Меріадок Брендіцап

Також відомий, як Мері – гобіт, син Сарадока Брендіцапа. Був одним із чотирьох гобітів у Братстві Персня, а згодом став лицарем Рогану, брав участь у Битві на Пеленнорських полях та допоміг вбити Короля-Чаклуна з Анґмару разом із леді Еовин. Мері був спадкоємцем Брендіцапів з Бренді-дому, що в Цапограді. Після участі у Війні за Кільце він, зрештою, став Господарем Цапокраю після смерті свого батька. Мері був близьким родичем і одним з кращих друзів Фродо.

Меріадок Брендіцап
Ілюстрація Chrispineworthy
Основні відомості
Титул	Господар Цапокраю
Країна, королівство	Шир
Членство	Братство Персня
Участь у	Похід до Ородруїну, Звільнення Ісенґарду, Вбивство Короля-Відьмака з Анґмару, Битва біля Поріччя
Народження	ТЕ 2982
Роки правління	ЧЕ 11-ЧЕ 63
Смерть	Після ЧЕ 63
Родинні зв'язки
Рід	Брендіцапи
Батьки	Сарадок Брендіцап та Есмеральда Тук
Шлюб	Естела Виприн
Інші відмінності
Раса	Гобіти
Зброя	Кинджали Вестероса
Скакун	Гладун

Життєпис

Меріадок був сином Сарадока та Есмеральди. Рід походив від самого Ґоргендада Староцапа, але Мері мав в своїх жилах і крові відомих та шанованих в Ширі Туків (від матері, а також від бабусі свого батька Мірабель Тук). Мері був двоюрідним братом Переґріна Тука. Саме з Піпіном Мері проводив найбільше часу, шукаючи пригод в Мокві, на околицях Гобітова, Цапокраю та в інших місцинах. Серед друзів Мері був і Старий Чудар.

Близько ТЕ 3000 Мері став свідком дивної сцени: він побачив, як Більбо Торбин став невидимим, щоб уникнути зустрічі з Саквіль-Торбинами. Наляканий, він пробрався крізь живопліт і пішов вглиб поля, де й побачив, як Більбо знову з’явився й поклав щось блискуче до своєї кишені. Це викликало у юного Меріадока неабияку цікавість, і він навіть наважився заглянути у приватний щоденник Більбо.

Мері тримав цю інформацію в секреті, але з того часу завжди мав певні підозри щодо Більбо. Мері був присутній і на прощальній вечірці Більбо, і наступного дня після його зникнення. Тоді у Фродо був надзвичайно важкий день, адже чимало родичів навідалися до Торбиного Кута, щоб претендувати на спадщину Більбо. Тоді ж Фродо попросив Мері про допомогу: стежити за родичами, щоб вони бодай чогось не поцупили, доки він трохи відпочине. Та відпочити Фродо не вдалося – Саквіль-Торбини вломилися в Торбин Кут вимагаючи побачити Фродо. Пізніше Лобелія пішла, сердито назвавши Фродо "Брендіцапом", що, на переконання Мері, було компліментом.

Після зникнення Більбо Мері був переконаний, що Фродо незабаром піде за ним і так само зникне. Він поділився своїми секретами з друзями, а саме з Семом, Піпіном та Феті. Підозри Мері отримали певне підґрунтя після квітня ТЕ 3018, коли він помітив, як Фродо "прощався" зі своїми улюбленими місцями, продав Торбин Кут ненависним Саквіль-Торбинам і таємно розмовляв із Ґандальфом. Весь цей час садівник Сем був їхнім "головним слідчим". Саме Семвайз почув вказівки Ґандальфа Фродо щодо його від'їзду і попередив про це своїх друзів.

Змовники прагнули захистити Фродо (і Перстень) без його відома. Коли Фродо продав Торбин Кут, щоб переїхати до Струмкової Улоговини, Мері та Фредеґару було наказано чекати на нього та готуватися до його прибуття. Однак, знаючи, що Фродо має на меті якусь таємну подорож, Мері також організував провізію та поні, плануючи супроводжувати його. У призначений день Мері був стурбований тим, що Фродо запізнюється, і оскільки туман ставав дедалі густішим, він перетнув Переправу, щоб перевірити, чи бува не заблукали його друзі; коли він перетинав дорогу, то побачив, що наближається віз фермера Чударя, який везе Фродо, Сема та Піпіна.

Після вечері в Струмковій Улоговині Фродо приготувався розповісти своїм друзям, що йому доведеться покинути Шир і відправитися в Рівенділ. Саме тоді змовники зізналися Фродо і почали вимагати взяти їх із собою, коли він піде. Завдяки підготовці Мері, гобіти змогли рушити в дорогу без зайвих зволікань.

Подорож з Фродо

Під час подорожі до Рівендолу Мері, здавалося, мав найбільше знань про Праліс, ніж будь-хто з інших гобітів. Однак, коли вони зіткнулися зі Старим Вербочоловіком, саме Мері і Піпін опинилися в його пастці. Гобітів врятував Том Бомбадил.

