Море Гелькар

Море Гелькар (англ. Sea of Helcar) було великим внутрішнім морем, що існувало протягом Першої Епохи.

Мапа Середзем'я у ПЕ

Історія

На початку Арди Валари створили Два Свічада для освітлення світу. Але перший Темний Лорд Мелькор розпочав війну проти Валарів і повалив світила. При падінні обидва світила утворили величезні кратери там, де вони впали. Північний кратер з часом наповнився водою і був названий морем Гелькар на честь стовпа, на якому стояло північне світило.

Пробудження ельфів відбулося біля Куівієнену, затоці моря Гелькар, а під час Великого Походу вони обійшли його з півночі через Дикозем’я, прямуючи до Белеріанда.

Після Війни Гніву наприкінці Першої Епохи море Гелькар було осушене через Велику Затоку і зникло.

За лаштунками

Крістофер Толкін та інші припускали, що море Рун може бути залишками моря Гелькар, яке значно зменшилося в розмірах («Війна Самоцвітів», стор. 174).

У «Атласі Середзем’я» Карен Вінн Фонстад припустила, що землі Мордору, Ханду та Руну розташовані там, де колись було море Гелькар, а моря Рун і Нурнен є його залишками.

У «Народах Середзем’я» є згадки про існування моря Рун у Першій Епосі, але немає чітких вказівок, чи слід його ототожнювати з морем Гелькар.