Прокляття Дуріна

Прокляття Дуріна (англ. Durin's Bane) або Убивця Дуріна — бальроґ, якого випадково пробудили ґноми Кгазад-думу.

Прокляття Дуріна
Ілюстрація	Ґандальф проти Бальроґа, Gonzalo Kenny
Основні відомості
Прізвиська	Пломінь Удуна, Убивця Дуріна
Країна, королівство	• Дор-Даеделот (раніше) • Морія (пізніше)
Підданство	Мелькор
Народження	Створення Айнурів
Смерть	25 січня ТЕ 3019
Інші відмінності
Раса	Маяри, Бальроґи
Зовнішній вигляд	Жахливий демон з полум'я і темряви
Зброя	Батіг і полум'яний меч

Історія

Походження

Бальроґи спершу були Айнурами, яких, так само як і інших, створив Еру Ілуватар в Часи до Часів. Коли Мелькор відвернувся від інших, після створення Музики Айнурів, дехто з духів приєднався до буремного Вали, який першим зійшов у Середзем'я. Серед прихильників Мелькора було і чимало маярів, а серед них — бальроґи, які набули подоби демонів із вогненними серцями та вогняними батогам.

Після Війни Гніву деякі бальроґи змогли уникнути знищення та сховалися глибоко під землею, у недоступних місцях, біля самого коріння землі. З того часу про жодного з них не було чути аж до Третьої Епохи.

Пробудження у Третю Епоху

Понад п’ять тисячоліть один з бальроґів лежав у глибокій сплячці, біля самого коріння Імлистих гір. Сон його залишався непорушним протягом всієї Другої Епохи і більшої частини Третьої.

В ранні роки Другої Епохи, а можливо й ще раніше, ґноми з Народу Дуріна знайшли в Імлистих горах жилу істинного срібла — мітрил. Поклади мітрилу пролягали на північ до Карадрасу й униз до пітьми. Морійське срібло принесло ґномам нечуване багатство, адже вартість його вдесятеро перевищувала вартість золота.

Так, мітрил став основою і їхнього багатства, і їхнього знищення: ґноми рили надто жадібно та надто глибоко, потривоживши, зрештою, бальроґа. Сталося це у ТЕ 1980 році, за часів правління Дуріна VI.

Пробудившись, бальроґ вбив Короля і безліч інших ґномів з Народу Дуріна. Після чого, його охрестили Прокляття Дуріна або ж Убивця Дуріна. Ґноми спробували боротися з Прокляттям Дуріна, але його сила була надто великою. Незважаючи на всі їхні зусилля протистояти бальроґу, король Наїн I і багато ґномів були вбиті протягом ТЕ 1981 року. Тим, хто вцілів, довелося тікати з Кгазад-думу та залишити геть усе на поталу силам темряви.

Досить швидко після того у Морію почали прокрадатися перші орки. Майже все, що ґномам пощастило видобути та створити протягом довгих років, орки відіслали як данину Сауронові. В результаті цих подій не лише ґномам довелося тікати з насиджених місць. Постраждало також і чимало ельфів, що жили поруч із Імлистими горами.

Прокляття Дуріна, іл. Rylyn

Протягом довгих п'яти століть, Морія знаходилася під владарюванням бальроґа. Щоправда, сам зловісний демон мешкав у глибині гір, в суцільній темряві, пересуваючись давніми тунелями, які проклали безіменні істоти, що давніші за самого Саурона.

Близько ТЕ 2480 року, орки почали будувати таємні твердині в Імлистих горах, щоб блокувати всі проходи. Саурон вислав кількох відданих йому слуг у Морію і з'ясував, що бальроґ дозволяє оркам і тролям залишатися в копальнях, поки і сам там мешкає. Однак, подібне сусідство було важко назвати повноцінним союзом, адже і орки і тролі страшенно боялися бальроґа та уникали турбувати його.

Невідомо, чи визнавав бальроґ Саурона в якості нового Темного Володаря, однак своїми діями, він опосередковано зіграв на руку Сауронові.

Битва при Азанульбізарі стала визначальною у Війні ґномів та орків. Вона розгорнулася перед Великою брамою Морії в ТЕ 2799 році і закінчилася перемогою ґномів. Однак переможці не пішли у Морію, тому що Даїн Сталестоп, убивши орка Азоґа, відчув жах, що накатував хвилями і йшов із Морії, від бальроґа.

У ТЕ 2989 році до Морії вирушив загін ґномів на чолі з Баліном. Вони мали на меті реколонізувати копальні і відновити Королівство ґномів. Разом з Флої, Оїном, Орі, Фраром, Лоні, Налі та багатьма іншими ґномами, Балін дістався до Долини Затінених Струмків. Після бою з невеликим загоном орків, ґноми увійшли крізь Східні ворота Морії і оселилися у двадцять першій залі.