Мері та Піпін в заїзді "Брикливий поні", Володар перснів: Хранителі персня

В Курганних Пагорбах Мері та Піпін знову потрапили в халепу і знову були врятовані Томом Бомбадилом. Том вручив кожному з гобітів по Кинджалу Вестернеса, які він дістав з Кургану і порадив друзям уникати халеп, а на ночівлю зупинитися у таверні "Брикливий поні", що в Брі.

Коли гобіти дісталися заїзду, Мері вийшов на прогулянку й побачив Чорного Вершника. Гобіт спробував прокрастися за ним, але той зник, огорнувши Мері Чорним Подихом. На щастя, на непритомного гобіта наткнувся Ноб і допоміг йому прийти до тями. Мері повернувся до таверни і розповів про все Фродо, а також Бурлаці.

Під час подорожі з Бурлакою Мері часто бачив більше і "глибше" за інших. Після того, як Фродо був поранений на Вершині Вітрів, він став тим, хто найбільше радився з блукачем, і певним чином став представником гобітів.

Діставшись Рівендолу, Мері разом з Піпіном наполягав на тому, щоб відправитися в Похід до Ородруїну. Зрештою, обидва гобіти стали восьмим і дев'ятим членами Братства Персня.

Біля воріт Морії Ґандальф похвалив Мері за те, що він "з усіх людей" на правильному шляху щодо розгадки загадки (хоча це й було випадково). Через свою імпульсивність та поривчастість Мері ледь не гепнуся в стародавню криницю, бігаючи попереду з Піпіном. Коли загін досяг Лотлоріену, Мері дозволили спати в талані з Фродо, Семом, Піпіном і кількома ельфійськими охоронцями. Він, як і решта Братства, пройшов із зав’язаними очима в Ліси Лоріену на знак підтримки Ґімлі, якому довелося зав’язати очі через те, що він був ґномом.

Під час нападу орків поблизу Парт-Ґален, Мері та Піпін натрапили прямо на загін орків, які шукали Фродо. Боромір спробував їх врятувати, але загинув. Потрапивши в полон разом з Піпіном, Мері допоміг другу переконати урук-гаїв, що вони цінні полонені і що саме у них є Єдиний Перстень. Пізніше, скориставшись нападом рогіримів на орків, обидва гобіти втекли до Фанґорну, де познайомилися з Древленом, дізналися про існування ентів, спробували Ентівський трунок та підбурили ентів на війну проти Сарумана.

Після перемоги ентів над Саруманом і затоплення Ісенґарду, Мері та Піпін возз'єдналися з частиною членів Братства, які прибули до Ортанка після Битви при Горнбурзі.

Есквайр Теодена

Коли Піпін та Ґандальф вирушили до Мінас-Тіріту, Мері залишився з Араґорном і рогіримами, зав’язавши тісну дружбу з королем Теоденом. З любові та безмежної поваги до нього, Мері запропонував королю свою службу і Теоден її тепло прийняв.

"– Ти будеш мені за батька, – промовив Мері.
– Але недовго… – відповів Теоден."

–Мері в Дж. Р.Р. Толкін, Володар перснів, "Повернення короля", Книга п’ята, II. Сірий загін вирушає в дорогу

Як зброєносець Теодена, Меррі повернувся з ним до Едорасу, і король заборонив йому — м’яко, але рішуче — їхати з ними на допомогу Мінас-Тіріту, адже гобіт не зміг би їхати верхи на могутніх конях рогіримів так швидко й так далеко, як було потрібно, а до того ж, через маленький зріст і відсутність військової підготовки лише б плутався між ногами. Мері був розчарований таким рішення короля і дуже засмутився, аж тут молодий вершник на ім'я Дернгельм не запропонував везти його на своєму коні. Таким чином Мері все-таки долучився до Битви на Пеленнорських полях.

На самому початку Битви, Мері, дійсно, більше заважав, ніж допомагав. Гобіт ховався за спиною Дернгельма і, буквально, тремтів від страху та нудоти. Коли кінь рогірима Вітролов скинув їх обох на землю, Мері став на всіх чотирьох, як оглушена тварина, і такий страх охопив його, що гобіт аж осліпнув і знемагав од млості.

Мері впав і лежав майже без свідомості на землі, коли почув дзвінкий голос Дернгельма, що стояв над смертельно-пораненим Теоденом, і сміливо кидав виклик Назґулам. Коли гобіт розплющив очі, він із зачудуванням виявив, що Дернгельм то Еовин, небога короля. Панна Рогану розпочала нерівний бій з Королем-Вільмаком з Анґмару і коли пропустила удар чаклуна, Мері знайшов в собі сили та хоробрість втрутитися у бій.

Гобіт підрізав Відьмаку сухожилля своїм Кинджалом з Курганних Пагорбів і таким чином порушив чари невразливості, що оточували Привида. Це дало змогу Еовин нанести остаточний удар і перемогти Чаклуна. Після того хоробра діва впала, втративши свідомість і Мері подумав, що Еовин загинула.

Після перемоги над Чаклуном, знесилений Мері підійшов до Теодена, нахилився, взяв руку короля і поцілував її. На диво, король ще був живий. Мері попрощався з вмираючим і попросив у нього пробачення за свій непослух.

