Мордор (англ. Mordor) — землі на південному сході Західних земель на схід від Ґондору. Протягом більшої частини Другої та Третьої епохи ними правив Саурон. Мордор був його осередком, саме звідси Темний Володар намагався завоювати Середзем’я.
Географічні особливості[]
Мордор лежав на схід від Ґондору та Великої річки Андуїн, на захід від регіону Рун, на південь від Рованіону та на північ від Гараду. По суті, Мордор знаходився в центральній частині Середзем’я.
З трьох сторін Мордор був оточений трьома величезними гірськими хребтами. Попелясті гори на півночі, а Похмурі гори на заході та півдні. Таким чином, Мордор був захищений від будь-якого несподіваного вторгнення Вільних народів. Нападу зі сходу можна було не боятися, адже східняни завжди були союзниками Темного Лорда Саурона і поклонялися йому як божеству.
На північному заході гірський хребет Похмурих гір зустрічався з Попелястими горами в місці відомому як Кіріт-Горґор. Це був єдиний достатньо широкий прохід у Мордор, який дуже пильно охоронявся. На самому кордоні з країною була розташована Чорна Брама, Мораннон.
Потрапити у Мордор можна було і через перевали: вузький Морґульський перевал, що проходив між Мінас-Морґулом і Мордором, і сусідній перевал Кіріт-Унґол. Останній був важкодоступним, майже непрохідним і охоронявся жахливою павучихою на ім'я Шелоб, а також загоном орків з Вежі Кіріт-Унґол. Іншою відомою фортецею був стародавній замок Дуртганґ на півночі Похмурих гір.
Регіони[]
Головними регіонами Мордору були: плато Ґорґорот, землі Нурн, пустельні рівнини Літлад і напівзасушливі землі на сході країни.
Рівнина Ґорґорот лежала у північно-західній частині Чорної країни. Це була гола рівнина з горою Ородруїн у центрі. Постійні хмари диму та пилу від вулкана робили її безплідною, крім того, тут завжди було досить прохолодно і було важко знайти бодай ручай з питною водою.
У північно-західній частині Мордору була розташована долина Удун, саме через неї пролягав широкий шлях, Чорна дорога, якою рухалися армії Саурона до Чорної брами Мораннон. За Чорною брамою, перед північними кордонами Мордору лежав Даґорлад.
Головна фортеця Саурона Барад-дур була розташована біля підніжжя Попелястих гір. На південний захід від Барад-дуру лежало посушливе плато Ґорґорот і вулканічна гора Ородруїн; на сході лежала посушлива рівнина Літлад. Землі в західних частинах Мордору були здебільшого неродючими, на них росли лише рідкі ожини та чагарники.
Південна частина Мордору, Нурн був найродючішим регіоном у всьому володінні Темряви. Дехто називав його житницею Мордору. Саме тут знаходилися поля, де раби вирощували різні зернові культури, щоб забезпечити армії Саурона. Родючість земель Нурну забезпечувалась, як не дивно, завдяки Ородруїну. Попіл, що сипав з гори залишав у ґрунті багато поживних речовин, що дозволяло розвивати землеробство. Посередині регіону знаходилося море Нурнен, у яке впадали чотири найбільші річки Мордору. Однак, саме море було солоним, а не прісним.
Історія[]
Прадавні часи[]
Мелькор створив гору Ородруїн у Першу епоху. Ці землі отримали назву "Мордор" ще до того, як там оселився Саурон.[1]
В Першу епоху, коли друедайни мігрували на захід, історики в Ґондорі вважали, що вони пройшли через землі на південь від Мордору і, повернувши на північ до Ітілієну, стали першими людьми, які перетнули Андуїн.[2] Першою, хто оселився у горах Мордору, була Шелоб, яка тікала від Війни Гніву в Белеріанді наприкінці Першої Епохи. Вона харчувалася, здебільшого, ельфами та людьми, які жили поруч з Похмурими горами або проходили через них.
Друга епоха[]
Саурон оселився в Мордорі приблизно в 1000 р. Другої епохи. Біля гори Ородруїн він збудував свою головну твердиню, вежу Барад-дур. Після цього Саурон став відомий у Середзем'ї як Темний Володар Мордору. Дві з половиною тисячі років Саурон безперервно правив Чорною країною. Саме з Мордору він вів війну проти ельфів Ереґіону і, як наслідок, став панувати над більшою частиною Еріадору в період, відомий як Чорноліття. Так було доки він не зазнав поразки від нуменорців. У 1701 р. велике військо Саурона було розгромлене, а Темний Володар відступив до Мордору. У Західні Землі на довгий час прийшов мир.
Після поразки, Саурон спрямував свою Тінь на далекий південь і схід Мордору, завойовуючи та встановлюючи свою владу наж дикими племенами східнян та гарадримів.[3] Майже тисячу років потому Саурон був схоплений нуменорцями у полон. Темного Володаря привезли на острів Нуменор, що стало початком кінця острівного королівства. Зрештою, у 3320 р. дух Саурона повернувся у Мордор і Темний Володар відновив своє правління.
