Візники або Примарні Вершники (англ. Wainriders) — союз кочових племен східнян, об'єднаних ненавистю до Ґондору. Візники були згуртовані завдяки волі Саурона.
Загальне уявлення[]
Візники або, в деяких в перекладах, Примарні Вершники окошувалися в укріплених таборах із возів. Їхні молоді жінки також чудово володіли зброєю. Тож коли чоловіки відправлялися на набіги, а в таборах залишалися лише жінки, літні люди і діти, вони все-одно були здатні захистити свої домівки від нападників і не представляли собою легку здобич.[1]
Саме Візники, за наказом Саурона, напали на Ґондор та його союзників приблизно через два століття після Великої Чуми. Вони були краще озброєні, ніж попередні союзи східнян, і тому залишалися серйозною загрозою для Південного королівства майже сто років.
Історія[]
Третя епоха[]
Візники або Примарні Вершники почали коїти набіги на Ґондор у 1851 р. Третьої епохи. У 1856 р. вони вторглися у землі Рованіону, захопивши ґондорські володіння на лівому березі Андуїна (крім Ітілієну) та землі населені народами королівства (або колишнього королівства) Рованіон, перебивши або перетворивши на рабів місцеве населення. У бою з ними загинули король Ґондору Нармакіл II та вождь північних рованіонців Маргарі.
У 1899 р. син Нармакіла II, король Калімехтар і Маргвіні син Маргарі, скористалися повстанням поневолених жителів півночі проти Примарних Вершників, об'єднали свої сили і завдали нищівної поразки східнянам у битві на рівнинах Даґорлад.[2]
У 1944 р. Візники уклали угоду з гарадрімами та варяґами з Ханду (з якими вони раніше ворогували) і напали на Ґондор з обох боків. Після цієї великої атаки з півночі та півдня Ґондор був майже зруйнований. Король Ондогер і обидва його сини, Артамир і Фарамир, загинули у битві на північ від Мораннону і ворог прорвався в Ітілієн.
Однак Еарніл, капітан Південної Армії, переміг у Південному Ітілієні й розбив армію Гараду, що перетнула ріку Пороз. Стрімким маршем він просунувся на північ, зібрав біля себе всіх, кого міг, із Північної Армії, яка відступала, і напав на головний табір візників під час їхнього бенкету — ті були переконані, що Ґондор упав і залишається тільки зібрати здобич. Еарніл захопив табір, спалив вози та вигнав ворогів із Ітілієну. Ця битва увійшла в історію як Битва Табору. Втікаючи, велика частина візників загинула в Мертвих Болотах.[3] Після цієї поразки союз племен східнян розпався.
Пізніше виявилося, що вторгнення Візників, як і багато іншої напасті для Ґондору, були організовані посланцями Саурона. Поки Ґондор не мав контролю над землями на схід від Андуїну, кордони Мордору були відкриті. Протягом цього часу Назґули, скориставшись слабкістю Ґондору, знову захопили ці землі.
Джерела[]
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Крістофер Толкін (ред.) "Незавершені оповіді Нуменору і Середзем'я", Частина третя: Третя епоха, «Кіріон та Еорл і дружба Ґондору і Рогану»
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, "Володар перснів", Додаток B. Літопис (Хронологія Західних земель), Третя епоха
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, "Володар перснів", Додаток A. Хроніки королів і правителів, Ґондор і Спадкоємці Анаріона