- "Я служу тільки Володареві Роганської Марки, королю Теоденові, сину Тенгела."
- –Еомер, син Еомунда, третій маршал Марки Вершників
Еомер (англ. Eomer) — рогірим, вісімнадцятий Володар Рогану, наступник короля Теодена, раніше третій маршал Марки Вершників Рогану. Син першого маршала Еомунда та принцеси Теодвіни. Єдиний брат Еовин.
Життєпис[]
Ранні роки[]
У 2989 році Третьої Епохи сестра короля Теодена, Теодвин одружилася з правителем Східного фолду Еомундом, нащадком Еофора. У 2991 народився Еомер, а у 2995 — його сестра Еовин. Сім'я проживала у Альдбурзі, адміністративному центрі Східного фолду.
У 3002 р., коли малому Еомеру були лише одиннадцять, його батько Еомунд переслідував орків у передгір'ях Емин-Муїл і потрапив у пастку: у горах серед скель причаїлася велика орда. Правитель загинув. Невдовзі занедужала й померла Теодвин. Після смерті обох батьків, Еомер і Еовин опинилися під опікою свого дядька, короля Теодена. Він виховував їх і любив так, наче власних дітей.[1]
Еомер разом із Еовин
Еомер був схожим на свого батька Еомунда, проте зростом був вищим, ніж більшість рогіримів і в цьому успадкував риси своєї бабусі по матері — Морвен Лоссарнахської, яку рогірими називали Сталевосяйною.
Подорослішавши, Еомер став третім маршалом Марки Вершників Рогану. Сталося це у 3017 р. Молодий воїн демонстрував сильні лідерські якості. Він користувався високою пошаною і довірою короля, і був близький зі своїм двоюрідним братом Теодредом, сином Теодена, який любив його, як рідного брата.
Головним завданням Еомера було захищати східний кордон Рогану від нападів орків Мордору та Ісенґарду. Також разом із Теодредом він намагався звести до мінімуму вплив Ґріми Змієязикого на короля. Еомер також був дружній до Ґандальфа і поважав Чарівника.
Влітку 3018 року Боромір, син Денетора II, перетнув Роган на шляху до Рівендолу. Еомер дізнався від нього про сон, в якому явилося Прокляття Ісільдура. Невдовзі після цього, полчища злих сил, що стояли на службі у Сарумана почали відкрито виступати проти рогіримів, а колишній Білий Чарівник заявив про своє панування над Роганом і заблокував Роганський прохід.
Війна Персня[]
Вороги рогіримів були не лише на їхній кордонах, а й всередині королівства. Ґріма Червослов — шпигун та слуга Сарумана давно втерся у довіру Теодену і робив усе для того, аби якомога сильніше послабити і короля і королівство. Головною ж перешкодою для завоювання Рогану були син Теодена Теодред і, власне, Еомер. Це призвело до першої великої битви в рамках Війни Персня на землях Рогану. 25 лютого 3019 р. орки Сарумана напали на Західний фолд. У бою біля бродів річки Ісен загинув син Теодена Теодред.[2] Першу перепону було прибрано. Залишався Еомер. Не дивлячись на всі зусилля Ґріми, вбити клин між дядьком та небіжем не вдавалося. Теоден і надалі поважав Еомера, який, в свою чергу, намагався зробити все можливе задля оборони рубежів від Саруманових орд.
Наступного дня Еомер дізнався про загін орків, які увійшли до Рогану зі сторони Емин-Муїла. Маршал Марки не знав, що за збігом обставин, це були самі ті орки, які напередодні захопили в полон Меріадока Брендіцапа та Переґріна Тука після Битви на Парт-Ґалені. Еомер підозрював Сарумана у союзі з Сауроном, тож хотів вистежити загін орків, щоб допитати їхніх ватажків. Знаходячись під впливом Ґріми, Теоден заборонив Еомеру переслідувати орків, пояснюючи це тим, що Едорас залишився б без охорони. Однак, 27 лютого 3019 р., всупереч наказу Теодена, Еомер виїхав зі Східної Марки на пошуки загону. 28-го лютого вершники Рогану на чолі з Еомером вислідили уруків під керівництвом Уґлука та Ґрішнака і розбили їх, посприявши таким чином визволенню Мері та Піпіна.[2] Однак, рогірими не помітили маленьких гобітів, що в ході сутички відповзли в сторону Фанґорну і там причаїлися.
