Дім Фінґолфіна (англ. House of Fingolfin) — один з королівських родів нольдорів. Нащадки та послідовники Фінґолфіна, другого сина Фінве. Вони володіли Верховним Королівством Нольдорів наприкінці Першої Епохи.
Історія[]
Фінґолфін був визнаний Верховним Королем Нольдорів після того, як Маедрос передав йому стерно правління королівством на знак вдячності за те, що його син Фінґон врятував його з полону у Танґородрімі, а також як "компенсацію" за всі біди, що накликав на Дім Фінґолфіна його батько Феанор. У Фінґолфіна було троє синів: Фінґон, Турґон, Арґон, а також єдина донька Аредель.
У перші роки після приходу нольдорів у Середзем'я, рід Фінґолфіна володів землями на північний захід від Белеріанду: Гітлум, Невраст і Ґондолін. З перелічених королівств найдовше існував Ґондолін (до ПЕ 510). Фінґолфін загинув у Даґор-Браґоллах, тоді як його син Фінґон зустрів свою смерть під час битви Нірнаєт-Арноєдіад, після якої Гітлум було захоплено Морґотом.[1][2]
Після Нірнаєту, Туор, син Гуора, прийшов до Турґона в Ґондолін, щоб передати послання Ульмо і залишився в королівстві, де згодом одружився з донькою Турґона Ідріль. Так людська кров змішалася з кров'ю ельдарів і нащадки Туора та Ідріль стали зватися Напівельфами, яким, згодом, було дане право обрати долю ельфів чи людей. Однак, направду, єдиним з нащадків Туора та Ідріль, хто тоді обрав долю людей був Ельрос, перший з Володарів Нуменору. Через кілька тисячоліть, долю людей обрала і донька Ельронда, Арвен, коли вирішила залишитися у Середзем'ї разом із своїм коханим Араґорном.
Після падіння Ґондоліна вцілілі з Дому Фінґолфіна включно з сином Фінґона Ґіл-ґаладом, знайшли підтримку та прихисток у Кірдана в Сірих Гаванях або у Фаласі. Там вони мешкали, доки нащадок Фінґолфіна Еаренділ не вирушив на Захід молити валарів про допомогу у війні з Морґотом.[3]
Після Війни Гніву Дім Фінґолфіна, як такий, перестав існувати. Єдиними відомими нащадками роду були сини Еаренділа: Ельронд та Ельрос.
Джерела[]
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Крістофер Толкін (ред.), Сильмариліон, Про сплюндрування Белеріанду та загибель Фінґольфіна
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Крістофер Толкін (ред.), Сильмариліон, Про П'яту Битву: Нірнаєт-Арноєдіад
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Крістофер Толкін (ред.), Сильмариліон, Про морську подорож Еаренділа і Війну Гніву