Морок-ліс (синд. Таур-ну-Фуїн) або Ліс Великого Страху (синд. Таур-ен-Даеделос) – друга назва великого лісового масиву у Рованіоні. Попередня назва була Велике Зеленолісся, наступна – Ліс Зеленолистя.
Лісовий масив найбільше відомий саме як Морок-ліс, здебільшого, через історичні події, які відбувалися в цій місцині протягом Третьої епохи.
Географія[]
Морок-ліс був розташований у Рованіоні, між землями Беорнінгів на заході, Сірими горами на півночі, Бурими землями на півдні та річкою Бистриця з Довгим озером на сході. На північному сході від лісу, приблизно у 40 милях (64 км) була розташована Самотня гора.
Приблизно посередині, ліс розділяла навпіл Стара Лісова Дорога. Згодом, коли вона стала непридатною, на півночі лісу проклали іншу. У північній частині лісу протікала Лісова річка, що починалася в Сірих горах і впадала у Довге озеро, біля людського міста Есґарот, утворюючи при її впадінні Довгі болота. Притокою Лісової річки була чорна Зачарована річка, що починалася біля гір Морок-лісу і впадала до Лісової річки біля печерних палат короля Трандуїла.
Історія[]
Перша і Друга епохи[]
Див. докладніше Велике Зеленолісся
Третя епоха[]
Саме в Третю епоху, починаючи з 1050 р. Велике Зеленолісся почали називати Морок-лісом. В ці роки, на півдні лісового масиву, Саурон, на пагорбі Амон-Ланк, звів вежу Дол-Ґулдур.
Приблизно в той самий час, коли Велика Чума спустошила Ґондор і Еріадор, глибоко в Морок-лісі розрослася Тінь і з'явилися там різні злі речі: гігантські павуки, кажани, орки, чудовиська і почвари.
Тоді назву лісу змінили і почали йменувати його Морок-лісом, адже там запали глибокі сутінки, і мало хто наважувався ходити там деінде, крім півночі, де народ Трандуіла досі тримав зло під пильним контролем.[1]
Набагато пізніше Мудрі помітили цей збіг і вважали його ознакою повернення Саурона.[2] За часів Кіріона (приблизно 2500 р. Т. Е.) Дол-Ґулдур контролювався балготами, плем’ям східнян, яке жило на схід від Морок-лісу. Вони часто здійснювали набіги через ліс до долин Андуїну допоки не були знищені в Битві на полі Келебранту.
На розлогих землях Рованіону, між Морок-лісом і рікою Бистрицею, тепер жили представники жорстокого народу, повністю під тінню Дол-Ґулдура. Вони часто здійснювали набіги через ліс, аж поки геть спустошили долину Андуїну на південь від Ірисної. Чисельність їх постійно зростала за рахунок подібних племен, які приходили зі сходу, тоді як народ Каленардону зменшувався.[3]
Морок-ліс by Beorn [4]
Впродовж Третьої епохи Тінь ширилася лісом. Це призвело до того, що Лісові ельфи, що споконвіку мешкали у цих лісах відступили ще далі і тепер проживали виключно в Палатах Короля ельфів на східному кінці Лісової річки. Стародавня дорога, що вела крізь ліс, розділяючи його навпіл, була покинута як людьми, так і ґномами, натомість була прокладена інша, подалі від Дол-Ґулдура, але нею рідко користувалися. Гобіти, які на початку Третьої епохи жили в долинах Андуїну поблизу Великого Зеленолісся, після того як на ліс наповзла Тінь також мігрували подалі, на Захід.
Морок-ліс залишався злим і лихим місцем протягом всієї Третьої Епохи. Хоча, не дивлячись на це, королівства Еребор і Дол деякий час процвітали (за часів Королів під Горою). Процвітання це закінчилося з приходом дракона Смоґа, який приніс ще більше спустошень та руйнувань на північному сході Морок-лісу.
Лише у 2850 р. Третьої епохи, після того як Ґандальф особисто відвідав Морок-ліс, він з'ясував, що загадковим Некромантом був не хто інший, як Саурон, який відновив свої сили і повернувся в Середзем'я через тисячоліття після битви при Даґорладі.
Морок-ліс на мапі Середзем'я
У 2941 р. Ґандальф зустрівся з Торіном Дубощитом і, по суті, ініціював мандрівку за Імлисті гори. Він навідався до Ширу, де вмовив Більбо Торбина долучитися до загону ґномів і відправитися на звільнення Підгірного королівства в Ереборі, яке захопив дракон Смоґ. Того ж року, тіні над Морок-лісом були, хоч і тимчасово, розвіяні у 2941 році, коли Біла Рада прибула в Морок-ліс і вигнала Саурона Дол-Ґулдура.
Поєднання цих двох подій дозволило відновленим королівствам Еребор і Дол, а також Королівству лісових ельфів і спілці лісників на чолі з беорнінгами піднятися та розбудуватися, хоч і на короткий період.
Однак вже через якихось десять років після цих подій, Саурон, який переховувався в Мордорі, віддав наказ Королю Назґулів таємно захопити Дол-Ґулдур і почати збирати там армію орків та східнян. У 3018 р. вони напали на Королівство лісових ельфів, а також на Дол, Еребор і Лотлоріен, що стало початком Війни Персня.
В березні 3019 р. Трандуїл відбив напад військ Саурона в кривавій битві між деревами Морок-лісу та, згодом, розпочав військову кампанію з очищення північних кордонів лісу від слуг Саурона. У той же час ельфи Лоріену під проводом Келеборна та Ґаладріель виступили на Дол-Ґулдур і знищили фортецю, після чого почали очищення південної частини лісу.
Четверта епоха[]
Див. докладніше Ліс Зеленолистя
Шостого квітня 3019 р. Третьої епохи Келеборн і Трандуїл зустрілися у лісі і перейменували його на Ерін-Ласґален, Ліс Зеленолистя або Ліс Зеленого Листя.[5]
Переклади[]
Існує кілька варіантів українськомовних перекладів для англомовної назви Mirkwood:
- Лихолісся
- Чорний ліс
- Темний ліс
- Сутінковий ліс
Джерела[]
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Крістофер Толкін (ред.) "Сильмариліон", Про Перстені Влади і Третю епоху
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, "Володар перснів", Додаток A. Хроніки королів і правителів, І. Королі Нуменору
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, "Володар перснів", Додаток A. Хроніки королів і правителів, Ґондор і Спадкоємці Анаріона, Намісники
- ↑ https://hallofbeorn.wordpress.com/2016/11/11/the-story-so-far-part-1-shadows-of-mirkwood/
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, "Володар перснів", Додаток B. Літопис (Хронологія Західних земель), 3019