Галіфірієн також відомий як Амон-Анвар (англ. Amon Anwar) — одна з вершин пасма Білих гір. В давні часи, на самому вершечку знаходилася Могила Елендила. Пізніше, після перенесення скрині з прахом першого Короля Ґондору та Арнору до Мінас-Тіріту, на вершині було зведено один із семи попереджувальних маяків Ґондору.
Географічні особливості[]
Вершина Галіфірієн здіймалася над кордонами Анорієну та Каленардону. В Третю епоху на вершині розташовувався найвищий і найзахідніший із семи попереджувальних маяків Ґондору. Візуально здавалося, що він стоїть окремо від лісу Фірієн через глибоку розколину, яка відокремлювала вершину від відрогів Білих гір.
Галіфірієн здіймався над ущелиною подібно до прямовисної стіни, але інші його схили, особливо північні, були довгими і пологими і майже до самої вершини поросли лісом. Ближче до підніжжя, особливо вздовж річки Порубіжний потік і далі на північ, до рівнині, якою ця річка несла свої води до Ентової Купелі, ліс ставав густішим. Велика Західна Дорога йшла через ліс довгою просікою, огинаючи заболочені землі біля його північного узлісся. Дорогу цю проклали в давнину, і з часів відходу Ісільдура ніхто не зрубав у лісі Фірієн жодного дерева — ніхто, крім доглядачів маяка, обов'язком яких було підтримувати в порядку велику дорогу і стежку, що веде на вершину гори.
Після того як Галіфірієн відвідав Ісільдур, вершину було вирівняно, а на східній стороні зведено меморіальний курган з кам'яними сходами – Могилу Еленділа. До сходів вела вузька стежка, що петляла пагорбом, кожен її вигин було позначено древнім камнем. Початок стежки також було відзначено каменем, який, як і в прадавні часи, стояв біля тракту, в тому місці, де Велика Західна Дорога входила до Лісу в північній його частині.[1]
Окрім дерев на схилах гори і зеленої трави на вершині, що була оточена поясом білих беріз, меморіальний курган був вкритий квітами алфірину.
Історія[]
Після закінчення Війни Останнього Союзу у 3441 р. Другої епохи і перед тим, як відправитися в Арнор, Ісільдур разом зі своїм племінником Менельдилом і групою надійних друзів подорожував вздовж кордонів земель, на які претендував Ґондор. Приблизно в центрі цих земель вони натрапили на вершину, яка в ті давні часи носила назву Ейленаїр. Загін проклав собі шлях до оголеної вершини і там, на самому вершечку вони вирівняли широкий майданчик і на східній стороні звели меморіальний курган з кам'яними сходами. У курган Ісільдур поклав скриню з прахом Елендила і освятив його. Так було зведено Могилу Елендила.
Після цьго гора отримала нову назву – Амон-Анвар, що перекладалося як "Пагорб Благоговіння". З приходом на ці землі рогіримів, вершина отримала назву Галіфірієн, що в перекладі з мови вершників означає "Священна гора". Після освячення Ісільдуром пагорб і навколишні ліси були відомі своєю неприродною, глибокою тишею.[2]
Після перемоги в Битви на Келебрантських луках, Намісник-Правитель Кіріон привів до Могила Елендила Еорла Юного. Сталося це в серпні 2510 р. Третьої епохи. На вершині Галіфірієну обидва вони вимовили клятву, яка навічно пов'язала дружбою два народи: ґондорців і еотеод, що пізніше стали називатися еорлінґами або рогіримами. Кіріон також заявив, що віднині вершина Амон-Анвар є священним місцем для обох народів і що в подальшому Королі Марки та Намісники мають однаково піклуватися про нього і захищати. Після того як всі додаткові моменти було вирішено і Еорл разом із своїми людьми рушив на свої нові землі, Кіріон наказав забрати з Могили Елендила скриню з його прахом і перенести її до Мінас-Тіріту, до Мовчазної Вулиці.[1]
У пізніші дні, коли Південне Королівство переживало не найкращі часи, а Роган, натомість зріс у силі, наглядами Галіфірієну біли виключно жителі Східного фолду. Пізніше на вершині гори з'явився один із сигнальних маяків Ґондору, а навколо нього – будиночки для вартових.
Сьомого березня 3019 р. Третьої епохи, під час поїздки Ґандальфа та Піпіна до Мінас-Тіріту вони побачили, як як горять сигнальні маяки Ґондору, включно з маяком на вершині Галіфірієн.[3]
- "– Що це? Глянь! Вогонь, червоний вогонь! Хіба тут живуть дракони? Глянь, онде ще один!
Але замість відповіді чарівник голосно гукнув коневі:
– Уперед, Тіньогриве! Мусимо поспішати. Часу обмаль. Бачиш? Палають сигнальні вогні Ґондору, кличуть на допомогу. Розпочалася війна. Бачиш! Онде вогонь на Амон-Діні та полум’я на Ейленасі. Вони швидко в’юняться на захід: Нардол, Ерелас, Мін-Ріммон, Каленгад і нарешті Галіфірієн на кордонах Рогану." - –"Володар перснів: Повернення короля", Книга п’ята, I. Мінас-Тіріт
Після коронації, Араґорн та Еомер зустрілися на пагорбі Галіфірієн і поновили Обітницю, колись дану Кіріоном та Еорлом.
Етимологія[]
Amon Anwar - в перекладі з синдарину "Пагорб благоговіння".
Джерела[]
- ↑ 1,0 1,1 Дж. Р.Р. Толкін, Крістофер Толкін (ред.) "Незавершені оповіді Нуменору і Середзем'я", Частина третя: Третя епоха, "Кіріон та Еорл і дружба Ґондору і Рогану"
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Крістофер Толкін (ред.) "Незавершені оповіді Нуменору і Середзем'я", Частина третя: Третя епоха, "Кіріон та Еорл і дружба Ґондору і Рогану"
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, "Володар перснів: Повернення короля", Книга п’ята, I. Мінас-Тіріт