Відумаві (англ. Vidumavi), також відома як Ґаладвен — донька Відуґавії, панна Рованіону.
Життєпис[]
Точна дата народження Відумаві не відома, достеменно можна стверджувати лише те, що донька Відуґавії з'явилась на світ до 1255 року Третьої епохи.
У ТЕ 1248 році, батько Відумаві, що був на той час наймогутнішим із північних князів і називав себе королем Рованіону, допоміг Міналькару, принцу та регенту Ґондору у війні проти східнян.[1]
З тих самих пір між регентом Ґондору і королем Рованіону зав'язалась міцна дружба. Прихильність Ромендакіла II до Відуґавії і його народу була такою великою, що у 1250-му році Третьої епохи, він відрядив до північан свого сина Валакара, щоби той пожив певний час у Відуґавії як посол та вивчив мову, поведінку і політику північан.
Валакар прибув на Північ і прикипів душею до цих земель і тамтешнього народу. Він вивчив звичаї та мову, а крім того, ще й закохався у Відумаві. Дівчина відповіла йому взаємністю і молоді скоро побралися. Власне, той шлюб і породив згодом Родинні Чвари.[1]
У 1255 році Третьої епохи у Валакара та Відумаві народився син, якого мовою північан назвали Вінітар'я.
У 1260 році Ромендакіл II призвав Валакара і йому довелося покинути Рованіон і повернутися у Південне Королівство. Відумаві разом із сином рушили за чоловіком. Дворяни холодно зустріли свою панну і її сина.
В Ґондорі син Валакара та Відумаві отримав нове ім'я — Ельдакар, а Відумаві погодилася називатися Ґаладвен.[2]
Відумаві добре вивчила традиції та мову Ґондору. Вона була справедливою, мужньою та шляхетною жінкою і передала ці якості своїм дітям.
Однак не дивлячись на це, більшість дворян в Ґондорі ставилися до неї прохолодно, адже побоювалися того, що кров дунедайнів змішалась з кров'ю північан. Вони вважали, що Валакар вчинив нерозумно, послухавши поклик серця і одружившись на Ґаладвен. Адже якими б відданими не були північани, вони не були дунедайнами, а значить не несли в собі ту іскру мудрості Вірних та, що найважливіше, не мали дар довголіття. Тож люди Ґондору побоювалися, що нащадки Відумаві не успадкують довголіття дунедайнів через змішення крові з простим людом і не посядуть величі Королів Людей.[1]
І дійсно, Відумаві була чудовою та шляхетною володаркою, проте прожила недовго. Вона не пережила короля Ромендакіла II і так і не стала королевою Ґондору. Померла Відумаві у 1332 році Третьої епохи[3], в той час як її чоловік Валакар успадкував трон лише у 1366 році Третьої епохи.
Джерела[]
- ↑ 1,0 1,1 1,2 Дж. Р.Р. Толкін, "Володар перснів", Додаток A. Хроніки королів і правителів, Королівства у вигнанні. Ґондор і Спадкоємці Анаріона
- ↑ J.R.R. Tolkien, Christopher Tolkien (ed.), The Peoples of Middle-earth, "IX. The Making of Appendix A": (i) "The Realms in Exile", typescript D of The Heirs of Elendil, pp. 259
- ↑ Згідно з чернетками додатку D, Відумаві дожила до глибокої старості за мірками північан. В одному з варіантів машинопису зазначається, що Відумаві померла у ТЕ 1332 році, в той час як в іншому говориться про ТЕ 1344 р. Враховуючи, що Відумаві народила Ельдакара у ТЕ 1255 році, на той час вона вже мала бути достатньо дорослою, щоб виносити та народити дитину. Враховуючи середній вік жінок з інших домів едайнів, в цій статті наведено більш ранній варіант року смерті, адже друге значення означало б, що Відумаві прожила більше ста років, що менш реалістично.