Гелькараксе (кв. Helcaraxë) або Здиблена крига – протока між Араманом і Середзем’ям.
Фінґольфін веде своїх людей через Гелькараксе, робота Теда Несміта
Географічні особливості[]
Вузька крижана протока Гелькараксе була розташована на крайній півночі Арди, між Араманом і Середзем’ям. В протоці зустрічалися води Окружного Моря та Белеґаеру. Навколо Гелькараксе завжди слалися безкраї тумани та стояла смертельно холодна імла. В протоці тріщали, вдаряючись, льодяні гори й зі скрипом і скреготом терлись одна об одну глибоко затонулі крижини.[1]
Історія[]
Перші згадки про Гелькараксе відносяться до Великого Походу ельдарів у Валінор. Зазначається, що Ороме, який очолив зрушення ельфів, вирішив не вести їх через крижану протоку, а натомість повів через Море.
Рятуючись від переслідування валарів після знищення Двох Дерев Валінору, Морґот і Унґоліанта тікаючи, дісталися Середзем’я саме через протоку Гелькараксе. Пізніше Фінґольфіну та його людям також довелося йти до Середзем'я через Гелькараксе і багато хто з нольдорів загинув під час цієї важкої подорожі, зокрема і кохана дружина Турґона Еленве.[1]
В результаті Війни Гніву Белеріанд був затоплений, тому крижані поля Гелькараксе припинили своє існування.
Джерела[]
- ↑ 1,0 1,1 Дж. Р.Р. Толкін, Крістофер Толкін (ред.), Сильмариліон, Про вихід нольдорів