Війна самоцвітів (вест. War of the Jewels), також відома як Війни за Белеріанд (вест. Wars of Beleriand) – низка кривавих битв, що сталися на території Белеріанду в Першу епоху, між ельдарами та Морґотом.
Історія[]
В Прадавні часи Феанор виготовив Три Коштовності, Сильмарили, і наповнив їх сяйвом Двох Дерев – Тельперіона та Лауреліни, які освітлювали землю валарів. Тими Коштовностями жадав заволодіти Ворог Морґот, який викрав їх і, знищивши Дерева, забрав ці скарби до Середзем’я, де пильно стеріг їх у своїй могутній фортеці в Танґородрімі.
Зневаживши волю валарів, Феанор покинув Благословенний Край і пішов у вигнання до Середзем’я, ще й повів за собою більшість свого народу. Осліплений пихою, він замислив силою відібрати Коштовності у Морґота. Тоді й було розпочато безнадійну війну ельдарів і едайнів проти Танґородріму – війну, в якій вони, зрештою, зазнали нищівної поразки. Союзниками ельдарів у боротьбі з Ворогом стали три народи людей – едайни (атани), котрі перші прибули на Захід Середзем’я та до берегів Великого Моря.[1]
Головні битви[]
Нижче наведено основні битви за Белеріанд у Війні самоцвітів, перераховані в хронологічному порядку:
- Перша Битва відбулася ще до того, як у Середзем'я прибули нольдори. Проти Морґота в ній билися синдари, лайквенди та ґноми Синіх гір.[2]
- Даґор-нуін-Ґіліат або Підзоряна битва – друга битва, що відбулася в Мітрімі, коли на воїнство Феанора раптово напала армія Морґота. Названа Підзоряною, бо на момент зіткнення Середзем'я освітлювали лише Місяць з зірками. Нольдори, хоч і були менш чисельні та захоплені зненацька, здобули тоді блискавичну перемогу.[3]
- Після Даґор-нуін-Ґіліат військо Фінґольфіна влаштувало Битву при Ламмоті.
- Даґор-Аґлареб або Славетна битва – третя битва, що призвела до облоги Анґбанда.
- За часи облоги відбулася низка різноманітних битв поменше, які не враховуються серед основних, наприклад, перший штурм Гітлуму та Битва при Ґеліоно-Аскаровій фортеці.
- Даґор-Браґоллах або Битва Раптового Полум’я – четверта битва, в якій було знищено рівнину Ард-ґален, а багато нольдорів, у тому числі король Фінґольфін, були вбиті.
- Битва на перевалі Аґлон, де Синам Феанора довелося відступити до Пагорба Гімрінґ.
- Різанина біля Тарн-Аелуіну, де були вбиті Барагір і його супутники.
- Нірнаєт-Арноєдіад або Битва незліченних сліз, у якій ельдари зазнали нищівної поразки.
- Падіння Фаласу сталося вже після п'ятої битви. Були спустошені гавані Брітомбар та Еґларест.
- Пограбування Бар-ен-Данведа, під час якого було знищено чимало соратників Туріна, а Дор-Куартол втрачено.
- Битва при Тумґаладі, а потім пограбування Нарґотронду, в результаті якого місто було знищене вщент.
- Падіння Ґондоліна, під час якого війська Морґота взяли в облогу та знищили нольдорів та їхню цитадель Ґондолін, убивши короля Турґона.
- Війна Гніву, в ході якої Морґота було переможено, однак більшу частину Белеріанду було знищено.
Інші конфлікти[]
В період Битв за Белеріанд відбувалися й інші конфлікти, в яких Мелькор не брав безпосередньої участі, однак вони, так чи інакше, були пов'язані з Війною Самоцвітів:
- Братовбивство в Альквалонде
- Друге братовбивство
- Третє братовбивство
- Пограбування Доріату і вбивство Короля Тінґола
- Битва при Сарн-Атраді
Зображення в адаптаціях[]
2022: Володар перснів: Персні влади:
Тінь минулого:
Під час підведення Ґаладріель підсумків Першої Епохи, нам показують Фінрода, який бере участь у Битвах за Белеріанд проти орків та інших слуг Мелькора. Також Ґаладріель згадує, що Фінрод заприсягнувся знищити найвідданішого слугу Морґота.
Удун:
Після падіння Сторожової вежі, перед обороною в долині Удун, Арондір згадує кінець Війни Самоцвітів, намагаючись піднести моральний дух південців перед битвою.
Джерела[]
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Володар перснів, Додаток A. Нуменор
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Крістофер Толкін (ред.), Сильмариліон, Про синдарів
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Крістофер Толкін (ред.), Сильмариліон, Про повернення нольдорів