Еовин

"Я – з роду Еорла, а не служниця. Я їжджу верхи, володію мечем, не боюся ні болю, ні смерті."

–Еовин у "Володар перснів: Повернення короля", II. Сірий загін вирушає в дорогу

Еовин
Основні відомості
Прізвиська	Еовин Роганська, Діва Рогану
Титул	Біла леді Рогану Володарка Щита Еовин Ітілієнська Володарка Емин-Арнену
Країна, королівство	Роган, Ітілієн
Участь у	Війна Персня
Народження	ТЕ 2995 р.
Смерть	Після ЧЕ 11 р.
Родинні зв'язки
Рід	Дім Еорла
Батьки	Еомунд та Теодвин
Брати	Еомер
Шлюб	Фарамір
Діти	Ельборон
Інші відмінності
Раса	Рогірими
Стать	Жінка
Зовнішній вигляд	Дуже гарна була вона з лиця, золотою рікою лилося її довге волосся. Струнка та висока, у білій сукні, підперезаній сріблом, вона здавалася сильною та міцною, мов криця, вона, донька королів.
Зброя	Меч і щит

"Тоді знайте, Еовин Роганська, що ви прекрасні. У долинах між наших пагорбів буяють квіти красиві та гожі, а діви наші ще вродливіші за них, але досі я не бачив у Ґондорі ні квітки, ні панни такої чарівної, а водночас і такої скорботної, як ви."

–Фарамір у "Володар перснів: Повернення короля", V. Намісник і король

Еовин (англ. Éowyn) — діва з Дому Еорла, небога короля Теодена.

Життєпис

Еовин народилася у 2995 році Третьої епохи і була донькою першого маршала Еомунда та принцеси Теодвини. У Еовін був брат на ім'я Еомер. Родина проживала у Альдбурзі, адміністративному центрі Східного фолду.

У ТЕ 3002 р., коли маленькій Еовин було лише сім років, її батько Еомунд переслідував орків у передгір'ях Емин-Муїл і потрапив у пастку: у горах серед скель причаїлася велика орда. Правитель загинув. Невдовзі занедужала й померла Теодвин. Після смерті обох батьків, Еомер і Еовин опинилися під опікою свого дядька, короля Теодена. Він виховував їх і любив так, наче власних дітей.

Перед битвою при Горнбурзі Еовин залишилась наглядати за Медусельдом, в той час як Теоден разом з Еомером повели решту рогіримів на захід. Крім того, Король Теоден, за порадою свого прибрамного вартового Гами, призначив її правителькою Рогану за відсутності його та Еомера. Спершу Теоден думав, кого обрати серед чоловіків Дому Еорла, та саме Гама порекомендував Теодену звернути увагу на Еовин, адже за його словами "...Вона безстрашна та шляхетна. Усі її люблять. Нехай вона править еорлінгами за нашої відсутності."

Еовин проявила свій мужній характер, коли Араґорн мав поїхати в гори та піти Стежками Мертвих. Не маючи змоги відмовити його, вона побажала супроводжувати його, заявивши: "... я втомилася від неробства серед цих пагорбів і хочу глянути в обличчя небезпеці та битвам". Однак Араґорн нагадав їй про про те, що вона "прийняла виклик і погодилася правити своїм народом, доки повернеться король".

Пізніше, коли Король Теоден оголосив про Роганський Збір і рогірими готові були рушати на допомогу Ґондору, щоб взяти участь у Битві на Пеленнорських полях, Еовин переодягнулася у чоловічі лати і під іменем Дернгельм приєдналась до вершників. Перед самим від'їздом, коли чоловіки вже затягували пояси, оглядали сідла та гладили коней, Еовин у подобі Дернгельма підійшла до Мері і, побачивши як сильно гобіт прагне приєднатися до війська, пообіцяла йому, що він поїде з нею.

"Отож, коли король вирушив на битву, перед Вершником Дернгельмом сидів гобіт Меріадок, і дужий сірий скакун Вітролов ніс їх на собі, майже не відчуваючи понадмірного тягаря: бо й сам Дернгельм був легший за багатьох чоловіків, але водночас був гнучкий і мав гарну поставу."

–Дж. Р.Р. Толкін, "Володар перснів: Повернення короля", Книга п’ята, III. Роганський збір

Битва на Пеленнорських полях

Еовин Володарка Щита

Еовин хоробро билася в Битві на Пеленнорських полях і не один ворог пав від її меча. В гущі битви вона намагалася триматися ближче до Короля Теодена, щоб у разі будь-якої небезпеки, опинитися поруч і захистити дядька, навіть ціною власного життя. Коли Король Теоден зчепився з Королем-Відьмаком, Еовин теж була поруч. Снігогрив, кінь Короля, не витримав жаху, що випромінював Володар Назґулів і знавіснівши від страху, став дибки, б’ючи передніми копитами повітря, а потім, пронизливо заіржавши, завалився на бік – його прошила чорна стріла. Теоден опинився під ним. У ту мить розлога тінь опустилася на землю, то була подібна на птаха, величезна й крилата потвора, а верхи сидів Король-Відьмак.

