- "Розповідали, що в давні часи слави Ґондору морські королі збудували цю твердиню руками велетнів.
"
- –Дж. Р.Р. Толкін, "Володар перснів: Дві вежі", Книга третя, VII. Гельмів яр
Горнбурґ (англ. Hornburg) — фортеця, що була побудована людьми Ґондору, а пізніше належала рогіримам.
Загальний опис[]
Стародавня фортеця Горнбурґ знаходилася у Гельмовому Яру. Її звели ще за часів панування у Ґондорі династії Корабельних Королів. Біля Гельмових Воріт перед входом до Яру від північної кручі відходило скелясте ребро. На ньому височіли стародавні кам'яні мури, а за ними стояла висока башта. Деякі легенди в Рогані розповідали, що морські королі звели Горнбурґ руками велетнів.
В давнину від Горнбурґа до південної кручі був збудований мур, що загороджував вхід до ущелини. З-під муру широким водостоком плив струмок. Він огинав підніжжя фортеці, а далі по глибокому жолобу збігав широким зеленим клином, що полого опускався від Гельмових Воріт до Гельмового Рову, а звідти — в долину і до Західного Фолду.
В часи Війни Персня, у Горнбурзі, біля Гельмових Воріт, мешкав Еркенбранд, правитель Західного Фолду на кордонах Марки. Перед війною, відчуваючи, що часи стають все більш темними, саме Еркенбранд, навчений досвідом, полагодив мур і зміцнив твердиню.
Фортечний мур мав двадцять футів заввишки і був такий широкий, що зверху по ньому могли іти четверо в ряд, прикриті парапетом, із-понад якого виглянув би лише високий чоловік. Подекуди між кам'яними зубцями виглядали вузькі бійниці. До цього укріплення можна було дістатися східцями, які бігли від дверей у зовнішньому подвір'ї Горнбурґа; з Яру до муру також вело троє сходів; але ззовні мур був гладенький, і на жодному стику його майстерно викладених кам'яних блоків не знайти було опори для ніг, а зверху камені нависали мов скеля, вибита морським прибоєм.[1]
В цілому ж, Горнбурґ був найкращою і найбільш укріпленою фортецею Рогану, далеко випереджаючи і Едорас, і Смурне Капище. В країні вершників ходила навіть така приказка: "доки Горнбурґ обороняють, його не захопить жоден ворог".[1]
Історія[]
Фортеця була побудована у часи правління династії Корабельних Королів, тоді, коли Ґондор досяг вершини своєї могутності.[1]
Перша назва фортеці була Аґларонд. В хроніках також зазначається, що після того як Ґондор почав хилитися до занепаду, а дні королів скінчилися, ніхто тепер не стежив за Королівським трактом в Енедвайті, а міст поблизу Тарбада зруйнувався, і на його місці залишився лише небезпечний брід, кордонами Ґондора у тім краї став Ісен і Брама Каленардона. Браму ту стерегли дві фортеці – Аґларонд (Горнбурґ) та Анґреност.[2]
Пізніше цілі регіони Ґондору, зокрема і Каленардон, знелюдніли через навалу Візників. Орки та східняни окупували Каленардон і обложили фортеці. Та на допомогу людям Ґондору прибув Еорл Юний із військом з Півночі. Він допоміг правлячому намісникові Ґондору, Кіріону, звільнити землі Каленардону. Після перемоги в Битві на Келебрантських Луках люди гадали, яким чином намісник винагородить Еорла. Пізніше з'ясувалось, що Кіріон вирішив передати Еорлу та його народу землі Каленардону. Так було засновано Королівство Марки, Роган.
Горнбурґ знаходився на території нового королівства, тож люди Ґондору надіслали своїх мулярів, щоб допомогти рогіримам укріпити вежу та мури і відновити могутність Аґларонду. Після закінчення всіх будівельних робіт, фортеця остаточно перейшла під владу Рогану.[2]
Під владою рогіримів фортеця спершу називалась Сутбурґ. Така назва, напевно, була використана через те, що з двох фортець, ця знаходилась південніше Анґреносту.
Під час війни із смурноземцями під керівництвом Вульфа, рогірими під проводом короля Гельма Молоторукого та багато його людей шукали притулку в фортеці, де вони трималися протягом Довгої зими TA 2758 – TA 2759.[2] Після цієї героїчної облоги фортеця була перейменована в Горнбург на честь Хелма.