Колонія проіснувала п'ять років і за цей час, якимось дивом, жодного разу не стикнулася із бальроґом. Однак, зрештою, ґноми загинули у нерівному бою з орками, що прийшли до Морії зі сходу вище від Срібножилої.

Бальроґ в картковій грі, LOTR TCG

Убивця Дуріна залишався в стародавньому королівстві ґномів і в кінці Третьої Епохи, однак природа його була прихована від зовнішнього світу і ніхто не знав, ким насправді є Прокляття Дуріна.

Шлях Братства Персня

У ТЕ 3019 році, під час Пошуків Судної гори, загін Братства Персня був змушений піти шляхами Морії. 15 січня загін досяг Мосту Кгазад-Думу і там стикнувся із жахливою істотою. Леґолас миттєво зрозумів, що то був бальроґ, а Ґімлі від жаху впустив свою сокиру.

Ґандальф негайно попередив членів загону, що жоден меч чи інші людська зброя не здатні впоратися з демоном і наказав швидко рухатися до виходу, тоді як сам залишився, аби дати бій бальроґу.

Ґандальф став посеред вузького мосту між своїми супутниками і жахливим демоном. Бальроґ здійняв батіг, ремені якого шипіли та потріскували. Його ніздрі пашіли полум’ям. Але Ґандальф стояв непорушно.

“

— Я слуга таємного вогню, володар полум’я Анору, — промовив Ґандальф. — Ти не пройдеш. З темного вогню ти не матимеш зиску, пломеню Удуну. Повертайся до Тіні! Ти не пройдеш. — Ґандальф

”

Однак на бальроґа слова чарівника не справили великого враження і він пішов у наступ. Ґандальф підняв патерицю і ударив нею по мосту перед собою. Міст тріснув і розламався якраз під ногами у бальроґа. Чудовисько зірвалося у порожнечу, проте падаючи, демон заніс батога, і його ремені хльоснули й оповили коліна чарівника, потягши його до краю. Ґандальф впав у провалля разом із Прокляттям Дуріна.

Полум'я Удуна, іл. Manuel Castañón

Обидва довго падали у безодню, аж доки не поринули у глибоку воду, що була на самому дні. Бальроґ перетворився на слизьку почвару, сильнішу за будь-якого змія-душогуба. Довгий час вони боролися один проти одного, доки нарешті демон утік у зловісні тунелі, викопані безіменними істотами.

Чарівник подався за бальроґом і довгий час переслідував його. Щоб не заблукати у стародавніх тунелях, Ґандальф вчепився в ногу потвори і врешті-решт, бальроґ привів його назад до потаємних ходів Кгазад-дŷму, а звідти до Нескінченних Сходів. Обидва вони піднялися тими сходами до вершини Келебділу, де і зчинився останній бій між чарівником і потворою.

Вони билися протягом двох діб, бальроґ спалахував вогнем і страшна курява крижаної води, льоду та пари клубилася навколо них. Щоб перемогти бальроґа Ґандальф використав останню часточку своєї сили мая і переміг, врешті-решт, Прокляття Дуріна, скинувши його зі схилу. Бальроґ упав із височини і розтрощив схил гори, вдарившись об який і знайшов свою смерть. Тоді дух Ґандальфа Сірого покинув земне тіло і чарівник помер. Однак пізніше повернувся у Середзем'я вже як Ґандальф Білий, ще більш могутній і мудрий.

Інші версії легендаріуму

Під час написання "Володаря перснів", у першому розділі "Ескіз Морії", Толкін припустив, що Братство переслідували орки та Чорний Вершник, але пізніше вирішив, що це був Бальроґ.

Зображення в адаптаціях

Від появи друкованих романів трилогії Володар перснів, в світі вийшло чимало фільмів, мультфільмів серіалів та ігор заснованих на подіях трилогії. В переліку наведені лише відомі в українському просторі:

1978: Володар перснів (фільм 1978 року):

Бальроґ має крила і, здається, може літати. Голова нагадує лева, але решта тіла була відтворена матово-чорним кольором, що зазвичай використовується для створення тіньового сюрреалістичного ефекту в ротоскопічній анімації.

2001: Володар перснів: Хранителі персня:

Прокляття Дуріна має крила. Могутній демон Джексона був невиразним, справжнім поєднанням тіні та вогню. Чітко було видно лише його рогату голову, могутні ноги та пазуристі руки.

У продовженні фільму орки Морії (визначені як "ґобліни") створили свої обладунки та зброю відповідно до вогняного вигляду Бальроґа, очевидно, поклоняючись йому як божеству.