Еомер і Араґорн [3]
В тій битві загинули 15 вершників Рогану і 12 коней. Вони були поховані в кургані, який обнесли п'ятнадцятьма списами.[4]
На зворотньому шляху до Едорасу, рогірими зустріли Араґорна, Леґоласа та Ґімлі. Еомер запитав їхні імена і які справи вони мають у Рогані. Через непорозуміння між ними ледь не спалахнула бійка, однак скоро вони з'ясували хто з них хто і все владналося. Еомер розповів Араґорну про знищений загін орків і з жалем зазначив, що гобітів вони не бачили і, ймовірно, вони загинули в ході сутички. Натомість Еомер закликав Араґорна повернутися з ним до Едорасу, щоб допомогти жителям Рогану в захисті кордонів, але Араґорн відмовився та наполягав на тому, щоб мусять продовжити пошуки гобітів.[4]
Вислухавши Араґорна, Еомер, знов порушуючи встановлений порядок, не тільки не заарештував Трьох Мисливців як чужинців, і не допровадив до Едораса, але й дав їм коней – Гасуфеля і Арода, хазяї яких загинули в ході битви. Єдиним проханням Еомера до Араґорна було повернути коней у Медусельд, коли пошуки скінчаться.
Повернувшись в Едорас, Еомер за порушення наказу Теодена, а також за напад на королівського радника Ґріму, був відсторонений від командування і взятий під варту, де й перебував до прибуття в столицю Ґандальфа та його супутників. Після зцілення Теодена, Еомера звільнили з-під варти і відновили на посаді командувача. Третій Маршал був радий бачити зціленого короля і був дуже вдячний Ґандальфу. Зрада Ґріми була розкрита, але завдяки втручанню Чарівника його не вбили, а відправили у вигнання. Король Теоден, який тепер усвідомлював ситуацію, вирішив негайно повести рогіримів у бій проти Сарумана. Три Мисливці разом з Ґандальфом вирішили супроводжувати їх і того ж дня військо покинуло Едорас.
Битва при Горнбурзі[]
На шляху вони зустріли Еркенбранда із Західного Фолду, який попередив короля про те, що військо Сарумана велике і армія його потужна. Тож Теоден вирішив змінити тактику і наказав відступити до урочища Гельмів Яр. В цей момент Ґандальф залишив їх, пообіцявши повернутися з підкріпленням.
Рогірими прибули до Гельмового Яру в ніч на третє березня 3019 р. і Еомер спостерігав за підготовкою до великої битви. Серед ночі почалася облога фортеці Горнбурґ і військо Сарумана намагалося пробитися крізь головну браму. Еомер і Араґорн здійснили відчайдушну вилазку на міст, що вів до головних воріт фортеці і відігнали орків, які намагалися винести браму тараном. Під час цієї контратаки Ґімлі врятував життя Еомеру, коли вбив двох орків, які ледь не позбавили життя молодого командира. Битва тривала всю ніч і орки мали перевагу. Завдяки вибухівці, що її створив Саруман, загони уруків підірвали стіну у найбільш уразливому місці і прорвалися у внутрішній двір фортеці. Головних захисників вежі розлучили: Еомер і Ґімлі відступили до Сяйливих печер, тоді як Араґорн і Леґолас продовжили захищати Горнбурґ з іншої позиції.
Битва здавалася програною і фортеця ледь не пала, коли на світанку Ґандальф повернувся з Еркенбрандом і тисячею вершників із Західного Фолду. Разом вони вищемили ворогів із Гельмового Яру до Фанґорну, який, буквально кишів Гуорнами, що зібралися на кордонах лісу. Жоден орк не врятувався.
