Дол-Амрот (англ. Dol Amroth) — феодальне князівство, що входило до складу королівства Ґондор. Знаходилося на півдні, в регіоні Бельфалас, на березі однойменної затоки. Землями правив Принц Дол-Амрота — титул, що переходив із покоління в покоління. Протягом Третьої Епохи прапор Срібного Лебедя Дол-Амрота завжди майорів поруч із прапором Білого Дерева Мінас-Тіріта.
Загальний опис[]
Північний кордон Дол-Амрота позначався місцем злиття двох річок — Мортонда та Рінґло. Північні береги князівства визначали невеличку гавань Кобас, куди й впадала річка Мортонд. Висока й могутня фортеця стояла на вершечку однойменного мису Дол-Амрот і дивилася на Море.
За назвою мису було названо і фортецю і велике портове місто, головну прикрасу регіону Бельфалас. Вежа на узбережжі, Тіріт-Аеар мала дзвони, що лунали, коли до мису підходили кораблі чи лодії.[1]
Історія[]
Першими відомими поселенцями Бельфаласу були біженці-синдари з Белеріанду, що заселили ці землі наприкінці Першої Епохи.[2] У певний період Другої Епохи (після Війни ельфів проти Саурона), на, тоді ще безіменному, мисі оселилися Ґаладріель та Келеборн, що бажали певний час побути бля Моря. З часом до них приєдналися інші ельфи з Лорінанда. Час від часу, там їх навідував і Амрот, Володар Лотлорієну.
Перед падінням Нуменору, у Бельфаласі оселився знатний рід нуменорців, що й збудували могутню фортецю на вершечку мису. Після затоплення Нуменору, Еленділ заснував у Середзем'ї Королівства у Вигнанні. Тоді ж, могутній король дав правителю земель Бельфаласу титул Принца, а його землі стали відомі як Дор-ен-Ерніл.[2]
У ТЕ 1981-му році, через низку трагічних подій, біля берегів Бельфаласу загинув у Морі колишній Володар Лотлорієну Амрот. Після цього, на його честь було названо, до того безіменний мис і велике місто на ньому. Так постав Дол-Амрот.
Після трагічної загибелі Амрота, Ґаладріель та Келеборн повернулися у Лорієн, в разом з ними пішли й усі інші ельфи. У Дол-Амроті оселилися колишні нуменорці, а місто, судячи з усього, стало належати до Дор-ен-Ерніл. Першим правителем став Ґаладор, Принц Дол-Амрота.
Через своє місцерозташування, Дол-Амрот, час від часу, зазнавав нападів корсарів Умбару. П'ятнадцятий Принц Дол-Амроту загинув у битві проти морських загарбників у ТЕ 2746 році.
Загалом історія знала двадцять двох принців Дол-Амрота, щоправда, більшість їхніх імен невідомі. Останній з них, Імрагіл, прославився у Битві на Пеленнорських полях, в ході Війни Персня.
Дол-Амрот, іл. John Howe
Населення та культура[]
Як вже зазначалося, першими відомими мешканцями мису були ельфи, зокрема, Ґаладріель і Келеборн. Вони залишалися там до ТЕ 1981 року.[3]
Приблизно в той самий час, ймовірно, навіть раніше, в Бельфаласі оселився рід нуменорців, що належали до числа Вірних. Стверджується, що вони були схожі на Еленділа. Згідно з легендою про Мітреллас, їхні володарі мали ельфійську кров.[4]
“ — Напевно, старовинні легенди не збрехали: той народ і справді ельфійської крові, бо колись давно в тій землі мешкав народ Німродель. ”
Правителі з Дол-Амрота були високими та вродливими, темноволосими та сіроочними. Вони трималися гордо і поводили себе як вельможі істинно нуменорської крові.[5]
Мапа Дол-Амроту
Та такими були не лише володарі того краю. Мешканці Дол-Амрота виглядали так само. Це були статні люди, з прекрасними рисами обличчя та відмінним здоров'ям. Вони були нащадками людей з Трьох Домів едайнів.
За часи Правлячих Намісників, принци Дол-Амрота були практично незалежними правителями Бельфаласу. Однак вони завжди залишалися вірними намісникам, які уособлювали давню Корону.
За відсутності Правлячого Намісника командування військом і управління Мінас-Тірітом переходило до Принца Дол-Амрота. Про це, зокрема, згадує і Ґандальф після загибелі Денетора II: — За відсутності Володаря всім командує Принц Дол-Амрота.[6]
Загін лицарів з Дол-Амрота, що складався з піших воїнів та кінноти, брав участь у Пеленнорській битві та у поході до Мораннону.[7][8]
Це були мужні воїни, які вправно орудували зброєю. Однак не лише військовою звитягою відзначалися люди Дол-Амроту. Зазначається, що саме там жили найвправніші в тих краях арфісти, а також скрипалі та гравці на флейтах і на срібних ріжках.[9]
Знамена Дол-Амроту[]
Опис знамен Дол-Амроту в Володарі перснів зустрічається двічі. В першому випадку, коли Принц Дол-Амрота Імрагіл в'їхав до Мінас-Тіріта на чолі семи сотень воїнів. На його позолочених знаменах було зображено символи Корабля та Срібного Лебедя.[10]
В другому — коли Імрагіл певний час керував Білим Містом, після смерті Денетора II. На знаменах був білий корабель у подобі лебедя на блакитних водах.[11]
Етимологія[]
Дол-Амрот походить з синдарину, від dol «пагорб» і імені Володаря Амрота.
Джерела[]
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Пригоди Тома Бомбадила, З небес місячанин спустився зарано
- ↑ 2,0 2,1 Дж. Р.Р. Толкін, Крістофер Толкін (ред.) Незавершені оповіді, Історія Ґаладріель і Келеборна
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Крістофер Толкін (ред.) Незавершені оповіді, Історія Ґаладріель і Келеборна, Амрот і Німродель
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Володар перснів, Повернення короля, Остання нарада
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Володар перснів, Повернення короля, Облога Ґондору
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Володар перснів, Повернення короля, Похоронне вогнище Денетора
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Володар перснів, Повернення короля, Битва на Пеленнорських полях
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Володар перснів, Повернення короля, Чорна брама відчиняється
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Володар перснів, Повернення короля, Намісник і король
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Володар перснів, Повернення короля, Мінас-Тіріт
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Володар перснів, Повернення короля, Оселі зцілення