Літлад (синд. Lithlad) — скорботна рівнина на південь від Мордору, що лежала в регіоні пізніше знаному як Нурн.
Географічні особливості[]
Із заходу та півдня Літлад був оточений гірськими хребтами, які конденсували вологі повітряні маси, що надходили з Белеґаера, на півночі скорботні землі тягнулися аж до Ґорґорота, а на сході ширилися на відкриті землі, за кордони Мордору. Приблизно в центрі Літлада лежало велике солоне море Нурнен, у яке впадали чотири найбільші річки Мордору, гирла яких були розташовані по сторонах світу.
На відміну від плато Ґорґорот, природні умови на землях Літладу були дещо кращими. Там вплив специфічних порід був меншим, а ерозія більшою. Достатньо розмиті гірські породи у майбутньому могли б створити досить родючий ґрунт. Хоча клімат був напівпосушливим, вулканічні туфи, ймовірно, допомагали утримувати воду (туф зменшує випаровування та є дуже ефективним добривом). Це дозволяло рабам обробляти землю та забезпечувати їжею війська Саурона, розташовані на півночі Мордору.
Етимологія[]
Lithlad – назва, що походить з синдарину. На загальну мову перекладалася як "Рівнина праху". Складається з двох елементів: lith ("попіл, прах") і lad ("рівнина").
Інші версії легендаріуму[]
Позначка "Літлад" з’явилась на Першій карті "Володаря Перснів" на південь від Попелястих гір та на схід від Барад-дуру. Гірський відріг, який відгалужувався від Еред-Літуї на схід від Барад-дуру, був довший за короткий відріг, на кінці якого, власне, була розташована Темна вежа (якої, до речі, на першій карті ще не існувало).[1]
На Другій мапі "Володаря Перснів" позначка "Літлад" була розташовано приблизно на тому самому місці, на південь від Попелястих гір та на схід від Барад-дуру і найдовшого гірського відрогу.[2] Однак, на Третій мапі "Володаря Перснів", яку намалював Дж.Р.Р. Толкін, позначка "Літлад" відсутня. Позначки також немає ні на Загальній мапі Середзем'я, ні на картах "Захід Середзем’я наприкінці Третьої Епохи", які були намальовані Крістофером Толкіном і опубліковані разом із "Володарем перснів" і "Незавершеними оповідями Нуменору і Середзем'я".
У чернетці розділу "Вежа Кіріт-Унгол" згадується, що східна сторона фортеці піднімалася з карнизу в гірській стіні. Вежа мала чотири загострені бастіони зі сторонами, спрямованими на північний схід і північний захід, і що вікна вежі дивилися на рівнини Ґорґорот і Літлад.[3]
Уейн Г. Хеммонд та Крістина Скалл стверджують, що Літлад знаходиться біля підніжжя Попелястих гір.[4]
Марк Фішер розмістив Літлад між гірським відрогом, на кінці якого розташований Барад-дур, і довшим гірським відрогом, який відгалужується від Еред-Літуї на схід від Барад-дуру, і невірно стверджує, що це положення спирається на Першу мапу "Володаря перснів".[5]
Карен Вінн Фонстад знала про точно розташування Літлада на Першій карті "Володаря Перснів", однак, не дивлячись на це, розмістила рівнину на північно-західному березі Моря Нурнен у Нурні.[6]
Роберт Фостер розмістив Літлад на південному заході або на сході Мордору.[7]
Джерела[]
- ↑ https://thetolkienist.com/wp-content/uploads/2019/05/first-map-of-Lord-of-the-Rings_web.jpg
- ↑ Дж.Р.Р. Толкін, Крістофер Толкін (ред.), Війна Персня, "Частина третя: Мінас Тіріт", "XIV. Друга карта", Друга карта (Схід), квадрати на карті Q17 і Q18 стор. 435
- ↑ Дж.Р.Р. Толкін, Крістофер Толкін (ред.), Переможений Саурон, «Частина перша: Кінець третьої епохи: ІІ. Вежа Кіріт Унгол», стор. 20
- ↑ Wayne G. Hammond and Christina Scull (eds), The Lord of the Rings: A Reader's Companion, с. 457
- ↑ https://www.glyphweb.com/arda/l/lithlad.php
- ↑ Карен Вінн Фонстад "Атлас Середзем’я", с. 91 з приміткою 31 с. 93
- ↑ Роберт Фостер, Повний путівник Середзем’ям, запис "Літлад"