Після перемоги в Битві при Горнбурзі, Еомер супроводжував короля Теодена на шляху до Ісенґарду. Там вони зустріли Сарумана, який намагався зачарувати Теодена своїм магічним голосом, однак, і король і командувач рогіримів знали про зраду колишнього Білого Чарівника і розкусили темні задуми Сарумана. Ґандальф зламав посох Чарівника і вигнав його з Ордену і Білої Ради.
Битва на Пеленнорських полях[]
На зворотньому шляху, коли загін рушив з Ісенґарда і після довгої подорожі зупинився на перепочинок у долині, що відкривалася на півдні й упиралась у схил округлого Дол-Барану, Піпін нишком взяв палантир у сплячого Ґандальфа, поглянув у нього і "зустрівся" із Сауроном. З цього моменту Піпін був у небезпеці і Ґандальф забрав його з собою до Мінас-Тіріту. Три мисливці та рогірими продовжили свій шлях до Гельмового Яру, куди прибули шостого березня.
Тут палантиром скористався Араґорн і, на відміну віж усіх інших, встояв перед волею Саурона, ба більше, перебрав контроль над палантиром у свої руки. Так Араґорн дізнався про плани Саурона і прийняв рішення йти Стежкою Мерців та закликати Клятвопорушників виконати свою обітницю. Ґімлі, Леґолас та Сірий Загін рушили за ним.
Еомер залишився з королем Теоденом і військом Рогану, майже переконаний в тому, що більше ніколи не побачить Араґорна й інших. Вони рушили в Долину Капища, де було оголошено про Роганський збір. Незабаром до Гірського скиту прибув гінець з "Червоною стрілою" — звісткою, що означала одне: Ґондор потребує допомоги. Рогірими рушили у похід до Мінас-Тіріту і 13-го березня дісталися Друаданського лісу, де зустріли Ґан-бурі-Ґана – вождя друедайнів. Він погодився провести військо рогіримів таємними стежками повз полчища орків, які обложили Мінас-Тіріт.
Еомер і Еовин by Phantomphreaq [5]
Вершники Рогану увірвалися на поле битви на світанку 15-го березня. Атака їхня була несамовитою і потужною і чимало орків полягло від списів та мечів рогіримів. Еомер бився відчайдушно, так само бився і Теоден. Однак король, на превеликий жаль, не оминув смерті і перед тим, як відійти у небуття проголосив Еомера своїм правонаступником.
Коли Еомер побачив серед тіл, що лежали на полі бою, Еовин його пробрала страшна лють і розпач. Не роздумуючи та не чекаючи на підкріплення із Мінас-Тіріту, він скочив на коня, і полетів назад до свого війська, і засурмив у ріг, закликаючи до атаки. Чистий голос його задзвенів над полем бою:
- "Смерть! Уперед, уперед на погибель і до кінця світу!"
- –Еомер, син Еомунда
Та орків було забагато. Скоро Еомер зі своїми людьми потрапив в оточення і загинув би, аби вчасно не прибули на допомогу вершники Ґондору, серед яких були і Гурин Високий, і Ключар, і Форлонґ Товстий, і Гірлуїн із Зелених Пагорбів, і князь Імрагіл Прекрасний зі своїми лицарями. Та ворогів все більшало... Нові сили орків прибували з Осґіліату і коли чорні кораблі корсарів підійшли до берега Андуїну, битва здавалася програною.
