Міньяри (кв. Minyar) або Імілліє (кв. Imillië) – початкова назва одного з клану квендів, що прокинулися біля озера Куівієнен у РД 1050 році.
Історія[]
Міньяри отримали свою назву за іменем свого очільника Іміна і його дружини Іміньє. Назва клану означала Перші, бо саме Імін першим з усіх квендів прокинувся від чарівного сну біля озера Куівієнен у РД 1050 році.
Імін разом із своєю дружиною Іміньє, а також з іншими праотцями ельфів і їхніми дружинами, після пробудження, мандрували навколо озера і натрапили на гурт інших квендів, які щойно пробудилися. Тоді Імін, на правах першого і старшого, запросив перших дванадцятьох ельфів приєднатися до нього.
12 квендів пішли за ним і так утворився клан Міньярів. Мандруючи далі, праотці натрапляли і на інші гурти, які приєднувалися до них. Так, наприклад, Тата приєднав до себе другий гурт на правах другого, а Енель запросив третіх на правах третього.
Коли квенди натрапили на четвертий гурт, Імін відмовився просити їх приєднатися, бо сподівався, що далі зустріне гурт більший від четвертого. З п'ятим гуртом ситуація повторилася. Так, четвертий гурт приєднав до себе Тата, а п'яту групу – Енель.
Однак потім, скільки не шукав Імін інших квендів, не знайшов жодного, бо за задумом Еру Ілуватара всього їх було створено 144. Тож вийшло так, що Міньяри, хоч і були першим кланом, однак налічували всього 14 осіб і, по суті, були найменшим з трьох.[1]
Пізніше, вже в Амані, послідовників Іміна та його нащадків почали звати Ваньярами, Ясними ельфами. Вони стали улюбленцями Манве та Варди і мало хто з людей розмовляв із ними.[2]
Джерела[]
- ↑ Дж. Р. Р. Толкін, Крістофер Толкін (ред.), Війна самоцвітів, Квенди та Ельдари
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Крістофер Толкін (ред.), Сильмариліон, Про прихід ельфів і поневолення Мелькора