Гімлад

Гімлад (синд. Himlad) — регіон у Східному Белеріанді, що став королівством синів Феанора, а саме Келеґорма та Куруфіна.

Географічні особливості

Гімлад на мапі Белеріанду

Земля на півночі Східного Белеріанду. На півночі Гімладу був розташований Рубіж Маедроса, на сході земля межувала з річкою Келон, на заході – з Дор-Діненом, на південному заході – з лісом Реґіон, частиною королівства Доріат. На західному кордоні Гімладу протікала річка Арос.

На півночі від Гімладу був розташований Аґлонів Прохід, який слугував входом до Доріату. Клімат Гімладу був холодним через постійні вітри з півночі, що дмухали через Аґлонів Прохід.

У центрі Гімладу земля піднімалася, перетворюючись на нагір'я (найвища точка досягала 300 футів). Там не росли дерева, окрім як у південній частині вздовж річок.

Історія

Землями Гімладу володіли Сини Феанора: Келеґорм і Куруфін укріпили Аґлон і осіли там з великим військом.

Аредель Ар-Фейнієль, Біла Панна Нольдорів, донька Фінґольфіна під час своєї подорожі перетнула Гімлад, однак не зустріла ні Келеґорма, ні Куруфіна, бо вони в той час перебували на полюванні. Народ Келеґорма привітав її та вмовив залишитися на деякий час, доки не повернеться їхній володар. Спершу Аредель почувалась у гостях задоволеною і вільно блукала місцинами Гімладу. Однак збігав рік, а Келеґорм все не повертався з полювання, тож одного дня Аредель дісталася півдня Гімладу і самотужки перетнула Келон і не встигла й оком змигнути, як її поглинули тенета Нан-Ельмоту.

Келеґорм в землях Гімладу, робота Marya Filatova

Пізніше, шукаючи Ґондолін, на землі Гімладу зайшов Темний ельф Еол, який до того намагався уникати нольдорів, покладаючи на них провину за повернення Морґота і за те, що вони порушили спокій Белеріанду. Ступивши на терени Гімладу, Темний Ельф опанував свою лють і поїхав обережно, пам’ятаючи, що ризикує, бо Келеґорм і Куруфін були могутніми володарями, котрі недолюблювали Еола, й Куруфін, до того ж, був небезпечний.

Однак розвідники з Аґлону помітили просування Маеґліна й Аредель до Бродів Аросу, і Куруфін, збагнувши, що коїться щось вельми дивне, подався на південь від Проходу й отаборився поблизу Бродів. І не встиг Еол заїхати вглиб Гімладу, як вершники Куруфіна вистежили його та привели до їхнього володаря.

Куруфін дізнався, що Еол розшукує дружину і сина і, врешті-решт, вирішив відпустити Темного ельфа, хоч і бажав би вбити його, адже свого часу Еол насильно пошлюбив Аредель.

"– Ті, що викрадають доньок нольдорів і пошлюблюють їх без дарунку чи дозволу, не мають права називатися родичами їхніх родин. Я дозволив тобі від’їхати. Скористайся цим і зникни. За законами ельдарів, я не можу порішити тебе цього разу. Та на прощання пораджу ще: вертай до своєї оселі в темряві Нан-Ельмоту, бо серце підказує мені, що коли нині переслідуватимеш тих, хто вже тебе не любить, то не вернешся туди ніколи."

–Куруфін у "Сильмариліон", Про Маеґліна

Еол, сповнений ненависті до всіх нольдорів покинув землі Гімладу і під’юджуваний гнівом та соромом од завданого йому приниження, перетнув Броди Аросу, вперто їдучи шляхом, яким раніше проїхали дружина з сином.

Даґор-Браґоллах

У ПЕ 455 році Морґот напав на Белеріанд, прорвавши Осаду Анґбанду. Так почалася битва Даґор-Браґоллах. З вершин Танґородріма вирвався вогонь, який спалив Ард-Ґален та північні околиці Дортоніона.

Проти володінь синів Феанора, Морґот кинув величезну армію, якій вдалося захопити фортеці Келеґорма та Куруфіна в Аґлоні, а потім – і весь Гімлад. Келеґорм і Куруфін, зібравши тих, хто вижив, відступили в долину річки Сіріон.

З того часу Гімлад залишався у владі Морґота до ПЕ 469 року, поки Маедрос на чолі з військом не очистив ту землю від орків. Однак, Гімлад знову був захоплений Мелькором у ПЕ 472 році і залишався окупованим аж до Війни Гніву, після якої землі Гімладу були затоплені внаслідок страшного катаклізму.

Етимологія

Назва "Гімлад" походить із синдарської і буквально означає "Холодна рівнина".