Більбо Торбин (англ. Bilbo Baggins) — гобіт з Ширу, автор пригодницької повісті "Гобіт, або Туди і звідти" і перекладач різноманітних творів з ельфійської мови. Дядько Фродо Торбина.
За легендою Толкіна, усі оповіді про Середзем'я є перекладами з вигаданого рукопису "Червона книга Західного Узграниччя".
Опис[]
Пригоди Більбо з Торіном Дубощитом і К° принесли йому великі статки та славу (не найкраще серед інших гобітів). Крім того, саме Більбо Торбин став новим Хранителем Персня і був першим, хто добровільно від нього відмовився.
Життєпис[]
Ранні роки[]
Більбо народився в Ширі 22 вересня 2890 р. Третьої епохи. Його батьками були Бунґо Торбин та Беладонна Торбин (у дівоцтві Тук). Він був онуком Старого Тука.[1] Більбо був досить поважним гобітом із вельми шанованої родини. Згодом він втратив свою репутацію через геть непристойні (як для поважного гобіта) заняття: подорожував, товаришував з ельфами і ґномами, писав вірші. Та сам він зрештою зовсім не шкодував про "втрачену" репутацію, тим більше, що його статки суттєво збагатилися привезеним з мандрів золотом.
У молодості Більбо любив брати участь у вечірках, на який, час від часу, був присутній і Ґандальф. Під час вечорниць, Більбо любив слухати різні історії та оповідки чарівника про драконів, гоблінів і принцес, а також завжди дивувався феєрверкам чаклуна.[2] Після смерті батьків він успадкував Торбин Кут. В очах своїх сусідів Більбо, спершу, виглядав таким же, як і його батько: солідним, розважливим і респектабельним гобітом.[3] Однак скоро все змінилося. Ґандальф пам'ятаючи про Більбову вдачу, дійшов висновку, що саме цей гобіт ідеально підходить для виконання важливого завдання - допомогти гурту ґномів під орудою Торіна Дубощита, звільнити Підгірне королівство в Ереборі, яке захопив дракон Смоґ.
Мандрівка за Імлисті гори[]
Вперше Більбо з'являється у повісті «Гобіт, або Туди і звідти», у якій оповідається про те, як у 2941 році Третьої епохи Ґандальф Сірий вмовив його разом з гуртом ґномів, під орудою Торіна Дубощита, взялися за звільнення Королівства "під Горою" в Ереборі, яке захопив дракон Смоґ. Під час того походу Більбо неодноразово виручав ґномів, що його найняли, рятуючи їх від вірної смерті та з тюремної неволі.
Тоді ж Більбо познайомився з ельфами, знайшов Єдиний Перстень, зустрівся з Ґолумом, здобув і свою зброю — меч Жало, а також мітрилову кольчугу, які згодом віддав своєму небожу Фродо. Після Битви п'яти воїнств та загибелі Торіна Дубощита, Більбо повернувся додому, в Шир. Там з'ясувалося, що "добрі" родичі Більбо, які завжди зазіхали на його домівку похоронили гобіта-мандрівника і почали продавати його речі з аукціону. Більбо довелося викупити свої власні речі, після чого він знову мирно оселився в Торбиному Куті.
Тихе життя[]
Багато років Більбо жив у спокої та затишку. Сусіди вважали його певною мірою диваком через незрозуміле багатство та мандрівний характер, а також через те, що він перестав старіти в 50 років (молодість Більбо зберігав Єдиний перстень).[4] Зрідка він приймав дивних відвідувачів; ґномів чи Ґандальфа, або, час від часу, залишав Шир і вирушав у подорожі. Інші гобіти дивилися на нього з подивом і підозрою, але його щедрий і добрий характер нівелював всі його дивацтва. У Більбо не було близьких друзів серед гобітів, однак він підтримував стосунки з родичами (за винятком Саквіль-Торбинів) і особливо прихильно ставився до молодого Фродо Торбина, свого двоюрідного небожа з боку батька та матері; і з ким у нього був один день народження.
Фродо був сиротою (його батьки — Дроґо Торбин і Первоцвіт Брендіцап — загинули, затонувши у річці Брендівінній). В 2989 р. Третьої епохи, Більбо забрав Фродо Торбин до себе у Торбин Кут, зробивши його своїм спадкоємцем. Разом вони жваво святкували свої спільні дні народження, і Більбо був сумно відомий своїми довгими і неминучими промовами після обіду, декламуванням нудних віршів і, після випивки, натяками на свої абсурдні (з точки зору поважних гобітів) пригоди.[4] Вони часто ходили на довгі прогулянки й розмовляли про пригоди. Більбо часто казав Фродо, що "на світі є тільки один шлях, як велика ріка: витоки її біля кожного порога, а кожна стежинка - притока".[5]
Більшу частину свого часу Більбо витрачав на читання, написання мемуарів, які дозволялося читати лише Фродо, писав вірші, перекладав ельфійською мовою та уникав своїх неприємних родичів. Коли ще зовсім юний Семвайз Грунич почав допомагати своєму батькові доглядати сад Більбо, останній навчив його читати й писати, а також познайомив з поезією та іншими знаннями, зокрема з баладою «Падіння Ґіл-ґалада» (Сем помилково вважав, що Більбо склав її сам). Незважаючи на гарне здоров’я та подовжену молодість, сам Більбо з часом почав відчувати знесилення.