"Не сумуй! Я пробачив тобі. Щирому серцю неможливо відмовити у прощенні. Живи щасливо! І, коли спокійно собі сидітимеш і пахкатимеш люлькою, згадай про мене! Бо мені вже не судилося посидіти з тобою в Медусельді, як я обіцяв, чи послухати про травознавство гобітів..."

–Теоден у Володар перснів, "Повернення короля", Битва на Пеленнорських полях

Після того до них над'їхали інші рогірими на чолі з Еомером, який, побачивши, що сталося, кинувся в атаку з криком: "Смерть!". Мері ж залишився стояти на місці, мружачись від сліз, що заливали очі. Тоді гобіт нахилився, щоби підібрати зелений щит, який дала йому Еовин та пошукав свій меч. Його зброя лежала неподалік, але – о диво! – лезо диміло, ніби суха гілляка, яку кинули у вогонь, і на очах у Мері вичахло, зсохлось і розсипалося на порох.

В Оселях зцілення та після них

Коли за тілами Теодена та Еовин прийшли рогірими і поклали їх на ноші, і понесли з полю, Мері плентався за ними. Він уже не зважав на битву. Гобіт утомився, все тіло його боліло, а кінцівки тремтіли від холоду. В Мінас-Тіріті Мері відстав від роганців, світло смолоскипів згасло десь попереду і напіврослик залишився геть один у темряві, знесилений та поранений.

Після Битви Піпін знайшов свого друга край виснаженим та хворим. Він намагався довести його до Осель зцілення, але й сам мав не набагато більше сил. Зустрівши на шляху Берґіла, Піпін попросив його переказати нагорі про них з Мері і, через деякий час, їх знайшов Ґандальф, який і доніс Мері до цілителів.

Ледь не вбиті Чорним Подихом, Мері та Еовин, зрештою, були зцілені Араґорном. Через свій стан Мері не зміг взяти участь у Битві на Моранноні. Мері був присутній на похованні короля Теодена. Перед від'їздом до Ширу Еомер і Еовин подарували йому особливий ріг в якості прощального подарунку. Мері скористався ним під час Битви біля Поріччя. Після повернення до Ширу, Мері разом з Піпіном став головним лідером повстання проти Шаркі та його Розбійників.

Після Війни Персня

Домінік Монаґан в ролі Меріадока Брендіцапа

Мері та Піпін певний час жили разом у Струмковій Улоговині, тому між Цапокраєм і Торбиним Кутом почався жвавий рух. Двоє молодих Мандрівників добряче розворушили Шир своїми піснями, легендами, пишним одягом і вечірками. Їх називали "величавими", бо серця всіх зігрівалися, коли гобіти бачили, як ці двоє їдуть кудись у своїх блискучих кольчугах, із чудовими щитами, сміючись і співаючи пісень про далекі краї. Хоча Мері та Піпін були великі й могутні, ні в чому іншому друзі не змінилися, хіба що й справді говорили піднесеною мовою та були такі радісні й веселі, як ніколи до того.

Пізніше, Мері одружився з сестрою свого друга Фредеґара, Естелою Виприн. Згодом гобіт став відомий як Меріадок "Чудовий". У ЛШ 1432, він успадкував після смерті свого батька титул Господар Цапокраю і став керувати навколишніми землями. З нагоди цього, Король Еомер і Володарка Еовин Ітілієнська прислали йому щедрі дарунки.

Меріадок написав кілька наукових праць, серед яких, зокрема, "Травознавство Ширу", "Річні календарі", та "Давні слова та назви у Ширі". Ймовірно, що вони, в кінці-кінців, увійшли до "Червоної книги Західного Узграниччя".

За час свого життя Мері кілька разів навідувався до Рівендолу, де, зокрема, збирав різні історичні дані від ельфів, що ще залишалися в ельфійському королівстві. Завдяки цьому, пізніше, у Великих Сміалах було впорядковано "Літописання". У ЛШ 1434 Меріадок Брендіцап разом з Переґріном Туком та Семвайзом Груничем стали Радниками Північного Королівства.

Навесні ЛШ 1484 року прийшла звістка про те, що король Еомер знову хоче побачити Мері, знаного в Рогані, як пан Гольдвайн. На той момент Мері було вже 102 роки, однак, не дивлячись на такий поважний вік, зі здоров'ям у гобіта все було добре. Меріадок порадився зі своїм другом Піпіном і разом вони вирішили, що час рушати. Передавши майно та службу синам, два одвічних друга переправилися через Сарн-Брід, після чого в Ширі їх уже не бачили.

Згодом поширилися чутки, ніби пан Меріадок дістався до Едораса та перебував там поруч із Королем Еомером, доки той помер восени. Тоді Господар Меріадок і Ватаг Переґрін подалися до Ґондору та провели решту вділених їм коротких літ у тому королівстві, а коли померли, то поховали їх у Рат-Дінені побіч великих ґондорців. Мовлять, що могили Меріадока та Переґріна розташовані поруч із ложем великого короля Елессара.