Зелені Ельфи

Зелені Ельфи або Лайквенді (англ. Laiquendi) - ельфійський етнос, одне з відгалужень клану Нандор.

Зелені Ельфи
Ілюстрація alystraea
Основні відомості
Інші назви	Лайквенді, Лаеґрім
Місцина	Оссіріанд, Ліндон, Тол-Ґален
Сюзерен	Денетор
Мови	Синдарин, Нандорин

Походження

Гол. стаття: Нандор

Лайквенді походять від ельфів Телері з рушення Олве, які, дійшовши до Великої Річки Андуїн і побачивши, здавалося, непрохідні вершини Імлистих Гір, відмовилися від Походу, залишилися у Середзем'ї і, зрештою, стали окремим народом.

Історія

Через багато років після відмови від Походу, частина Нандор на чолі з Денетором, таки вирушила на захід. Сталося це через неабияке дошкуляння злих істот Мелькора. Нандор не мали зброї і не могли чинити опір потворам. Тож Денетор провів частину Нандор через Туманні Гори та Сині, зрештою оселившись у Країні Семи Річок під Еред Луїном; землі під назвою Оссіріанд. Там вони швидко стали союзниками Тінґола, який визнав їх давно втраченими родичами.

Морґот, який повернувся до Середзем’я із Сильмарилами, швидко зайняв свої старі твердині на далекій півночі та відновив плани із завоювання континенту. Він вторгся до Белеріанду. Шукаючи допомоги, Тінґол звернувся до Лайквенді, і Денетор відгукнувся, повівши армію проти східного війська ворога. Проте їх розбили і оточили на Амон-Ереб, перш ніж армія Тінґола прийшла на допомогу.

Музика Лайквенді

Проста зброя Зелених Ельфів — списи та луки — не могла зрівнятися зі зброєю слуг Морґота та його дикими звірами, тому вони зазнали великих втрат, а Денетор загинув. Після цього Лайквенді стали доволі втаємниченим народом. Вони більше ніколи не обирали ні лорда, ні короля, і не брали участі у Битвах за Белеріанд аж до пізніших днів Берена і Лутієн.

Коли люди почали мігрувати на захід у пошуках нових земель, Лайквенді дуже остерігалися їх і ховалися, погрожуючи напасти, якщо Фінрод не відведе їх від Оссіріанду. У Першу Епоху про них більше не згадується, аж до днів Берена і Лутієн, які жили на їхніх землях на Тол-Ґален, що на річці Адурант в Східному Белеріанді.

Лайквенді дуже поважали їх, і дружба з Береном спонукала їх востаннє взятися за зброю, коли вони допомогли йому та його сину Діору влаштувати засідку на ґномів, які пограбували Менеґрот. Після знищення Белеріанду Лайквенді, що вижили, протягом наступних епох злилися з ельфами Ліндону та народами ельфійських королівств Лотлорієну і Морок-лісу.

Культура

Лайквенді мали глибокі знання про природу і воліли жити в лісах біля водоспадів та потоків. Вони не виготовляли сталевої зброї, використовуючи лише списи та луки, якими володіли з великою майстерністю. Навесні та влітку вони носили зелений одяг, подібний до лісового, через що їх і називали Зеленими Ельфами.

Вони також любили співати вдень. Їхня культура залишалася унікальною і самобутньою протягом багатьох століть, адже вони були переважно простими, мирними та відлюдькуватими.