Війна Останнього Союзу[]
У 3429 році Другої епохи Саурон напав на Ґондор. У відповідь на агресію Саурона, Еленділ уклав союз із Ґіл-ґаладом, Верховним королем нолдорів. Трохи згодом до союзу приєдналися і ґноми з Народу Дуріна. В 3434 р. Другої епохи, армії Союзу перетнули Імлисті гори в різних місцях і рушили на Мордор. Незабаром вони досягли Даґорлада, де зустрілися у найвеличнішій битві Другої епохи і перемогли армію Саурона в битві при Даґорладі після місяців запеклої різанини. Саурон відступив, і війська Союзу увірвалися у Мордор крізь Чорну браму Мораннон, після чого взяли в облогу Барад-Дур. Облога ця тривала сім років, протягом яких війська Союзу зазнали великих втрат; серед інших загинув і Анаріон. Кульмінацією ж облоги стало те, що Саурон покинув свою фортецю і особисто вступив у бій. Вихід на поле битви Саурона відкинув армії Союзу назад, до схилів гори Ородруїн однак не призвів до перемоги.
Саурон особисто бився з Ґіл-ґаладом та Еленділом і обидва пали від його руки. Варто зазначити, що і Темний Лорд був знесилений після цієї битви, і, в кінці-кінців, зазнав поразки від Ісілдура, який уламком Нарсіла зрізав Єдиний Перстень з пальця Саурона. Тіло Темного лорда згинуло, а дух його втік. Без Єдиного Персня Саурон не міг повернутися в Середзем’я протягом наступних кількох тисяч років.
Третя епоха[]
Після Війни Останнього Союзу вежу Барад-дур було знищено до підвалин, хоча фундамент твердині залишався стояти, адже був побудований за допомогою злої сили Єдиного Персня, який Ісілдур відмовився знищити і забрав собі. Мордор залишався пусткою, адже Вільні народи відмовлялися там селитися, пам'ятаючи про жахливі події, що відбувалися на цих землях.
Королі Ґондору побудували навколо Мордору сторожові вежі та фортеці, такі як гірський замок Дуртганґ, Зубчаки Мордору поблизу Мораннон, Вежа Кіріт-Унґол та інші. Вони були побудовані для того, щоб не дати слугам Саурона повернутися до Мордору.[4]
Однак з часом Ґондор втратив пильність. Після Великої Моровиці населення країни суттєво зменшилося, військ не вистачало і більшість гарнізонів були відкликані з фортець.[5] Позбавлені охорони, землі Мордору почали наповнюватися злом. Подейкують, що першим повернувся Володар Назґулів, який трохи згодом прикликав інших Примар Персня. Вони почали готувати Мордор до повернення свого володаря. У 2002 р. Дев'ятеро захопили Мінас-Ітіл, який потім став відомий як Мінас-Морґул. Інші фортеці та вежі, які мали б служити Ґондору теж були захоплені силами зла і перетворилися на твердині Мордору. В цей час Саурон мешкав у Дол-Ґулдурі, перетворивши Велике Зеленолісся на Морок-ліс. Та після нападу Білої Ради повернувся у Мордор і більше не виходив за межі Чорної країни.
На момент повернення Саурона, землі Мордору вже були підготовлені і Темний Володар відкрито заявив про себе у 2951 р., коли закінчив перебудовувати вежу Барад-дур.[6] Мордор був добре захищений гірськими хребтами, фортецями і слугами Саурона. На той час Вільні народи не мали достатньої військової міці, щоб завадити Темному Лорду втілювати у життя свої підступні плани. Крім того, не було і ватажка, здатного об'єднати людей Заходу. Тож, на півночі Мордору цілодобово працювали кузні і кувалася зброя для полчищ орків, тоді як навколо моря Нурнен, на півдні, лежали величезні поля, які обслуговували раби, привезені із Сходу та Півдня.
Війна Персня[]
Під час Війни Персня, Саурон зібрав усі свої сили в Мордорі. Після перемоги Вільних народів у Битві на Пеленнорських полях військо Заходу рушило до Чорних воріт, щоб відволікти увагу Темного лорда. Саурон послав величезну армію, щоб остаточно знищити людей Ґондору та Рогану, однак Фродо Торбин разом зі своїм другом Семвайзом Груничем встиг вчасно знищити Єдиний Перстень і Саурон, а разом з ним і Мордор пали. Темна Вежа, Чорна Брама та Зубчаки Мордору були зруйновані, Ородруїн вибухнув.
Після остаточної поразки Саурона, Мордор знову став майже порожнім, оскільки орки, що населяли країну, здебільшого, загинули, а залишки втекли у гори. Понівечені тисячоліттями плюндрування землі Мордору перейшли Ґондору. Території, що залишалися, більш-менш, придатними для життя були віддані звільненим рабам, які раніше тяжко працювали на цих землях, щоб прогодувати військо Саурона.
Етимологія[]
Mordor — назва з синдарину, перекладається як "Чорна земля". Складається з елементів mor- ("чорний, темний") і -dôr ("земля").[7]
Назва Мордору на кгуздулі – Нарґун (Nargûn), містила елемент narg ("чорний").
Джерела[]
- ↑ Дж.Р.Р. Толкін, Крістофер Толкін (ред.), Народи Середзем'я, "XIII. Останні записи", стор. 390 (примітка 14).
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Крістофер Толкін (ред.) "Незавершені оповіді Нуменору і Середзем'я", Частина четверта, "Друадани"
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Крістофер Толкін (ред.) "Незавершені оповіді Нуменору і Середзем'я", Частина друга: Друга епоха, "Історія Ґаладріель і Келеборна а також Амрота, Короля Лоріену"
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, "Володар перснів: Повернення короля", Книга шоста, I. Вежа над Кіріт-Унґолом
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, "Володар перснів", Додаток A. Хроніки королів і правителів, Королівства у вигнанні. Південна династія Спадкоємці Анаріона
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, "Володар перснів", Додаток A. Хроніки королів і правителів, Королівства у вигнанні. Намісники
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Крістофер Толкін (ред.) "Сильмариліон", Складові частини квенійських і синдарських власних назв