Лицарі Теодена вже трупом лежали довкола нього або ж мчали врізнобіч на переляканих конях і лише Еовин у подобі Дернгельма залишалась поруч з королем. ЇЇ вірність була сильнішою навіть за страх. Коли Король-Відьмак наблизився до лежачого на землі Теодена, Еовин стала між ними і наказала почварі забиратися.

Цим вона лише розсмішила Володаря Назґулів, який зазначив, що жоден смертний чоловік не може його зупинити! На це панна вигукнула:

"Та я не смертний чоловік! Перед тобою жінка. Я Еовин, Еомундова донька. Ти стоїш поміж мною та моїм володарем і родичем. Забирайся, якщо ти не безсмертний! Чи ти живий, чи заклятий мрець – я порішу тебе, якщо ти бодай торкнешся до нього!"

–Еовин у "Володар перснів: Повернення короля", VI. Битва на Пеленнорській рівнині

Крилата потвора заверещала на Еовин, але Примара Персня не озивалася, мовчала, ніби її охопив раптовий сумнів. Та все ж, не дивлячись на це, Король-Відьмак не міг втекти від жінки.

"Раптом велетенська потвора забила страхітливими крилами, й від них повіяло смородом. Вона знову зірвалась у повітря, а тоді каменем упала на Еовин, дзьобаючи, деручи кігтями та ревучи.
Втім, Еовин не відступила: рогіримська діва, дитина королів, гнучка, ніби сталеве лезо, вродлива та жахлива водночас. І завдала швидкого удару, влучного і смертельного. Еовин рубонула навідліг витягнуту шию потвори, і голова її впала додолу. Еомундова донька встигла відскочити, а велетенська потвора повалилася на землю, розкинувши широкі крила, і сконала."

–Дж. Р.Р. Толкін, "Володар перснів: Повернення короля", Книга п’ята, VI. Битва на Пеленнорській рівнині

Тоді над трупом свого скакуна здійнявся Чорний Вершник. Він здійняв булаву і вдарив так, що щит Еовин розлетівся на друзки, зламавши їй руку. Діва Рогану похитнулася й упала навколішки. Володар Назґулів заніс булава для другого удару, аж раптом заточився і скрикнув. Це Мері, який весь час був поруч, вжалив Примару ззаду кинджалом Вестернесу, протнувши чорну мантію, ковзнувши попід лати і розсікши сухожилля під могутнім коліном.

Еовин вбиває Короля-Відьмака

Булава не влучила в Еовин, а вгрузла в землю зовсім поруч. В цей момент панна заточуючись, ледве переступаючи ногами, з останніх сил увігнала свій меч між короною та мантією і він, викресавши іскри, розсипався на друзки.

"Корона брязнула й покотилася геть. Еовин упала на переможеного ворога. Проте – о диво! – мантія та обладунки були порожні. Вони безформно лежали на землі, пошматовані й зім’яті, а у дрижке повітря злетів крик і розтанув, перетворившись на пронизливе виття минущого вітру, – тонкий безтілесний голос, що завмер, затих угорі, й ніколи його вже не чули в ту епоху білого світу."

–Дж. Р.Р. Толкін, "Володар перснів: Повернення короля", Книга п’ята, VI. Битва на Пеленнорській рівнині

Так сконав Король-Відьмак з Анґмару і давнє пророцтво збулося. Загинув Володар Назґулів від руки діви, а не мужа.

Воїтелька Еовин

Трохи згодом Теодена знайшов Еомер. Король встигнув передати корону своєму небожу і попросив попрощатися за нього з Еовин. Теоден помер так і не дізнавшись, що Еовин лежала поруч і, що саме вона стала між ним та потворою з Анґмару.

Еомер наказав забрати тіло короля з поля бою, і, оглядаючи загиблих, помітив Еовин, що лежала наче мертва.

"Якусь мить стояв остовпівши, ніби гостра стріла прошила його серце саме тоді, коли він збирався закричати. Потім обличчя маршала смертельно зблідло, до горла підкотилася холодна лють, і йому відняло дар мови."

–Дж. Р.Р. Толкін, "Володар перснів: Повернення короля", Книга п’ята, VI. Битва на Пеленнорській рівнині

Переконаний в тому, що сестра загинула, Еомер знавіснів. Він кинувся у необдуману атаку, сповнений єдиним бажанням – вбити усіх, кого встигне, перш ніж сам паде з мечем у руках. І дійсно, Еомер загинув би в битві, якби Араґорн на полі бою не з'явився Араґорн.

Еомер з тілом Еовин

Рогірими ж підняли тіло короля Теодена і, постеливши плащі на древка списів, зробили для нього ноші й понесли до Міста, а другі лагідно підхопили Еовин і понесли її вслід за королем. Аж раптом до них наблизився ґондорський авангард на чолі з Імрагілом, Принцем Дол-Амрота. Він спинився і спитав, що за ношу несуть рогірими.

