Даїн II Сталестоп (англ. Dáin II Ironfoot) — син Наїна і правнук Даїна I з Народу Дуріна. Правитель ґномівського королівства в Залізних Пагорбах, згодом - король Еребора і всього Народу Дуріна. За своє життя брав участь у Битві при Азанульбізарі, Битві П'яти Армій і Битві за Діл. В усьому Середзем'ї був знаний, як могутній воїн.
Життєпис[]
Даїн народився в ТЕ 2767 в Залізних Пагорбах, був сином Наїна та онуком Ґрора.[1]
Війна ґномів та орків[]
Після вбивства Азоґом короля Трора в ТЕ 2790 р., син Даїна Траїн II поклявся помститися оркам. Він скликав усіх ґномів, яких міг скликати і знищив кожну фортецю орків у Імлистих горах, пробиваючись до Морії. Там перед брамою стародавньої фортеці ґномів розпочалася легендарна Битва при Азанульбізарі.
Наїн і його син Даїн прибули на битву пізно, але стали вирішальною ланкою. Свіжі та добре споряджені, вони пройшли крізь війська орків, поки нарешті Наїн не зіткнувся з Азоґом. Проте сили були нерівні: Наїн був вже втомлений, а також сповнений гніву і неуважний, тоді як Азоґ сильний і спритний.
Орку вдавалося легко уникати ударів ґнома, аж доки Наїн не спіткнувся. Скориставшись моментом, Азоґ завдав смертельного удару і зламав Наїну шию. Проте ґноми здобували перемогу, а війська орків були змушені відступати. Азоґ намагався втекти вслід за ними, аж тут виступив Даїн. Він наздогнав Азоґа і в запеклому бою здобув перемогу: відрубав оркові голову прямо перед воротами Морії.
На момент перемоги над Азоґом Даїну було всього 32 роки, що за мірками ґномів доволі юний вік. Тож подвиг Даїна увійшов в історію.
Після битви король Траїн II захотів увійти в Морію, проте Даїн відмовив його.
| “ | — До Кгазад-дŷму не ввійдемо. І ти не ввійдеш до Кгазад-дŷму. Лише я зазирнув крізь тінь у Браму. За тінню на тебе все ще чигає Убивця Дуріна. Світ мусить змінитись, і прийде в нього сила, відмінна від нашої, перш ніж Дурінів народ знову вступить до Морії. | ” |
Володар Залізних Пагорбів[]
Даїн повернувся до Чертогів Ґрора разом зі своїм народом і після смерті свого батька став володарем Залізних Пагорбів після смерті свого діда в ТЕ 2805 р. У нього був один син, Торін, народжений у ТЕ 2866 р.
Під час його правління народ Даїна став найсильнішим у Диких землях та був єдиним, хто був здатен протистояти Саурону, якби той наважився прийти на північ і повернути собі королівство Анґмар і північні проходи Імлистих гір.[2]
Битва П'яти Армій[]
Майже сто років потому Торін, син Траїна II, вирушив у подорож, щоб повернути Еребор, Самотню гору, яку захопив Дракон Смоґ.[3]
Зрештою, дракон був убитий Бардом з Озерного міста, а не Торіновою компанією. Торін заволодів усім скарбом і проголосив себе Королем під Горою, але і Бард, і король ельфів Трандуїл прагнули отримати компенсацію за руйнування, завдані Драконом та пережитий жах. Торін, засліплений жагою влади та золота, не погодився на умови озерян та ельфв, а оскільки загін із тринадцяти осіб не міг утримати гору самотужки, Торін послав за Даїном.[4]
Даїн відгукнувся на заклик Торіна й вирушив із понад п’ятьма сотнями добре озброєних і досвідчених ґномів до Еребору. Спершу вони мали намір відігнати ельфів і людей та закріпитися в Самотній горі. Проте в цей час прибув Ґандальф, який повідомив всім про наближення орків і варґів. Люди, ельфи та ґноми були змушені об’єдналтися проти спільного ворога. Так розпочалася Битва П'яти Армій у долині Долу.[5]
Торін загинув у битві, як і його племінники Кілі та Філі. Як законний спадкоємець, Даїн став наступником, новим Королем під Горою та Королем всього народу Дуріна.[6]
Король під Горою[]
За часи свого правління в Ереборі, Даїн став надзвичайно багатим, а його народ досяг процвітання. Місто Діл було повністю відбудовано, його кордони простягнулися далеко на південь і схід, а дружба між Ельфами Морок-лісу, Людьми Долу та Ґномами Еребора була тісною, особливо між Людьми та Ґномами.
