|
Ороме – могутній володар. Хоча він і не такий дужий, як Тулкас, зате страшніший у гніві; бо Тулкас завжди сміється: коли змагається, коли воює, і навіть в обличчя Мелкора сміявся він під час битв, які відбулися ще до народження ельфів. Ороме любив терени Середзем'я і полишив їх неохоче, та все ж пішов у Валінор; але потім, у давнину, частенько переходив через гори на схід і повертався зі своїм воїнством до земних пагорбів і рівнин. Ороме – мисливець на потвор і лютих звірюк – тішиться кіньми та гончаками; любить усі дерева, за що названо його Алдароном (Тауроном – синдарською мовою) – Володарем Лісів. Кінь його, білий на сонці й зі сріблястим полиском уночі, зветься Нагар. Великий ріг його, гук якого нагадує схід ясно-червоного Сонця чи прямовисну блискавицю, що розтинає хмари, зветься Валарома. Звучніше від ріжків решти воїнства линув голос Валароми в лісах, що їх виростила Яванна у Валінорі; бо там Ороме тренував свій народ і звірів, аби ті навчилися переслідувати лихих Мелкорових створінь. Дружина Ороме – Вана, Вічно Юна; молодша сестра Яванни. Коли вона проходить, усі квіти проростають, а тільки погляне на них – розкриваються; всі птахи піснями вітають її прихід.