Залізні Пагорби (англ. Iron Hills) або Залізний Кряж — вервечка пагорбів на північному сході Рованіону. Дім для окремої гілки ґномів з Народу Дуріна.
Географічні особливості[]
Залізний Кряж разом із Сірими горами були залишками зведених у давнину Залізних гір, що оперізували північні володіння Мелкора — холодну й пустельну країну Дор-Даеделот.
На пагорбах брала свій початок річка Червоновода, що згодом впадала у Бистрицю. Залізний Кряж був багатий на поклади заліза від чого, власне і отримав свою назву.[1] Натомість, золота у горах було не так вже й багато, адже відомо, що ґноми Залізного Кряжу були не настільки багатими як їхні родичі з Королівства під горою.[2]
Історія[]
Перша епоха[]
Відомо, що Довгобороди колонізували Залізні пагорби ще у Першій епосі. Пагорби були для них основним джерелом залізної руди.
В ранні роки ґноми проклали дорогу через Велике Зеленолісся, відому як Мен-ін-Науґрім або Стара лісова дорога, що пролягала від східних воріт підземного Королівства ґномів, спочатку відомого як Кгазад-дум, а пізніше як Морія і аж до копалень, власне, Залізного кряжу.[3]
Приблизно в цей самий період, люди, що мігрували зі сходу — "відсталі родичі" едайнів — вирішили оселитися на землях між Залізними Пагорбами та Великим Зеленоліссям.[4]
Друга епоха[]
Після того, як Саурон знищив Ереґіон у 1697 році, Довгобороди зачинили ворота Кгазад-думу, а орки взяли під свій контроль північні відроги Імлистих та Сірих гір. На деякий час це завадило сполученню між Залізними Пагорбами та Кгазад-думом.[5]
Третя епоха[]
У 1981 році останні ґноми, що мешкали в Кгазад-думі, втекли від бальроґа, що вбив короля Дуріна VI і Наїна I.[6] Деякі з них оселилися в Залізних Пагорбах.
У 2570 році дракони почали дошкуляти ґномам на півночі, а в 2589 р. Даїна І разом із його другим сином Фрором при дверях власного чертогу в Сірих горах вбив велетенський крижаний дракон.[7] Через це у 2590 році Ґрор, син Даїна І, залишив Еред-Мітрин та заснував власне королівство в Залізних Пагорбах.
Протягом кількох століть Ґрор і його люди звеличили Залізні пагорби, перетворивши їх із занедбаних копалень на велике і могутнє королівство, яке зміцніло ще більше після того як дракон Смоґ розрушив Королівство під горою у 2770 році і до Залізних пагорбів ринули уцілілі ґноми. Перед смертю Смоґа у 2941 році, королівство ґномів у Залізних пагорбах було єдиною могутньою силою на північному сході Дикого Краю, здатною чинити великий і досить потужний опір силам зла.[8]
У 2799 році відбулася остання битва Війни Ґномів та Орків при Азанульбізарі перед Східною брамою Морії. Коли підкріплення на чолі з Наїном I прибуло із Залізних пагорбів, битва обернулася на користь ґномів, однак в тій битві король ґномів Залізного Кряжу загинув. Після закінчення війни Даїн Сталестоп повернувся до Залізних Пагорбів, де став новим королем.[9]
У 2941 році король Даїн Сталестоп повів своїх воїнів у Битві п’яти армій поблизу Еребора. Битва була виграна, але Торін II Дубощит загинув і Даїн став новим Королем під Горою та Королем Довгобородих як Даїн II.[9] Він переїхав до Еребору разом із багатьма своїми людьми та відновив його. Королівство стало найбільшим та найміцнішим ґномівським поселенням на півночі.
Про долю поселень в Залізних Пагорбах з тих пір було невідомо, однак, ймовірно, вони не були повністю безлюдними.[2]
Джерела[]
- ↑ J.R.R. Tolkien, Christopher Tolkien (ed.), The Peoples of Middle-earth, "VIII. The Tale of Years of the Third Age"
- ↑ 2,0 2,1 Robert Foster, The Complete Guide to Middle-earth, p. 212
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, "Володар перснів", Мапи
- ↑ J.R.R. Tolkien, Christopher Tolkien (ed.), The Peoples of Middle-earth, "X. Of Dwarves and Men", "The Atani and their Languages", p. 306
- ↑ J.R.R. Tolkien, Christopher Tolkien (ed.), The Peoples of Middle-earth, "X. Of Dwarves and Men", "Relations of the Longbeard Dwarves and Men", p. 306
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, "Володар перснів", Додаток B. Літопис (Хронологія Західних земель), Третя Епоха
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, "Володар перснів", Додаток A. Хроніки королів і правителів, ІІІ. Народ Дуріна
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Крістофер Толкін (ред.) "Незавершені оповіді Нуменору і Середзем'я", Частина третя: Третя епоха, «Похід до Еребора»
- ↑ 9,0 9,1 Дж. Р.Р. Толкін, "Володар перснів", Додаток A. Хроніки королів і правителів, ІІІ. Народ Дуріна