Двалін (англ. Dwalin) — син Фундіна, молодший брат Баліна, один з представників Народу Дуріна. Брав участь у Поході до Еребора разом з Торіном та своїми родичами, зокрема, Баліном. Також брав участь у Битві П'яти Армій.
Двалін один з небагатьох ґномів цієї виправи, що дожив до Четвертої Епохи.
Історія Дваліна[]
Ранні роки[]
Двалін народився в сім'ї Фундіна через два роки після того, як Королівство під Горою сплюндрував дракон Смоґ, а сусіднє поселення Діл знищив у полум'ї.
Двалін і Торін, Гобіт: Битва п'яти воїнств
Ґномам з Народу Дуріна довелося тікати зі своєї домівки, був серед них і Фундін із своїм старшим сином Баліном, братом Дваліна. Зрештою, родина осіла у Смурних Землях, де в ТЕ 2772 році і народися Двалін.
Двалін та Балін втратили батька під час Війни ґномів та орків, у Битві при Азанульбізарі в ТЕ 2799 році. Тоді ж полягло чимало інших ґномів. Двалін, якому на момент страшної битви було 27 років (юний вік за мірками ґномів) також брав у ній участь.
Після перемоги ґномів, Довгобороді під проводом Траїна II, включно з Дваліном, спершу повернулися до своїх кузень у Смурних Землях, а невдовзі після цього перейшли через Еріадор та облаштували колонії у Синіх горах.[1]
Таємна експедиція до Еребора[]
У ТЕ 2841 році, король Траїн II, таємно від Торіна, відправився у похід до Еребора, в надії повернути під свій контроль Королівство під Горою. Він взяв з собою лише кількох відданих ґномів, серед них були й брати Двалін і Балін.
Саурон пильно стежив за походом ґномів, адже прагнув відібрати у Траїна останній з Семи Перснів. Вовки, орки та інша нечисть постійно турбувала невеликий загін на його шляху до Самотньої гори.
У ТЕ 2845 р., однієї ночі чорний дощ змусив їх шукати притулку під склепіннями Морок-лісу. Уранці стало відомо, що Траїн зник із табору, і Двалін разом з Баліном та іншими ґномами намагалися його розшукати та марно. Зрештою, вони втратили надію і повернулися до Торіна, спадкоємця Траїна, Короля під Горою у вигнанні.
Похід до Еребора[]
Минуло століття, перш ніж ґноми наважилися на другу спробу походу до Еребора. Так, у ТЕ 2941, за вказівками Ґандальфа, Двалін прибув у Шир і був першим з ґномів, хто постукав у двері Більбо Торбина.
“ То був ґном із блакитною бородою, заправленою за золотий пояс, і з блискучими очима під темно-зеленим каптуром. Щойно двері відчинилися, ґном упхався досередини, ніби на нього тут чекали.
— Двалін, до ваших послуг!”
Незважаючи на те, що Більбо був шокований появою ґнома, він, як чемний гобіт, запросив Дваліна випити з ним чаю і ґном від цього аж ніяк не відмовився. Слідом за Дваліном до Торбиного Кута завітав його брат Балін, тож ґноми встигли трохи поспілкуватися, перш ніж надійшли інші учасники виправи.
Двалін відпочиває, іл. Tony Foti
Пізніше, вже після вечері, Балін разом із своїм братом Дваліном, першими пішли на кухню, аби допомогти безпорадному Більбо впоратися з гармидером, які самі ж і влаштували.[2]
Пізніше, коли ґноми почали музикувати, Двалін та Балін вправно грали на віолах, завбільшки з них самих.
Наступного дня Торін і Компанія чекали на Більбо у заїзді "Зелений дракон". Коли гобіт нарешті з'явився, він в розпачі зойкнув про те, що похід відтерміновується, адже він забув свого капелюха та носовичка. На це Двалін йому відповів, щоб гобіт не клопотався, адже в найближчому майбутньому йому доведеться обходитися без носовичків і сили-силенної інших речей, до самого кінця подорожі.
Після цього Двалін дав Більбо свої зайві темно-зелений каптур і темно-зелений плащ. І те, й друге було гобіти завелике, тож ледь не всю подорож він виглядав досить кумедно.
В Тролівських Хащах Двалін, як і інші ґноми, потрапив у пастку до тролів і ледь не був з'їденим. На щастя, придумкуватий гобіт вчасно зорієнтувався і тягнув час, аж доки не зійшло сонце. Зрештою, не без допомоги Ґандальфа, Двалін й інші ґноми були звільнені, а тролі перетворилися на камінь.[3]
Портрет Дваліна, іл. Filipe-Pagliuso
Впродовж всієї пригоди, Балін та Двалін, як два брати, діяли, здебільшого вдвох. Так, наприклад, під час порятунку від варґів, вони вдвох залізли на високу струнку ялину з рідкими гілками і намагались умоститися на її кучерявому вершечку.[4]
В гостях у Беорна Двалін та Балін вдвох вийшли привітатися з господарем дому, й обидва вклонилися так низько, що підмели підлогу своїми бородами. Здоровань спершу насупився, але ґноми просто зі шкіри пнулись у перебільшеній чемності, все киваючи і схиляючись, вклоняючись і махаючи каптурами біля колін, аж поки він перестав хмуритися й уривчасто розреготався: дуже вже вони були кумедні.[5]
Пізніше Торін розділив братів при перетині Зачарованої річки. Так, Балін поплив у першому човні разом з Торіном, Більбо та Філі, тоді як Двалін відправився в останньому з Бомбуром. Діставшись протилежного берега, Двалін вибрався з човна зі змотаною мотузкою на плечі і Бомбур збирався зробити те саме, аж тут з присмерку несподівано виринув олень, який помчав просто на них.
