Кіріон (англ. Cirion) — дванадцятий Намісник-Правитель Ґондору.
Життєпис[]
Кіріон народився в 2449 році Третьої Епохи.[1] Незважаючи на суттєві перемоги свого батька Боромира, Кіріон успадкував Південне королівство, частина земель якого була окупована східнянами. Кіріон став Намісником-Правителем Ґондору у 2489 р. Третьої епохи.[2] В ці часи Ітілієн був покинутий, корсари Умбару знову почали чинити набіги на узбережжя Ґондору, а населення Каленардону поступово зменшувалося. Єдине, що залишалося намісникові це зробити все, щоб захистити чинні кордони і не втратити ще більше земель.[3]
Загроза із Півночі[]
Однією з головних проблем Кіріона була нависла загроза вторгнення з півночі, адже фортеці ґондорців вздовж Андуїну були давно залишені і стояли покинутими. Кіріон вирішив розмістити там кілька гарнізонів та розіслав розвідників слідкувати за територіями між Морок-лісом і Даґорладом, адже на розлогих землях Рованіону, між Морок-лісом і рікою Бистрицею, тепер жили представники жорстокого народу, повністю під тінню Дол-Ґульдура. Ті люди часто, просуваючись лісом, здійснювали розбійницькі набіги, і долина Андуїну на південь од Ірисової Ріки зазнала великого спустошення.
Племен бальхотів дедалі більшало – до них долучалися споріднені племена зі сходу, – а народ Каленардону занепадав. Але Кіріон твердо поклав собі втримати лінію Андуїну.[3]
Битва на Келебрантських луках[]
Після зими 2509 р. Третьої епохи, до Кіріона надійшли повідомлення від його шпигунів про те, що війська бальхотів збираються вздовж південного краю Морок-лісу і готуються до вторгнення на землі Ґондору. Передбачаючи шалений наступ ворогів, Кіріон послав на північ по допомогу до Еотеоду, та було невідомо чи досягне послання північан і чи відгукнуться вони.[4]
2510 р. Третьої епохи бальхоти, збудувавши багато великих човнів і плотів на східних берегах Андуїну, зібралися на Ріці й розбили захисників Ґондору. А ту армію, що надходила з півдня на чолі к Кіріоном, відрізали від решти сил і змусили відступити на північ через Лім’яру, де на неї зненацька наскочила зграя орків із Імлистих гір і притисла її до берегів Андуїну.
Тоді з півночі прийшла несподівана підмога: в Ґондорі вперше залунали сурми Еотеоду. 15-го квітня 2510 р. Еорл разом із Вершниками Півночі прибув на Келебрантські луки і побачив, що північна армія Ґондору перебувала у скрутному становищі. Еорл Юний вчасно наспів зі своїми вершниками і розгромив недругів, знищивши всіх до останнього на полях Каленардону.
Після перемоги в Битві на Келебрантських Луках люди гадали, яким чином Кіріон винагородить Еорла. Однак Намісник зазначив, що про нагороду поговорить з Еорлом через три місяці і вони розпрощалися.
Обітниця Еорла і заснування Рогану[]
Рівно через три місяці Кіріон разом із своїм сином Галасом прибули в умовлене місце і зустрілися з Еорлом. Звідти рушили вони старою стежкою крізь Фірієнський ліс, що росте довкола Галіфірієнського пагорба, на вершині якого знаходилась могила Еленділа. Кіріон взяв у свого зброєносця білий скіпетр – знак влади – і білу мантію намісників Ґондору.
Кіріон проголосив промову з якою стало зрозуміло, що він дарує Еорлові всі землі Каленардона, а натомість просить, щоб його народ був вірним другом Ґондору. Еорл був збентежений і не повірив власним вухам, такою щедрою була винагорода Кіріона. Він радо погодився і обидва піднялися на Галіфірієнський пагорб і поблизу могили Елендила, Еорл заприсягнувся, що він і його нащадки будуть вірними друзями Ґондору і в час небезпеки чи скрути прийдуть на допомогу.
Подія ця стала відомою як Обітниця Еорла. Такої клятви не чули у Середзем'ї з того часу, як сам Елендил укладав союз із Ґіл-ґаладом, Верховним королем Нолдорів.
Так було засновано Королівство Марки – Роган і мешканці його стали одвічними союзниками ґондорців.
Після заснування Рогану[]
Коли було засновано Королівство Марки, Кіріон вирішив, що "Заповіт Ісільдура" тепер недійсний: святиня ґондорців, гробниця Елендила більше не була "в центрі" Південного королівства та й Ґондор не був вже тією величною державою, як за часів Ісільдура. Тож Кіріон забрав скриню Елендила і наказав помістити її до інших реліквій у Мінас-Тіріті.[5]
Після смерті Кіріона у 2567 році Третьої епохи спадкоємцем і Намісником-Правителем Ґондору став його син Галас.[2]
Джерела[]
- ↑ J.R.R. Tolkien, Christopher Tolkien (ed.), The Peoples of Middle-earth, "VII. The Heirs of Elendil", p. 205
- ↑ 2,0 2,1 Дж. Р.Р. Толкін, "Володар перснів", Додаток A. Хроніки королів і правителів, Королівства у вигнанні. Південна династія Спадкоємці Анаріона
- ↑ 3,0 3,1 Дж. Р.Р. Толкін, "Володар перснів", Додаток A. Хроніки королів і правителів, Королівства у вигнанні. Намісники
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, "Володар перснів", Додаток A. Хроніки королів і правителів, ІІ. Дім Еорла
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Крістофер Толкін (ред.) "Незавершені оповіді Нуменору і Середзем'я", Частина третя: Третя епоха, "Кіріон та Еорл і дружба Ґондору і Рогану"