Клятвопорушники (англ. Oathbreakers) або Неприкаяні Мерці (англ. Dead Men of Dunharrow) — донуменорці, які оселилися в Білих горах. Були прокляті Ісілдуром за порушення клятви. Пробачені і звільнені Араґорном, після того як, через тисячоліття, виконали свою обіцянку і виступили проти Саурона.
Історія[]
Спершу Клятвопорушники були відомі нуменорцям як люди гір або горяни.[1] Вони були донуменорцями, які жили у Білих горах під час Другої Епохи та мали певні родинні зв'язки з сірянами[2] та народом Галет[3]. Вони поклонялися Саурону в роки Чорноліття, до заснування Ґондору.[1]
Після заснування Ґондору в останні роки Другої Епохи, Король горян присягнув на вірність Ісілдуру біля каменя Ерех на однойменному пагорбі. Коли Саурон повернувся і повернув собі могутність, Ісілдур закликав горян виконати свою клятву і битися поруч з його військом проти військ Саурона. Однак горяни порушили обітницю і відмовилися приєднатися до Останнього Союзу. У відповідь на це Ісілдур прокляв їхні душі, щоб не знали вони спокою, доки їхня обітниця не буде виконана.
«Ти будеш останнім вождем. І якщо Захід виявиться могутнішим за твого Чорного Пана, ось яке закляття накладаю я на тебе і на твій народ: не знати вам спокою, доки не виконаєте присяги. Бо ця війна триватиме незліченні роки, і наприкінці її вас знову покличуть».[1]
Горяни ж втекли від гніву Ісілдура й сховалися в Білих горах. З тих пір вони не мали жодних зв'язків чи контактів з іншими людьми й поступово вимерли, та душі їхні залишилися в Середзем'ї, зв'язані обітницею. З часом Неприкаяні мерці поширили свій жах навколо пагорба Ерех і всіх інших гірських місцин, де жили горяни.
Клятвопорушники у фільмі Пітера Джексона "Володар перснів: Повернення короля"
Духи мерців населяли печери під Двіморберґом, а їхні привиди інколи навіть з’являлися в Долині Капища, яка лежала в тіні Білих гір, віщуючи біди або наближення смерті. Це дуже лякало мешканців долини, які закривалися у своїх будинках від страху.[4] Крім того, Привиди мерців являлися і місцевим, що жили біля пагорба Ерех, де люди боялися їх ще більше, адже знали, що військо примар очолює Король Мерців.[5]
Під час Війни Персня спадкоємець Ісілдура, Араґорн прийшов до гірської ущелини Двімоберґу і наказав привидам пропустити його загін Стежиною Мерців і прийти до Ерех-каменя. Мерці послідували за ним Стежиною Мертвих і Мортондською долиною на південь від Білих гір, до пагорба Ерех. Там Араґорн наказав Клятвопорушникам йти за ним до Пеларґіру і пообіцяв зняти прокляття:
— Нарешті настав ваш час. Я йду до Пеларґіра на Андуїні, й ви підете за мною. І коли вся ця земля очиститься від слуг Саурона, я вважатиму, що клятву виконано, ви відійдете назавжди і спочинете в мирі. Бо я Елессар, спадкоємець Ісілдура з Ґондору.[5]
Мерці виконали свою обітницю і відігнали союзників Саурона біля Лінґіра на річці Ґілраїн, котрі піднялися по ріці. Після цього загін рушив до Пеларґіра, де стояв головний флот Умбару.
І тоді Араґорн зупинив коня і крикнув сильним голосом: «Тепер — уперед! Іменем Чорного Каменя!» І раптом Примарне Військо, яке досі трималося позаду, шугонуло сірою хвилею, змітаючи все на своєму шляху. Я чув невиразні крики, слабкі заклики рогів, приглушений багатоголосий шум, ніби відгомін давно забутої битви Темних Часів. Тьмяно миготіли мечі; та не знаю, чи гострі були леза, бо Мертвим не потрібна ніяка зброя, крім постраху. Перед ним не встояв би ніхто. Спочатку вони захопили судна біля причалів, потім по воді перекинулися на ті, що стояли на якорі; й усі матроси божеволіли від жаху та стрибали за борт, залишалися тільки невільники, прикуті до весел. Без перешкод ми промчали до берега, розкидаючи переляканих ворогів, як листя. І тоді на кожен корабель Араґорн послав по одному з дунаданів, і ті заспокоїли та розкували невільників.[6]
Таким чином Клятвопорушники виконали свою обітницю. Араґорн відпустив духів, зазначивши, що тепер вони можуть покинути Білі гори та відійти у Небуття.[6]
Інші назви[]
До того, як порушити присягу, ці люди були відомі просто як "Люди гір" або "горяни". Пізніше їх називали Мертві з Дунгарроу, Безсонні Мерці або просто Мертві. Сіре Воїнство, Примарне Військо, Військо Тіней, Люди-Тіні або просто Тіні.
Назва "Армія Мертвих" була використана лише у фільмі Пітера Джексона "Володар перснів: Повернення короля".
Джерела[]
- ↑ 1,0 1,1 1,2 Дж. Р.Р. Толкін, "Володар перснів: Повернення короля", Книга п’ята, II. Шлях сірого загону
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, "Володар перснів", Додаток FІ. Мови та народи Третьої епохи, Про людей
- ↑ Дж.Р.Р. Толкін, Крістофер Толкін (ред.), Народи Середзем’я, "X. Про ґномів і людей", "Атани та їхні мови"
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, "Володар перснів: Повернення короля", Книга п’ята, III. Роганський збір
- ↑ 5,0 5,1 Дж. Р.Р. Толкін, "Володар перснів: Повернення короля", Книга п’ята, II. Шлях сірого загону
- ↑ 6,0 6,1 Дж. Р.Р. Толкін, "Володар перснів: Повернення короля", Книга п’ята, IX. Остання нарада