Оссіріанд

Оссіріанд (синд. Ossiriand) або Земля Семиріччя – область Східного Белеріанду, обмежена річкою Ґеліон на заході, річкою Аскар на півночі, горами Еред-Луїн на сході та річкою Адурант на півдні. Лісистий регіон, переважно в'язовий. Оссіріанд пережив катастрофу, що сталася після Війни Гніву і згодом став відомий, виключно, як Ліндон.

Оссіріанд
Основна інформація
Інші назви	Земля Семиріччя, Земля Семи річок
Тип	Регіон
Місцина	Між р. Ґеліон на заході і Синіми горами на сході
Міста, поселення	Однойменне королівство Оссіріанд та інші поселення Зелених ельфів
Географічні особливості
Гори	Сині гори
Ріки	Ґеліон, Аскар, Талос, Леґолін, Брільтор, Дуїльвен, Адурант
Острови	Тол-Ґален

Географічні особливості

Землі Оссіріанду лежали між річкою Ґеліон і Синіми горами. Назва "Земля Семиріччя" виникла через те, що зрошували цю землю річка Ґеліон і його шість приток. Землі Оссіріанду тягнулися з півночі на південь:

• Річка Ґеліон
• Річка Аскар або Ратлорієль
• Річка Талос
• Річка Леґолін
• Річка Брільтор
• Річка Дуїльвен
• Річка Адурант, з островом Тол-Ґален

Кордонами Оссіріанду були: на заході – Ґеліон, на сході – Сині гори, на півночі – Аскар, а на півдні – Адурант. Далі на північ від земель Оссіріанду лежали землі Тарґеліон, а на південь від річки Адурант лежав край, що пізніше отримав назву Дор-Фірн-і-Ґуінар – Земля Ожилих Мерців. Вздовж північного берега річки Аскар пролягала Ґномівська дорога до Ноґроду.

Історія

Лісистий регіон у Східному Белеріанді, поблизу західного підніжжя Синіх гір отримав свою назву ще в Прадавні часи. Синдари назвали цю землю Оссіріандом, що означало Земля семи річок.

На початку Першої Епохи, ще до сходу Місяця, частина нандори, очолювані Денетором, сином Ленве, увійшли до Оссіріанду і Тінґол привітав їх так, як вітають давно втрачену рідню. Так нандори оселилися в Оссіріанді, Землі Семиріччя. Вони одягнулися в одяг кольору листя і стали відомі як Зелені ельфи або ж Лайквенди.

Живучі серед дерев і природи, згодом Зелені ельфи стали справжніми майстрами маскування і адаптації до місцевості. Ельфи Оссіріанду так добре знали ліс, що чужинці могли пройти з кінця в кінець пройти їхньою землею, не побачивши жодного з них. Навесні й улітку вони одягалися у зелене, і пісні їхні долинали навіть до протилежного боку Ґеліону. Почувши їхній спів, нольдори назвали цей край Ліндон, край музики, а тамтешні гори — Еред-Ліндон, адже вони вперше побачили їх саме із Оссіріанду.

Перша битва за Белеріанд

Коли велика армія орків вступила у Белеріанд і напала на Короля Тінґола, він звернувся по допомогу до Денетора і володар Зелених ельфів очолив загін оссіріандців, щоб допомогти Тінґолу у битві. На північ від Андраму та на півдорозі між Аросом і Ґеліоном армії ельдарів затисли в лещата східне військо орків і завдали їм поразки. Щоправда, перемога дорого коштувала ельфам, адже Лайквенди були легко озброєні, натомість орки — одягнені в залізо, мали залізні щити й велетенські списи із широкими вістрями. В битві тій, відрізаний від основного війська на пагорбі Амон-Ереб загинув і Денетор із найближчими родичами. І хоча Тінґол потім помстився оркам, смерть Денетора важким тягарем лягла на його серце.

Оссіріанд на мапі Белеріанду

Ті з Зелених ельфів, що вціліли в битві і повернулися додому, розповіли іншим страшні вісті і відтоді лайквенди ніколи більше не брали участі у відкритій війні, натомість рятуючись обережністю і втаємниченням. Власне, через це, а також через зелений одяг і назвали їх лайквендами. після Першої битви за Белеріанд, більшість нандорів подалася на північ і вступила у володіння Тінґола, де змішалися з доріатцями.

Прихід людей

Фінрод Фелаґунд, володар Нарґотронда, був частим гостем в Оссіріанді і товаришував з Зеленими ельфами. Якось у дні Довгого миру він помандрував на схід від Сіріону. Фінрод рушив ґномівською дорогою, перетнув Ґеліон при броді Сарн-Атрад і, повернувши на південь за верхніми водами Аскару, дістався північної частини Оссіріанду. Там Фінрод Фелаґунд вперше зустрів людей. Це були послідовники Беора Старого, які, перетнувши Сині гори, вперше ступили на землі Белеріанду.

Фелаґунд довго спостерігав за людьми таємно, та потім вирішив познайомитися з ними ближче і в серці його ворухнулася любов. Він заграв на грубій людській арфі нечувано прекрасну мелодію і спершу люди подумали, що Фінрод один з валарів. Пізніше вони дізналися, що Фелаґунд – ельдар і назвали його Номом, тобто Мудрістю на їхній мові, а підданих його назвали номінами, мудрими. Від Беора Фелаґунд довідався, що багато інших людей тримають свій шлях на захід.

Поява людей на землях Оссіріанду дуже стурбувала його мешканців, Зелених ельфів. На їхнє прохання Фінрод Фелаґунд поговорив з людьми Беора і вмовив їх переселитися з Оссіріанду. Едайни послухали Мудрого і перейшовши через Ґеліон, оселилися в землях Амрода й Амраса, на східних берегах Келону, південніше від Нан-Ельмоту, поблизу кордонів Доріату. Відтоді земля та отримала назву Естолад.

Битви за Белеріанд

У наступні століття Першої Епохи Оссіріанд мало постраждав в Битвах за Белеріанд. Після Даґор-Браґоллах та прориву облоги Анґбанду деякі сірі ельфи втекли до Оссіріанду. Зелені ельфи допомагали Карантіру, Амроду та Амрасу тримати оборону на Амон-Ереб, і орки не заходили в Оссіріанд.

Після повернення з Чертогів Мандосу, Берен та Лутієн перетнули землі Оссіріанду і оселилися на острові Тол-Ґален, що був розташований на річці Адурант. Після вбивства Тінґола, ґноми з Ноґрода рушили додому зі скарбами з Менеґрота, але Берен разом із своїм сином Діором та ельфами Оссіріанду влаштували науґрімам засідку і поблизу броду Сарн-Атрад чимало ґномів загинуло від ельфійських стріл. Частині науґрімів вдалося вирватися з засідки і втекти, кинувши всі скарби, однак, врятуватися їм не вдалося. Кажуть, що ґномів нагнали енти в лісах Синіх гір і знищили більшість з них.

В результаті Війни Гніву значна частина земель Белеріанду затонула, а в гірському пасмі Еред-Луїн утворився значний пролом, у який влилася морська затока, що отримала назву Лунська. Землі Оссіріанду, які не пішли під воду, згодом почали називати Ліндон.

Див. статтю: Ліндон