Прощальна вечірка Більбо або просто Вечірка (англ. Farewell Birthday Party) — грандіозна прощальна вечірка на честь 111-річчя Більбо Торбина та 33-річчя "Повноліття" Фродо Торбина.
Деталі[]
22 вересня 3001 року Третьої Епохи Більбо Торбин відсвяткував свій 111 день народження. Водночас вечірка була присвячена і 33-річчю його небожа Фродо Торбина, щоправда, абсолютну більшість уваги привертав саме день народження Більбо.
Більбо планував, що вечірка стане грандіозною подією, на яку приїдуть гобіти з усього Ширу. Для декого були навіть воготовлені спеціальні запрошення, як от для Саквіль-Торбинів, з якими Більбо не надто товаришував.
Певний час Торбин Кут був навіть закритий для всіх і всього, крім "святкових справ". На підготовку, ймовірно, пішли місяці, були розіслані листи-запрошення, а також замовлення на атракціони, сувеніри та подарунки для гостей.
Вечірка на честь дня народження була подією "особливої пишності", включала яскраві феєрверки (створені чарівником Ґандальфом), подарунки, які роздавали всім присутнім (багато з них були зроблені на замовлення ґномами Еребору та людьми з Долу) і три офіційні обіди.
Феєрверки Ґандальфа[]
Феєрверк Ґандальфа дуже вразив гобітів, адже він був таким, "якого в Ширі не бачили вже майже століття, відколи помер Старий Тук". Ґандальф не тільки привіз феєрверки, але й сам усе вигадав і змайстрував. Запускав у небо світляні кулі, які розсипалися блискучим дощем, і скеровував у політ ракети теж він. А також щедро роздавав петарди, хлопавки, летючі вогнегрона, іскромети, смолоскипи, ґномівські свічі, ельфійські фонтани, ґоблінські рикавки та громоплески.
Під час феєрверку були ракети, що нагадували сяйливих птахів, які співали на льоту. Були дерева з темними димовими стовбурами: їхнє листя розпускалося так, ніби водномить зацвітала пишна весна, а блискуче гілля сипало на вражених гобітів мерехтливі квіти, які розчинялись у повітрі, випускаючи легкий аромат за мить до того, як вони мали би торкнутися звернених угору облич.
Були світлограї метеликів, які спалахували, злітаючи на дерева; були колони з барвистих вогнів, що здіймались угору та оберталися на орлів, на кораблі з піднятими вітрилами чи на лебединий клин; були червона громовиця та злива жовтого дощу; був ліс зі срібних списів, які зненацька зметнулись у повітря з гуком, схожим на клич готового до атаки війська, й обсипались у Річку зі шурхотом, схожим на шипіння сотень змій.
Фіналом стала несподіванка на честь Більбо, що вразила гобітів до глибини душі. Вогні згасли. Угору шугнув непроглядний дим. Він набув подобизни добре видної звіддалік гори, вершина якої почала тьмяно світитися. Спершу з неї майнули стовпи зеленого та кармінного полум’я. А потому вилетів червоно-золотий дракон і з його пащі виривався вогонь, очиська пильно зорили вниз; усі почули його ревіння, й він тричі зі свистом промчав над головами натовпу. Гобіти умлівіч поприсідали, а багато хто розпластався долілиць. Дракон пролетів, ніби швидкісний потяг, перекинувся через голову та з оглушливим гуркотом вибухнув над Поріччям.[1]