Вульф (англ. Wulf) — смурноземець, що захопив Роган у 2758 році Третьої епохи, син Фреки.
Життєпис[]
Точна дата народження Вульфа невідома, як і невідомий його вік на момент вбивства його батька Фреки королем Гельмом Молоторуким.
Батько Вульфа Фрека походив із смурноземців і називав себе нашадком Короля Рогану Фреавайна. Достеменно невідомо, чи було це правдою, однак хроніки зазначають, що зовнішній вигляд Фреки – волосся він мав темне і зросту був невеликого – більше нагадував сірян, аніж високих, світловолосих рогіримів.[1] Однак, якщо припустити, що це правда, то і у Вульфа текла кров рогіримів.
Фрека був багатим та впливовим землевласником, бо володів розлогими територіями по обидва боки Адорну. Поблизу джерела цієї ріки він спорудив собі укріплення і мало зважав на короля. Навіть на наради, що їх скликав Король Марки, з'являвся лише тоді, коли це приносило йому втіху чи особистий зиск. Про характер Вульфа невідомо геть нічого, та можна припустити, що він був таким самим пихатим і зарозумілим як і його батько.
У 2754 році Третьої епохи, Фрека разом з Вульфом прибув на нараду в Едорас і там Фрека попросив руки доньки короля Гельма для свого сина. Гельм відмовив Фреці, а коли той у відповідь зневажив короля перед його підданими, Гельм примусив Фреку вийти поперед нього з Едораса в поле і там завдав Фреці такого удару кулаком, що той без тями упав на спину й невдовзі помер. Відтак Гельм оголосив Вульфа та його найближчих родичів королівськими ворогами, й вони утекли, бо Гельм одразу вирядив до західних кордонів багатьох вершників.[2]
Через чотири роки, у 2758 році Третьорї епохи, Роган спіткало велике лихо. На Марку знову напали зі Сходу, і смурноземці, скориставшись нагодою, переправилися через Ісен і спустилися з боку Ісенґарда. Очолив військо Вульф, який вирішив помститися за смерть батька і завойувати Королівство Марки. На деякий час йому це вдалося. Рогірими зазнали поразки, і землю їхню було спустошено: ті, кого не вбили та не перетворили на рабів, утекли до гірських долин. Гельма змусили відступити від Переправ на Ісені зі значними втратами, й він заховався за стінами Горнбурґа та в ущелині позад нього (її згодом назвуть Гельмовим Яром). Там супротивники взяли його в облогу. Вульф захопив Едорас і, сівши в Медусельді, нарік себе королем Рогану.
Незабаром настала Довга Зима, і Роган майже на п’ять місяців укрили сніги (листопад-березень ТЕ 2758-2759 рр.). І смурноземці, і рогірими вельми потерпали від лютої холоднечі та від нестачі їжі, адже все це тривало довше, ніж зазвичай. В Гельмову Яру розпочався голод і гнаний відчаєм і всупереч королівській пораді, Гама – молодший син Гельма – вивів людей із Яру на пошуки харчу, проте бідолахи загубились у снігах. Пізніше загинув і сам король Гельм Молоторукий.
Після того як зима відступила, небіж Гельма, Фреалаф, вийшов зі Смурного Капища, куди перед цим також втекло багато рогіримів, і з невеликим загоном відчайдухів зненацька захопив у Медусельді Вульфа й убив його. Сталося це навесні 2759-го року Третьої епохи.
Коли ж зійшли сніги, настали великі повені, й долина Ентави перетворилася на розлогу твань. Східні завойовники повмирали або ж відступили, крім того, з Ґондору нарешті наспіла допомога – дорогами зі сходу й із заходу від Білих гір. Й ще до закінчення 2759 року Третьої епохи смурноземців прогнали геть із земель Марки, навіть із Ісенґарда; і Фреалаф став королем.