Іл. The Only King Jo
За цей час ґноми Еребору перевершили всіх своїх предків у мистецтві кам’яної кладки та видобутку корисних копалин і створили багато прекрасних речей у Долі.[7]
Але не всі були задоволені ситим життям. Балін разом з кількома іншими ґномами вирішив повернути Морію в ТЕ 2989 р. Даїн не дав на це згоди і довгий час намагався переконати Баліна не йти до копалень, проте марно.[8] Лише через багато років стало відомо, що колонія була знищена через п'ять років після своєї появи.[9]
Війна Персня[]
У ТЕ 3018 р., до Еребору прибув посланець з Мордору, який розпитував про істоту на ім'я «Торбин» із «Шира». В обмін на інформацію Даїн мав би отримати від Саурона останні три Персні Ґномів. Даїн сказав посланцю, що йому необхідний час на те, аби обдумати пропозицію, натомість він послав Ґлоїна та його сина Ґімлі до Ельронда на раду, аби попередити Більбо про ворогів, які його розшукують.[8]
Через рік війна прийшла до Еребору, де сталася велика Битва за Діл. Король Долу Бранд воював із Істерлінгами вздовж річки Карнен, але зазнав поразки і був змушений відступити назад у Діл, де йому надали допомогу Даїн та армія ґномів. Після трьох днів битви ґномів і людей було відкинуто, а Бранда вбито.
Його тіло продовжував захищати Даїн, який у віці понад 250 років був досі дужим і все ще чудово володів своєю сокирою. Проте його майстерності виявилося недостатньо, і він також був убитий перед воротами Еребору.[2]
Кілька днів потому східняни дізналися, що Битва на Пеленнорських полях програна. Це їх демотивувало та неабияк злякало. Коли новий король Торін III Залізний шолом, син Даїна разом з сином Бранда, Бардом II побачили це, вони вийшли з Еребору і розбили своїх ворогів.[10]
Зображення в адаптаціях[]
2014: Гобіт: Битва п'яти воїнств
Даїна Сталестопа грає актор Біллі Конноллі.
Біллі Конноллі у ролі Даїна
Після того, як Ельфи Морок-лісу прибули до Долу, Торін таємно посилає ворона до Даїна. Наступного дня, коли Трандуїл вже був готовий розпочати атаку на Еребор, до Самотнбої гори несподівано прибуває Даїн. Верхи на великому броньованому вепрі, він стоїть на чолі армії ґномів.
Замість сокири в його руках великий червоний бойовий молот. Даїн каже ельфам і людям відійти або ж битися з його армією. Після обміну дотепними образами, ґноми та ельфи починають атакувати один одного, але раптово прибуває армія орків.
Даїн змушений дати відсіч давнім ворогам. Наслідуючи приклад ґномів у бій вступають ельфи. Ґноми, люди та ельфи б'ються пліч-о-пліч з навалою орків та варґів. Коли Торін і Компанія виходять з гори на допомогу, Даїн і його армія згуртовуються та відганяють орків від Еребору. Пізніше він і Торін обіймаються в розпал бою.
Коронація Даїна після смерті Торіна Дубощита показана лише у розширеній версії фільму.
Джерела[]
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Володар перснів, Додаток A. ІІІ. Народ Дуріна
- ↑ 2,0 2,1 Дж. Р.Р. Толкін, Крістофер Толкін (ред.), Незавершені оповіді, Похід до Еребора
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Гобіт, або Туди і Звідти, Неочікувана гостина
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Гобіт, або Туди і Звідти, Хмари збираються
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Гобіт, або Туди і Звідти, Грянула гроза
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Гобіт, або Туди і Звідти, Дорога назад
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Володар перснів, Братство персня, Багато зустрічей
- ↑ 8,0 8,1 Дж. Р.Р. Толкін, Володар перснів, Братство персня, Рада в Ельронда
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Володар перснів, Братство персня, Міст Кгазад-Думу
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Володар перснів, Додаток Б. Великі роки