"Я старію, Ґандальфе. Зовні цього не видно, але серцем я відчуваю… «Гарно зберігся!» - зітхнув він. - Але я відчуваю себе тонким-тонким, розумієш, немов мене розтягли, ніби масло по дуже великій скибці хліба. Це ж неприродно! Мені треба змінити життя, як завгодно змінити!".[4]
Прощальна вечірка Більбо[]
У вересні 3001 р. Третьої епохи Більбо влаштував грандіозну вечірку з нагоди свого 111-го дня народження. Наприкінці банкету, Більбо, як завжди, виступив з довгою промовою, а в самому кінці вчинив те, що ніхто не чекав - зник у повітрі (Більбо скористався Єдиним перстнем), щоб нишком пробратися у Торбин Кут, звідки він збирався вирушити назавжди.
В свою подорож Більбо взяв Червону книгу, меч Жало, мітрилову кольчугу і плащ, які дісталися йому у подарунок від ґномів Еребору. Він повинен був залишити Фродо Єдиний перстень, однак той не відпускав свого персненосця і лише завдяки силі Ґандальфа, Більбо зміг, в кінці кінців, відмовитися від персня. По дорозі він пройшов через Лісовий клин і попрощався з Ґілдором та іншими ельфами в їхньому таборі. Наступного року він відвідав Рівенділ і став гостем Ельронда.
Кінець третьої епохи[]
Більбо прожив в Рівенділі багато років, життя "на пенсії" було приємним. Літній гобіт досхочу їв, спав, писав вірші, працював над своїми мемуарами "Гобіт, або Туди і звідти" і зробив чимало перекладів з ельфійської. Пройшло довгих сімнадцять років, перш ніж Більбо і Фродо знову побачилися в Рівенділі. Це трапилося тоді, коли Фродо приніс до Останнього прихистку Єдиний перстень, хранителем якого він став після Більбо.
Більбо був присутній на раді Ельронда і запропонував Єдиний перстень в Мордор, щоб знищити його у вогні гори Ородруїн. Проте це завдання випало на плечі Фродо, і на прощання Більбо дав йому свій меч Жало, та мітрилову кольчугу, які добре послужили Фродо в майбутній подорожі.
Війна Персня велася далеко від Рівенділа, де жив весь цей час Більбо. Коли Єдиний перстень було знищено в полум'ї Згубної гори, чари, що подовжували життя та молодість Більбо розвіялися і гобіт почав швидко старіти. Як пізніше зазначила Арвен Андоміель, Більбо почав виглядати таким стародавнім, яким і належить йому бути відповідно до свого віку.[6]
Відплиття на Захід[]
Через два роки після закінчення Війни персня, Більбо разом з Фродо, Ґандальфом та деякими іншими ельфами прибув до Сірих Гаваней, щоб 29 вересня 3021 р. Третьої епохи відправитися на Захід, у Валінор. Напередодні, 22-го вересня він відсвяткував свій 131-й день народження, ставши найстарішим гобітом в історії Середзем'я.
Пам'ять про Більбо[]
Зникнення "Божевільного Торбина" під час святкування його 111-го дня народження, стало предметом тривалої дискусії в Ширі. Багато хто припускав, що він знайшов свою смерть, ще під час своєї першої великої мандрівки, а Ґандальф відповідальний за те, що не дозволив його духові упокоїтися.
Тим часом Фродо, знаючи, що Більбо десь живий і здоровий, продовжував щороку вшановувати його день народження разом зі своїми друзями.
Через багато років після свого чарівного "зникнення", Більбо став справжньою історією, що їх розповідають дітям біля вогнищ, легендарною постаттю, яка магічно зникала і знову з’являлася з мішками зі скарбами та різними коштовностями.[7]
Семвайз Грунич назвав свою десяту дитину на честь Більбо Торбина.
Літературний спадок Більбо[]
Вірші і пісні:
- Похідна пісня / «A Walking Song»
- Справжнє золото не блистить / «All that is gold does not glitter»
- Як Місячний дід засидівся /«The Man in the Moon Stayed Up Too Late»
- Дорога в даль біжить / «The Road Goes Ever On»
- Пісня Еаренділя (з Араґорном)
Книги:
- "Гобіт, або Туди і Звідти"
- "Переклади з ельфійської" (зокрема "Сильмариліон" та "Незавершені оповіді Нуменору і Середзем'я")
Галерея[]
Хоббіт[]
Джерела[]
- ↑ Дж.Р.Р. Толкін, "Володар перснів", Додаток B, Третя епоха
- ↑ Дж.Р.Р. Толкін, Крістофер Толкін (ред.), "Незакінчені оповідання", Пошук Еребора
- ↑ Дж.Р.Р. Толкін, "Гобіт", Глава 1, Неочікувана гостина
- ↑ 4,0 4,1 4,2 Дж.Р.Р. Толкін, "Володар Перснів: Братство Персня", Розділ 1. Незвичайний бенкет
- ↑ Дж.Р.Р. Толкін, "Володар перснів: Братство персня", Розділ 3. Втрьох веселіше
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, "Володар перснів: Повернення короля", Розділ 6. Прощання і розлуки
- ↑ Дж.Р.Р. Толкін, "Володар Перснів: Братство Персня", Розділ 2. Тінь минулого