Бомбур перечепився, ненавмисно відштовхнув човна від берега і, впав у води Зачарованої Річки. Він заснув на довгі шість днів, і Двалін разом з іншими ґномами, по черзі, ніс його на ношах.
Двалін був першим, хто помітив відсутність Торіна після битви з павуками. Ледь не одразу після цього, ґном разом з іншими потрапив у полон до Трандуїла, а тоді, як і всі, був врятований Більбо. Балін і Двалін були тими, хто найбільше постраждав після "подорожі" діжками до Есґароту. Ґноми навіть не стали їх просити про те, щоб допомогти іншим.[6]
Коли ґноми дійшли до гори, Двалін чи не єдиний скаржився на Більбо:
“ — Що поробляє наш зломщик? Оскільки він здобув перстень-невидимку і мав би стати найфаховішим майстром своєї справи, мені здається, йому слід би було пробратися крізь Головну Браму і трохи розвідати, що там і як! ”
Двалін, як і інші ґноми, брав участь у Битві П'яти армій. Він бився хоробро і вижив у страшній різанині. Після загибелі Торіна, Філі та Кілі, обставини повернулися так, що вже й мови не було про те, щоби розділити скарб, як планувалося, порівну між Баліном і Дваліном, Дорі, Норі й Орі, Оїном і Ґлоїном, Біфуром, Бофуром і Бомбуром — та Більбо.[7]
В діжках до Есґароту, Гобіт: Пустка Смоґа
Зрештою, Двалін вирішив залишитися в Ереборі, де жив під правлінням двоюрідного брата Торіна, Короля під Горою Даїна II Сталестопа.
Пізніші роки[]
Після Битви П'яти Армій, впродовж всього свого довгого життя, Двалін жив у великому достатку в Ереборі. У ТЕ 2989 році його брат Балін вирушив у Морію, хоча король Даїн був проти цієї виправи. Враховуючи, що Двалін не пішов разом з Баліном, можна припустити, що і він був проти затії брата.
Станом на осінь ТЕ 3018 року, Даїн II Сталестоп продовжував бути Королем під горою: старим (бо йому вже минув двісті п’ятдесятий рік), поважним і казково багатим. З усією ватаги ґномів, що колись рушили разом з Торіном до Еребора, в Королівстві залишалися семеро: Двалін, Ґлоїн, Дорі, Норі, Біфур, Бофур і Бомбур.[8]
Ймовірно, під час Війни Персня, у Битві за Діл брав участь і Двалін, адже Король під Горою хоробро бився у тій битві і загинув у бою. Було б дуже дивно, якби такий могутній воїн, як Двалін в цей час відсиджувався десь під горою.
Серед усієї ватаги ґномів, що взяли участь у Поході до Еребора, Двалін прожив найдовше. Він помер аж у ЧЕ 91 році, у віці 340 років.
Зображення в адаптаціях[]
1977: фільм "Гобіт":
В анімаційному фільмі 1977-го року у Дваліна не синя борода, а біла. Двалін зображений з довгим носом і у зеленому капюшоні (схожий на Баліна, хоча він носить червоний капюшон і окуляри). Самостійно він говорить лише одну фразу коли ґноми стоять перед Чорними дверима і каже: "Ну, що ж тепер?".
Невідомо чи вижив Двалін у Битві П'яти Армій, оскільки, за версією фільму 1977-го року, під час битви загинули семеро ґномів, а не троє, як в оригіналі.
2012-14: Кінотрилогія "Гобіт":
Роль Двалін виконав Ґрегем МакТавіш. В релізі фільму від компанії Warner Bros. Двалін описаний наступним чином:
“ Відомий як великий воїн, Двалін відверто висловлює свою думку і не з тих, хто легко терпить дурнів. Безмежно відданий, він є найзатятішим прихильником Торіна Дубощита з непохитною вірою в лідерство свого друга. Могутній і жорстокий боєць, Двалін має природну схильність не довіряти нікому, хто не є ґномом, і особливо підозріло ставиться до ельфів. Гордий, хоробрий і один із найвищих ґномів, Двалін не вклониться нікому, крім тих, хто заслужив його повагу. ”
Джерела[]
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Володар перснів, Додаток А. ІІІ. Народ Дуріна
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Гобіт, або Туди і Звідти, Неочікувана гостина
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Гобіт, або Туди і Звідти, Смажена баранина
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Гобіт, або Туди і Звідти, З вогню та в полум'я
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Гобіт, або Туди і Звідти, Чудернацька оселя
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Гобіт, або Туди і Звідти, Гостинний прийом
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Гобіт, або Туди і Звідти, Дорога назад
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Володар перснів, Братство персня, Багато зустрічей