Битва на Пеленнорських полях [6]
Еомер зібрав навколо себе вершників Рогану і вже приготувався до останньої битви та тут побачив на першому кораблі великий стяг, і коли корабель повернув до Гарлонда, вітер розгорнув полотнище. На ньому зацвіло Біле Дерево, як на стягах Ґондору; і довкола нього — Сім Зірок, а вгорі — корона, знак Еленділа, не бачений сотні літ. І зорі заіскрились у ранкових променях, бо самоцвітами вишила їх Арвен, донька Ельронда, і корона з мітрилу та золота сяяла на сонці.[7]
Побачивши стяг Еленділа і зрозумівши, що підмоги годі чекати, вороги розбіглися і результат битви було вирішено. Після перемоги, Еомер дізнався, що Еовин не загинула, а важко поранена після двобою з Королем-чаклуном. Араґорн зцілив Діву Рогану і вона прийшла до тями, почувши поклик брата. Мері також було зцілено і Еомер посвятив його в лицарі Марки Вершників, відзначивши таким чином його заслуги перед Еовин та Теоденом.[8]
Наступного дня Еомер взяв участь нараді, де вирішували, що робити далі. Ґандальф зазначив, що тепер їхня надія лише на Фродо та Сема, які вирушили до Мордору, щоб знищити Єдиний Перстень. Ґандальф висловив пропозицію вирушити до Мораннону, щоб відволікти увагу Саурона і дати гобітам шанс дібратися непоміченими до Ородруїну. Араґорн пристав на пропозицію Чарівника і Еомер погодився вирушити разом із військом Ґондору, щоб віддячити Араґорну за його допомогу у скрутний для Рогана час.[9]
18-го березня військо Заходу, Ґандальф, Три мисливці та Еомер серед них, рушили до Чорної Брами. Вони пішли, як тоді думали, в свій останній бій з єдиною метою – протриматися якомога довше, щоб дати Фродо і Сему час для того аби здійснити їхню місію. І їм це вдалося. Єдиний Перстень було знищено, а Саурон і його слуги згинули.[10]
Король Рогану[]
Після перемоги над Сауроном Еомер відвідав святкування на Кормалленській Луці і коронацію короля Елессара.
Зайнявши престол Рогану, Еомер виявився хорошим правителем. Він заснував Третю династію Дому Еорлів і правив до кінця свого життя, протягом 64 років (найдовше з усіх правителів Марки, за винятком Алдора). У ті часи "люди Марки жили в мирі, якого прагнули, і населення зросло як у долинах, так і на рівнинах, а табуни коней збільшились." В ці часи Еомер став відомий як Еомер Еадіґ, або "Благословенний".
У 3021 році (останній рік Третьої Епохи) Еомер одружився з Лотіріель, донькою Імрагіла з Дол-Амрота. Їхній син, Ельфвайн Прекрасний, правив після смерті Еомера у 63 р. Четвертої епохи.
Еомер навів порядок у всіх внутрішніх справах держави. Араґорн відновив для Еомера Дар Кіріона, а Еомер повторив Клятву Еорла. Він також поновив присягу Еорла королю Елессару. І куди би король Арнору та Ґондору не вирушав із війною, король Еомер ішов разом із ним; і гуркіт кінноти Марки було чути і поза Рунійським морем, і на далеких полях Півдня, й Білий Кінь на Зеленому майорів на багатьох вітрах, доки Еомер не постарів.
| Попередник: Теоден |
Еомер, Король Рогану ТЕ 3019 – ЧЕ 63 |
Наступник: Ельфвайн Прекрасний |
Інші переклади[]
Англійське Eomer в деяких українськомовних виданнях перекладене як Йомер.
Джерела[]
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, "Володар перснів", Додаток A. Хроніки королів і правителів, ІІ. Дім Еорла
- ↑ 2,0 2,1 Дж. Р.Р. Толкін, "Володар перснів", Додаток B. Літопис (Хронологія Західних земель), Великі роки
- ↑ https://www.deviantart.com/phantomphreaq/art/Tears-For-The-Fallen-189269495
- ↑ 4,0 4,1 Дж. Р.Р. Толкін, "Володар перснів: Дві вежі", Книга третя, III. Урук-хаї
- ↑ https://www.deviantart.com/phantomphreaq/art/Tears-For-The-Fallen-189269495
- ↑ https://www.deviantart.com/phantomphreaq/art/Tears-For-The-Fallen-189269495
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, "Володар перснів: Повернення короля", Книга п’ята, VI. Битва на Пеленнорській рівнині
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, "Володар перснів: Повернення короля", Книга п’ята, VIII. Дім цілителів
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, "Володар перснів: Повернення короля", Книга п’ята, IX. Остання нарада
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, "Володар перснів: Повернення короля", Книга п’ята, X. Чорна брама відчиняється