Морґула, очільник Назґулів і найвідданіший слуга; переможений Еовин і Мері.
- Хамул – лейтенант Дол-Ґульдура, другий після Короля-чаклуна серед Назґулів; зник після знищення Єдиного Персня.
- Сімка Назґулів – найвідданіші та найстрашніші слуги Саурона. Загинули одразу після знищення Єдиного Персня.
- Король Мерців – король Клятвопорушників, колишній слуга спадкоємця Ісільдура.
- Речник Саурона – лейтенант вежі Барад-дур, особистий посол Саурона, походив із раси так званих Чорних нуменорців.
- Ґрішнах – капітан орків вежі Барад-дур, вбитий Вершниками Рогану.
- Саруман – лорд Ісенґарду, колишній Білий Чарівник, що став на службу до Саурона. Здібний та могутній, однак невірний слуга. Вбитий Ґрімою.
- Ґріма – головний радник короля Теодена в Рогані, слуга і нишпорка Сарумана при дворі; застрелений гобітами.
- Біл Папорот – злодій і розбійник із великої дороги, спершу мешкав у Брі, потім був серед тих, хто захопив Шир.
- Гарі Готліф – воротар Західних воріт Брі, інформатор Назґулів.
- Ґотмог – лейтенант вежі Мінас-Морґул, другий після Короля-чаклуна серед морґульського війська.
- Ґорбаґ – капітан орків вежі Мінас-Морґул, які захопили у полон Фродо Торбина. Убитий Шаґратом.
- Шаґрат — капітан орків вежі Кіріт-Унґол; страчений за свої невдачі.
- Музґаш – охоронець орків у вежі Кіріт-Унґол; розстріляний віроломними товаришами.
- Лаґдуф – вартовий орків у вежі Кіріт-Унґол; розстріляний віроломними товаришами.
- Лузґаш – орк з вежі Кіріт-Унґол; розстріляний віроломними товаришами.
- Снаґа – орк, мучитель та кат з вежі Кіріт-Унґол; загинув у бою з Семом.
- Радбуґ – орк-вартовий з вежі Кіріт-Унґол; Шаґрат видавив йому очі.
- Уфтак – орк з вежі Кіріт-Унґол; пійманий Шелоб, став її сніданком.
- Шелоб – нащадок Унґоліанти, страшна і велика павучиха, охоронниця проходу через Кіріт-Унґол.
- Два Вартові – статуї вежі Кіріт-Унґол, населені злими духами.
- Прокляття Дуріна
Джерела[]
- ↑ World War I and World War II (англ.). Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 16 червня 2006.
- ↑ Wagner, Vit (16 квітня 2007). Tolkien proves he's still the king (англ.). The Star. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 8 березня 2011.
- ↑ Tolkien, J.R.R. (1981). The Letters of J. R. R. Tolkien. Houghton Mifflin. ISBN 0-618-05699-8.
- ↑ Tolkien FAQ: How many languages have The Hobbit and The Lord of the Rings been translated into