Ост-ін-Езіл (англ. Ost-in-Edhil) — столиця ельфійського королівства Ереґіон в Еріадорі. Існувала у Другу Епоху, була заснована нольдорами. Місто проіснувало майже 1000 років.
Від Ост-ін-Езіла, ельфійського міста, до західної брами Кгазад-дума, вздовж річки Сіраннон, слався битий шлях, який сполучав королівства ельфів та ґномів. Ост-ін-Езіл не було видно за багато миль від Морії. Як наслідок, ймовірно, місто було розташоване біля річки Сіраннон, за багато миль вниз за течією, від її витоку біля західних воріт Морії.
Історія міста[]
Після завершення Першої Епохи більшість нольдорів, що залишилися в Середзем’ї, мешкали в Ліндоні під правлінням верховного короля Ґіл-ґалада. Приблизно через сім століть після початку Другої Епохи Келебрімбор, онук Феанора, вирушив зі своїми послідовниками на схід, приваблений можливістю отримати мітрил із копалень ґномів. Він заснував царство Ереґіон, а його столицю, Ост-ін-Езіл, було збудовано близько ДЕ 750 р.[1][2]
Згідно з альтернативною версією легендаріума, королівство було засноване Ґаладріель і Келеборном.[3]
Ельфи Ереґіону були переважно нольдорами. Келебрімбор, який за однією з версій заснував місто, а зі іншою просто супроводжував Ґаладріель і Келеборна, заснував також Ґваіт-і-Мірдейн, братство ельфійських майстрів-ковалів.
Близько ДЕ 750 року нольдори завершили будівництво столиці Ереґіону. Також вони побудували Велику дорогу, яка з'єднувала місто із західними воротами Морії.
| “ | Ереґіон був поблизу величних ґномівських палаців, званих Кгазад-думом або Газодрондом — ельфійською, а згодом — Морією. Від Ост-ін-Езіла, ельфійського міста, до західної брами Кгазад-дума слався битий шлях, адже між гномами й ельфами виникла міцна дружба, якої раніше не бувало ніколи і яка збагатила обидва народи. | ” |
Близько ДЕ 1200 р. до Ереґіону прибув Саурон під личиною Аннатара. Аннатар навчив Ґваіт-і-Мірдайн різним премудростям у ковальській справі, зокрема, створювати Персні Влади. Після його відходу Келебрімбор зі своїми майстрами самостійно викував ще три персні, використавши знання, отримані від Аннатара. Ці Три Персні були завершені приблизно до ДЕ 1590 р.
За альтернативною версією легендаріуму, у Незавершених оповідях, розповідається про те, що Аннатар налаштувала нольдорів проти Ґаладріель та Келеборна, які правили Ереґіоном. Так, між 1350 і 1400 роками Другої епохи Аннатар нібито переконав Ґваіт-і-Мірдайн повстати проти правління Ґаладріель і Келеборна та захопити контроль над ельфійським царством.
Ост-ін-Езіл у серіалі "Персні Влади"
Як наслідок, Ґаладріель покинула Ереґіон разом зі своєю дочкою Келебріан і вирушила через Кгазад-дум до ельфійського царства Лорінанда. Келеборн не захотів повертатися і певний час залишався в Ереґіоні, де Келебрімбор повністю ігнорував його.[3]
Після того, як ковалі навчилися робити Персні Сили і виготовили їх вже достатньо, Аннатар покинув Ереґіон. Сталося це близько ДЕ 1500 р. Він повернувся до Мордору, де мав на меті створити Єдиний Перстень.
Після того, як Саурон в образі Аннатара залишив Ереґіон, Келебрімбор розпочав роботу над останніми Перснями Влади. Це був приблизно 1590 р. Другої епохи. Використовуючи знання, отримані від Аннатара, Келебрімбор самотужки створив Три ельфійських Персні, найбільші та найпрекрасніші з усіх Перснів Влади. Ці персні були вільні від руйнівного впливу Саурона, оскільки до них торкався лише сам Келебрімбор. Майстер-ювелір дав персням імена: Вілья, Нар'я та Ненья на честь основних елементів повітря, вогню та води відповідно.
Єдиний Перстень було створено у ДЕ 1600 р., у вогні гори Ородруїн. Саурон потайки викував артефакт, який правував рештою Перснів, і сила їхня була зв’язана з ним і цілковито йому підкорена, так що діяла лише доти, доки існував він. Велика частка міці та волі Саурона перейшла в Єдиний Перстень, — премогутніми були ельфійські персні, тож той, який повинен був панувати над ними, мусив бути ще могутнішим.
Коли Саурон одягнув Головний перстень на свій палець, Келебрімбор та інші ельфи вмить дізналися про його плани стати володарем тих, хто носить Персні Влади. Проте було пізно. Келебрімбор повстав проти Саурона, дізнавшись про це Темний Володар почав збирати армію, щоб силою відібрати Персні Влади в ельфів Ереґіону.
У ДЕ 1695 р., сили Саурона пройшли через Каленардон, вторглися в Еріадор і почали Війну ельфів та Саурона. За два роки, у ДЕ 1697 р., війська Темного Володаря взяли штурмом столицю Ереґіону та знищили Ост-ін-Езіл.
Чотири роки потому, Саурон і його армія були, зрештою, розбиті ельфами за допомогою нуменорців, у ДЕ 1701 р. Проте сам Саурон вижив і втік назад до Мордору.
Через сорок сім століть Братство Персня пройшло багато миль розбитою та зруйнованою дорогою, яка колись вела від Ост-ін-Езіла, вздовж Сіраннон, до Західних воріт Морії, не побачили руїни колись гарного і міцного ельфійського міста Ост-ін-Езіл.[4]
Етимологія[]
Ost-in-Edhil — назва на синдарині. Це означає "Фортеця Ельдарів".[5]
Джерела[]
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Крістофер Толкін (ред.), Сильмариліон, Про Персні Влади і Третю епоху
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Володар перснів, Додаток Б. Друга Епоха
- ↑ 3,0 3,1 Дж. Р.Р. Толкін, Крістофер Толкін (ред.), Незавершені оповіді, Історія Ґаладріель і Келеборна
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Володар перснів, Братство персня, Мандри в темряві
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Крістофер Толкін (ред.), Сильмариліон, Покажчик власних назв