Даґор-нуін-Ґіліат (синд. Dagor-nuin-Giliath) або Підзоряна битва (вест. Battle-under-Stars) – друга битва у Війні Самоцвітів. Була названа так через те, що на момент битви над Середзем'ям ще не зійшов Місяць і край освітлювався лише зорями. Це була перша битва нольдорів проти військ Морґота. Даґор-нуін-Ґіліат передувала Перша Битва.
Історія[]
Передумови[]
Головна стаття: Перша Битва
Морґот повернувся до Середзем’я після крадіжки Сильмарилів і знищення Дерев валар. Він відновив свою стару фортецю Анґбанд і атакував ельфів Белеріанду в Першій битві за Белеріанд. Темний Володар зазнав великих втрат, але також зумів завдати серйозної шкоди синдарам і нандорам, змусивши їх відступити з насиджених місць. Внаслідок зіткнень Фалас був окупований орками, а навколо Королівства Тінґола створено Пояс Меліан.[1]
Прелюдія[]
Нольдори, які пішли за Феанором у Середзем'я, переслідували Морґота за крадіжку Сильмарилів. Коли ельфи добулися до Середзем’я то висадились у пустельному краї Ламмот на дальніх берегах Затоки Дренґіст. Це сталося у РД 1497 році. Феанор наказав спалити човни на яких вони перетнули Гелькараксе і високе полум'я побачив кинутий ним напризволяще Фінґольфін разом із своїм зрушенням, а також вартові Морґота. Після цього, під світлом зірок нольдори перебралися до Гітлуму, а згодом досягли і довгого озера Мітрім.
Дізнавшись про прихід нольдорів у Середзем'я, Морґот вирішив без зволікань напасти на військо Феанора. Орки перейшли Гори Тіні, і напали на нольдорів до того, як вони встигли розбудувати та захистити табір.[2]
Перебіг битви[]
Орки переважали ельфів чисельністю і мали очевидну перевагу – табір нольдорів був погано захищений і орки напали зненацька. Однак, це не допомогло їм. Нольдори все ще були сповнені світлом Валінору, були дужі та швидкі, смертельно небезпечні у гніві, й мали довгі жахливі мечі. Військо Феанора здобуло блискавичну перемогу.
Орки кинулися навтьоки, а нольдори витіснили їх із Мітріму, багатьох вбивши, і переслідували їх Гори Тіні, аж доки та нечисть не потрапила на рівнину Ард-ґален, що лежала на північ від Дортоніону. На рівнині орки спробували відбитися, до них, як раз, мало надійти підкріплення з окупованого перед цим Фаласу. Однак Келеґорм, син Феанора, дізнався про це і разом з частиною ельфійського війська вистежив той загін і, налетівши з пагорбів поблизу Ейтель-Сіріону, загнав їх у Твань Сірех. Орки були розбиті вщент і коли до Анґбанду, врешті-решт, дісталися похмурі вісті, Морґот занепав духом.
Друга битва Даґор-нуін-Ґіліат тривала десять днів і ледь не всі орки в ній загинули.
Однак скоро шальки терезів хитнулися не в бік нольдорів. Феанор, засліплений гнівом, невідступно гнав рештки війська орків, сподіваючись, що вони приведуть його до Морґота. Верховний нольдор не знав ні про Анґбанд, ні про оборонців Темного Володаря. В якусь мить він далеко випередив авангард свого війська і побачивши це, орки стали битися відчайдушніше, а з-за брам Анґбанду вийшли бальроґи. Феанора з кількома соратниками вмить оточили і, в підсумку, Верховний нольдор був смертельно поранений Ґотмоґом, Володарем бальроґів.
Феанор так би й загинув на рубежах Дор-Даеделоту, однак на допомогу йому вчасно приспіли сини з військом і бальроґи облишили ельфа і повернулися в Анґбанд.[2]
Наслідки[]
Нольдори понесли пораненого Феанора до Мітріму, однак коли наблизилися до перевалу в Горах Тіні, Феанор наказав їм зупинитися. Зі схилів Еред-Ветріну він побачив шпилі Танґородріму і зрозумів, що жодне ельфійське військо не здатне знищити фортецю. Феанор тричі прокляв ім’я Морґота і заповів синам дотримати обітниці й помститися за батька. Потому Феанор помер і його полум'яний дух перетворив тіло на попіл.
Пізніше Морґот відправив послів до нольдорів з пропозицією мирного договору, аж до видачі Сильмарила. Старший з синів Феанора, Маедрос, удав, що погоджується на пропозицію і призначив зустріч. Обидві сторони прийшли з силами, що перевищували домовлені, однак сили Морґота переважали, а до того ж серед послів були бальроґи. В підсумку всіх, хто прийшов з Маедросом вбили, а сина Феанора взяли в заручники. Морґот висунув нольдорам вимоги: залишити Белеріанд і припинити чинити будь-який супротив.
Сини Феанора були зв'язані своєю обітницею, а до того ж ненавиділи Морґота понад усе на світі, тож не пристали на вимоги Темного Володаря. Нольдори відступили до Гітлуму і там розбили укріплений табір. Маедроса ж підвісили за зап'ястя правої руки над краєм безодні поблизу Танґородріму.
Етимологія[]
Назва Даґор-нуін-Ґіліат походить з синдарину і перекладається, як "Битва під зірками".
Дивіться також[]
Джерела[]
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Крістофер Толкін (ред.), Сильмариліон, Про синдарів
- ↑ 2,0 2,1 Дж. Р.Р. Толкін, Крістофер Толкін (ред.), Сильмариліон, Про повернення нольдорів