Дізнавшись, що це тіло Короля Теодена, він став навколішки біля нош, віддаючи шану королю та його переможному наступу, і заплакав. А тоді, підвівшись, поглянув на Еовин і подивований її вродою, торкнувся жіночої руки і нахилився, щоби придивитися пильніше, і раптом скрикнув:

"Люди Рогану! Чи немає серед вас знахаря? Вона поранена – може, і смертельно, – та поки що жива."

–Імрагіл у "Володар перснів: Повернення короля", VI. Битва на Пеленнорській рівнині

Оселі Зцілення

Так Еовин опинилась в Оселях Зцілення, не мертва, проте близька до смерті. По закінченню битви до тих осель навідався Араґорн і дізнався про стан Еовин. Він підійшов до її ложа, схилився й поглянув у лице Володарки – було воно справді біле, мов лілея, холодне, неначе паморозь, і непорушне, мов різьблений камінь. Тоді він пригнувся, і поцілував її в чоло, і покликав лагідно, кажучи:

"– Еовин, Еомундова донько, прокинься! Ворог твій уже загинув!"

–Араґорн у "Володар перснів: Повернення короля", VIII. Дім цілителів

І хоч Еовин не прийшла до тями, зате почала дихати глибоко. Тоді Араґорн взяв дрібку цілющого ателасу, вкинув його в гарячу воду, й омив нею чоло Еовин і правицю, що лежала, холодна та нечула, на покривалі. Він знову погукав діву, та вона все ще не приходила до тями. Тоді він попросив Еомера погукати свою сестру і, після того, як майбутній король Рогану викрикнув ім'я своєї сестри, вона прийшла до тями і розплющила очі.

Еовин і Фарамір

В Оселях Зцілення Еовин познайомилась з Фараміром, який також ледь не загинув від отруйної стріли, і, трохи згодом, вони покохали одне одного.

Після битви, на знак визнання її подвигу, Еовин прозвали Володаркою Щита.

Після Війни Персня

Після поразки Саурона, Еовин разом із своїм братом повернулася додому, в Едорас. Після церемонії прощання з Королем Теоденом, Еовин подарувала Мері старовинний ріг, спадкову реліквію Дому Еорла.

Трохи згодом, Еовин повернулась у Мінас-Тіріт і на пагорбах Емин-Арнен одружилася з Фараміром, ставши Еовин Ітілієнська, адже Фарамір, за велінням Короля Елессара, став Володарем Ітілієну.

Фарамір та Еовин берегли дружбу з Мері в коли він став Господарем Цапокраю, надіслали йому щедрі дарунки.

Відомо, що у Еовин та Фараміра був, принаймні, один син, ймовірно названий Ельборон, а їхнім праонуком був Барагір, який написав повну версію видання "Історія про Араґорна та Арвен у Четвертій епосі".

Етимологія

Ім'я Еовин у перекладі з давньоанглійської означає "Та, що любить коней".

Ім'я походить від старого валлійського імені, Øwyn - трохи зміненого, щоб звучати як "Е-O-вин". Валлійською це ім’я означає "друг коней". Слово містить префікс Éo-, що означає "кінь", і суфікс -wyn – "друг".

Імена та титули

Прізвисько "Біла Панна Рогану" було дане Еовин Фараміром, коли вони разом дивилися зі стін Мінас-Тіріту в сторону Мордору і побачили величезну чорну хмару, що здійнялася на Землями Тіні під час падіння Саурона 25-го березня ТЕ 3019 р.

"Я не знаю, що відбувається. Розважливість тверезого розуму підказує, що сталося велике лихо і ми стоїмо на рубежі днів. Однак серце моє каже, що це не так, і ціле тіло моє почувається легко, до мене повернулися надія та радість, яких не відкине жодна розважливість. Еовин, Еовин, Біла Панно Рогану, в цю годину я не вірю у тривкість Темряви!"

–Фарамір у "Володар перснів: Повернення короля", Книга шоста, V. Намісник і король

"Еовин Ітілієнська" – титул, що отримала Еовин після одруження з Фараміром.

Міранда Отто в ролі Еовин

Адаптації у кіно

В кінотрилогії Пітера Джексона роль Еовин виконала акторка Міранда Отто.

Альтернативні версії сюжету

В перших чернетках Толкіна, Еовин була донькою короля Теодена. В іншій версії у неї була двоюрідна сестра на ім'я Ідіс, донька короля, яку пізніше вилучили з рукопису, оскільки її роль була затьмарена Еовин.

Також, в ранніх версіях Еовин мала одружитися з Араґорном. Однак пізніше, автор відмовився від цієї ідеї, оскільки вважав, що Араґорн все-таки не пара для Діви Рогана, оскільки він "занадто старий, похмурий і обтяжений владою". Також, в одній з чернеток Еовин була сестрою-близнючкою Еомера, а ще в одній – загинула після двобою з Королем-Відьмаком. До того ж, в одному з концептів, Араґорн жалкував про те, що не одружився з Еовин і зрозумів, що кохає її лише після її героїчної смерті.