Роки Дерев, також знані, як Дні Блаженства – довгі роки, що лежали між заснуванням Валінора та його Затьмаренням. Протягом цього часу Валінор був освітлений світлом Двох Дерев, але Середзем'я лежало у Великій Темряві.[1] Роки Дерев передували Рокам Сонця і, можливо, належали або, принаймні, перетиналися з ранніми роками Першої епохи в Середзем'ї.
Історія[]
Задовго до того, як в Середзем'ї прокинулися Ельфи, Яванна створила Два Дерева Валінору. Вони були найславніше з усього, що сотворила Яванна, і доля їхня невіддільна від легенд Прадавніх Часів. Дерева вперше зацвіли після того, як минуло 3500 валіанських років (тобто майже 35 000 звичайних років Середзем'я).[2] Відлік часу почався від моменту першого цвітіння перших Двох Дерев Валінору – Тельперіона і Лаурелін.
Тельперіон і Лаурелін by Mrsvein872 [3]
Так розпочалися Дні Блаженства у Валінорі; й так було започатковано Відлік Часу.
Середзем’я лежало, огорнуте сутінками, попід зорями, що їх у прадавні часи, у дні праці в Еа створила Варда, і наближалася пора, яку призначив Ілуватар для приходу Первородних. А Мелькор — мешканець темряви, котрий досить часто навідувався у світ, приймаючи могутні та страхітливі подоби, — правував холодом і вогнем од вершин гір до глибинних горен попід ними; тому провину за кожну жорстокість, насильство чи смерть у ті дні покладали на нього.
Не сказано, скільки саме тривали Дні Блаженства, лише те, що "віки йшли"; сам період тривав приблизно 10 500 років. Саме в Роки Дерев Ауле створив ґномів і за вказівкою Еру приспав їх до пробудження ельфів.
Коли ж Ороме дізнався, що побіля залитого зоряним світлом озера Куівієнен, прокинулися зі сну ельфи, у Валінорі почали відбуватися величні події. Валари, об'єднавшись, почали битву проти Мелькора. Вони виступили з Аману повною бойовою потугою, постановивши напасти на фортецю Мелькора й покінчити з ним. Мелькор же до скону не забував про те, що цю війну було розв’язано заради ельфів і що саме вони спричинилися до його поразки. Проте квенди не брали участі в тих діяннях і мало знають про зудар сил Заходу та Півночі на початку їхніх днів.
Мелькор і Валари зітнулися на північному заході Середзем'я, і терени ті зазнали страшних руйнувань. Перша перемога воїнства Заходу була блискавична, прислужники Мелькора кинулися тікати до Утумно. Тоді валари промчали Середзем’ям і розставили охорону довкола Куівієнену; тому квенди не знали про величну Битву Сил. Тривалою та важкою була облога Утумно, багато боїв, про які до ельфів долинула тільки чутка, відбулося перед її брамами. У той час змінилася форма Середзем’я, і Велике Море, що відділяло його від Аману, розширилось, і поглибшало.
Тельперіон і Лаурелін by Aglargon [4]
У ту пору всі землі далекої півночі було спустошено; бо там підземелля Утумно були особливо глибокі й у їхніх закапелках палахкотів вогонь і роїлися слуги Мелькора. Та, врешті-решт, брами Утумно було розбито і знесено перекриття підземних чертогів, а Мелькор заховався в найдальшій копальні. Тоді наперед виступив Тулкас — як найсильніший поміж валарів — і боровся з ним, і кинув його долілиць; і Мелькора зв’язали Анґаінором — ланцюгом, що його виготовив Ауле, — і полонили; й у світі на довгі віки запанував спокій.[5]
Дні Блаженства добігли кінця, коли Манве звільнив Мелькора з ув’язнення. Деякий час він прикидався другом елдарів, однак, насправді, ніколи не відвертався від темряви. Після 1495 валіанських років свого існування Дерева Валінору були знищені Унґоліантою.
| “ | Несвіт, який зіткала Унґоліанта, сягнув аж до коріння Дерев, і Мелкор стрибнув на курган, і чорним списом своїм проштрикнув кожне Дерево до самісінької серцевини, і завдав їм глибоких ран, і, наче кров, ринув із них сік і пролився долі. Унґоліанта висмоктала його, а тоді, переходячи від Дерева до Дерева, занурювала свій чорний дзьоб у їхні рани, доки осушила їх; трунок Смерті, що був у ній, проник у деревні тканини та понищив їх — коріння, гілля та листя; і Дерева загинули. ― Дж. Р.Р. Толкін, Крістофер Толкін (ред.) "Сильмариліон", Розділ VIII. Про затьмарення Валінору | ” |
Після знищення Дерев, Мелькор разом із Унґоліантою вбили Фінве, викрали Сильмарили і втекли на північ Середзем'я. Прагнучи помститися за батька і повернути коштовності, Феанор підбурив значну частину нольдорів із Валінора повернутися назад до Белеріанду. Так закінчилися Роки Дерев або Дні Блаженства. Згодом Валари створили Сонце і Місяць, щоб дати Світу світло, і, після того, як минуло 5000 валіанських років, почалися Роки Сонця.
Джерела[]
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, "Володар перснів: Дві вежі", IV. Древлен
- ↑ J.R.R. Tolkien, Christopher Tolkien (ed.), Morgoth's Ring, "Part Two. The Annals of Aman"
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, "Володар перснів: Дві вежі", IV. Древлен
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, "Володар перснів: Дві вежі", IV. Древлен
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Крістофер Толкін (ред.) "Сильмариліон", Розділ ІІІ. Про прихід ельфів і поневолення Мелкора