Довжиця або Ленґвелл (англ. Langwell) — річка в північному Середзем'ї.
Географічні особливості[]
Довжиця бере свій початок в Імлистих горах і при злитті з річкою Сизиця утворює Велику річку Андуїн.
Історія[]
У межиріччі річок Довжиці і Сизиці у 1977—2510 рр. Третьої епохи існувало королівство Еотеод. В 1977 р. Третьої епохи Фрумґар повів народ Еотеоду на Північ, з середньої до верхньої частини долини Андуїну, подалі від все зростаючих Тіней Дол-Ґулдура. Вони побудували свою столицю Фрамсбурґ (названу на честь Фрама, сина Фрумґара) між річками Довжиця і Сизиця.[1]
Народ Еотеода залишив береги Довгенької в 2510 р. Третьої епохи. Того року нова небезпека почала загрожувати Ґондору. Велика орда диких людей із північного сходу промчала через Рованіон і, підійшовши до Бурих Земель, перетнула Андуїн на плотах. Водночас — випадково, а може, і за чиїмось задумом — орки напали з Імлистих гір. Загарбники спустошили Каленардон, і намісник Ґондору Кіріон послав на північ прохання про допомогу — адже люди з Долини Андуїну віддавна приятелювали з мешканцями Ґондору. Новини про скруту Ґондору дійшли до Еорла, і хоча здавалося, що було вже запізно, вирушив він із великим загоном вершників.[2]
Еорл прибув на Битву на Келебрантському Полі. Там північній армії Ґондору загрожувала поразка. Розбиту на Плато, відрізану з півдня, змушену переправитися через р. Світлу, її несподівано атакувала армія орків, яка відтиснула північан до Андуїну. Будь-яка надія була втрачена, аж тут із Півночі неочікувано з'явилися вершники й ударили в тил ворога. Тоді все змінилось, і ворог, розбитий ущент, був відтиснутий за Світлу. Еорл із його воїнами переслідував їх, і такий страх наганяла кіннота Півночі на ворога, що загарбників Плато охопила паніка, і вершники переслідували їх на рівнинах Каленардону.[2]
Після цієї битви Кіріон у нагороду за допомогу віддав Каленардон між Андуїном та Ісеном Еорлові та його народу. Тоді й полишили вони межиріччя річок Довгенької і Сизиці, й оселились на новій землі.