Великі Сміали (англ. Great Smials) — родовий, багатотунельний маєток Туків, що знаходився у містечку Туківці.
Історичні дані[]
Великі Сміали були родовим домом для багатьох поколінь Туків. Це був багатотунельний маєток у якому мирно (більш-менш) жило разом багато поколінь родичів.[1]
Будівництво маєтку розпочалося у ЛШ 1083 році (ТЕ 2683). Ісенґрім II Тук став десятим Таном Ширу і почав розбудову тунелів.[2]
У ЛШ 1419 році (ТЕ 3019), коли Мері та Піпін заблукали у лісі Фанґорн, туманна і затхла атмосфера нагадала останньому старий покій Туків у Великих Сміалах.
- "Величезна кімната, в якій меблі поколіннями не пересувались і не мінялися. Кажуть, Старий Тук жив там рік за роком, і його кімната старіла та порохнявіла разом із ним, а відколи він помер, сто років тому, там нічого не змінилося..."
- –Переґрін Тук у "Володар перснів: Дві вежі", Книга третя, IV. Древлен
У ніч перед Битвою біля Поріччя в 1419 році за Літочисленням Ширу (ТЕ 3019 р.) Переґрін Тук поїхав до Великих Сміалів, щоб зібрати армію Туків для бою проти загарбників Ширу. Вранці він із сотнею гобітів із Туківців та Зелених Пагорбів прийшов аби впоратися з розбійниками.[3]
Книгозбірня Великих Сміалів[]
До кінця першого століття Четвертої Епохи у Великих Сміалах містилася одна з найбільших книгозбірень в Ширі. Переґрін Тук і його нащадки зібрали багато рукописів, написаних писарями Ґондору. Оригінал "Червоної книги" не зберігся, однак було зроблено багато копій, особливо з першого тому, для нащадків пана Семвайза.
Найважливіша копія "Червоної книги" зберігалась у Великих Сміалах, але написали її в Ґондорі, — ймовірно, на замовлення праправнука Переґріна — і завершили ЛШ 1592 року (172 рік Четвертої Епохи). Переписувач додав таку примітку: "Фіндеґіл, Королівський писар, завершив цей твір року 172. Це точна копія всіх подробиць "Книги тана" в Мінас-Тіріті".
Книга була копією "Червоної книги періаннатів", зробленої на прохання короля Елессара, яку подарував йому тан Переґрін, повернувшись у Ґондор 64 року Четвертої Епохи. "Книга тана" була першою копією "Червоної книги" й містила те, що згодом було пропущено чи втрачено.[4]
Крім того, в бібліотеці Великих Сміалів зберігалася копія повної збірки "Перекладів із ельфійської", які зробив Більбо. Ці три томи були визнані твором великого вміння та знання, бо саме в них між роками 140З і 1418 за Літочисленням Ширу, Більбо використав усі джерела, доступні в Рівендолі: як усні, так і письмові.[4]
Книги у Великих Сміалах були не надто цікавими для місцевих гобітів, хоча важливіші для широкого огляду подій. Переґрін не був їхнім автором, але він і його нащадки зібрали багато манускриптів, які написали писарі Ґондору: здебільшого копії чи перекази історій та легенд про Елендила і його спадкоємців. Тільки тут, у Ширі, можна було знайти ґрунтовні матеріали про історію Нуменору та відродження Саурона. Швидше за все, саме у Великих Сміалах було укладено "Літопис" за матеріалами, які зібрав Меріадок. Хоча подані дати часто неточні, особливо щодо Другої Епохи, вони заслуговують на увагу.
Джерела[]
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, "Володар перснів: Братство персня", Про гобітів
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, "Володар перснів", Додаток B. Літопис (Хронологія Західних земель), Третя Епоха
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, "Володар перснів: Повернення короля", Книга шоста, VIII. Звільнення Ширу
- ↑ 4,0 4,1 Дж. Р.Р. Толкін, "Володар перснів: Братство персня", Примітка до Літопису Ширу