Гальбард

Гальбард
Основні відомості
Членство	Сірий загін
Участь у	Війна Персня
Смерть	15-те березня 3019 р. Третьої епохи

"– Я Гальбард Дунадан, блукач із Півночі! – крикнув чоловік. – Ми шукаємо Араґорна, Араторнового сина, бо дізналися, що він у Рогані."

–Гальбард у "Володар перснів: Повернення короля", Книга п’ята, II. Сірий загін вирушає в дорогу

Гальбард (англ. Halbarad) — дунедайн з Півночі, слідопит Еріадору.

Життєпис

Гальбард провів свою молодість в Еріадорі, спостерігаючи за кордонами Ширу.

Під час Війни Персня блукач прийшов на допомогу своєму вождю Араґорну. Загін слідопитів на чолі з Гальбардом рушив з Еріадору, загалом тринадцятеро вмілих та відважних воїнів, які називали себе Сірим загоном. Разом з ними їхали Елладан та Ельрогір, які також прагнули взяти участь у війні.

В ніч з п'ятого на шосте березня 3019 року Третьої епохи загін досяг Рогану, де зустрівся з Араґорном поблизу Дол-Барану.

Гальбард передав Вождю дунедайнів подарунок від Володарки Рівендолу — вишитий . Арвен виготовила його потайки, і робота її тривала довго. Гальбард також переказав Араґорнові слова ельфійки: "Дні нині короткі. Або сповниться наша надія, або будь-яка надія загине. Тому я посилаю тобі те, що створили для тебе мої руки. Бережи себе, Ельфійський Самоцвіте!"

Перед тим як рушити Стежками Мерців, в розмові з Араґорном, який щойно попрощався з Мері, Гальбард зазначив:

– У Ширі народ не великий, однак вартий багатьох добрих слів, – одказав Гальбард. – Там мало відомо про те, скільки праці ми доклали, убезпечуючи їхні кордони, та я їх не звинувачую.

Сірий загін разом з Араґорном, Ґімлі та Леґоласом рушили до Смурного Капища. Там біля Темних дверей Гальбард промовив:

– Це – лиховісні двері, – сказав Гальбард, – за ними я знайду свою смерть. Однак я все одно ввійду туди.

Гальбард не знайшов смерті на Стежках Мерців. Сірий загін разом з Ґімлі та Леґоласом, на чолі з Араґорном досягнув Ереху і там Араґорн наказав Клятвопорушникам йти за ним до Пеларґіру і пообіцяв зняти з них прокляття, якщо вони погодяться.

"– Нарешті настав цей час. Я попливу Андуїном до Пеларґіра, а ви рушите за мною. І коли ця земля очиститься від Сауронових прислужників, я вважатиму вашу клятву дотриманою, ви здобудете спокій і підете звідсіля на віки вічні. Я-бо Елессар, Ісільдурів спадкоємець із Ґондору."

–Араґорн у "Володар перснів: Повернення короля", Книга п’ята, II. Сірий загін вирушає в дорогу

Виголосивши свою промову, Араґорн наказав Гальбардові розгорнути великий штандарт, який той тримав. Це і був подарунок Арвен. Однак, о диво! — штандарт був цілковито чорний, а якщо й мав якісь оздоби, то їх приховувала темрява.

Мерці рушили за Араґорном і Гальбард разом із Сірим загоном проминув Тарланґський Перешийок і потрапив до Ламедону. Далі вони дісталися до Калембела на Кірілі і далі, аж до Пеларґіру. Мерці виконали свою обітницю і знищили корсарів Умбару. Потому Араґорн відпустив духів, зазначивши, що тепер вони можуть покинути Білі гори та відійти у Небуття.

Гальбард разом з Сірим загоном та Трьома Мисливцями на умбарських кораблях рушив до Пеленнорських полів, на яких в цей час точилася битва за Мінас-Тіріт. 15-го березня, в самий розпал Пеленнорської битви Гальбранд із Сірим загоном, а також Араґорн, Ґімлі та Леґолас досягли місця бойовища. Гальбранд розгорнув штандарт і на тому штандарті квітувало Біле Дерево Ґондору, а довкола нього були Сім Зірок і висока корона – символи Елендила, яких уже нескінченно довго не піднімав жоден володар. Зорі спалахнули на сонці, бо їх виготовила з коштовного каміння Арвен, донька Ельронда; і корона переливалась у променях ранку, бо її зробили з мітрила та золота.

Гальбард не знайшов смерті на Стежках Мерців, однак загинув у Битві на Пеленнорських полях.