Атлас Середзем'я (англ. The Atlas of Middle-earth) — великий атлас земель легендаріуму Джона Роналда Руела Толкіна, створений фаховою картографинею Карен Вінн Фонстад.
Атлас включає в себе мапи з таких творів як "Сильмариліон", "Володар Перснів" та "Гобіт, або Туди і Звідти".
Загальна інформація
Мапи в атласі виглядають так, ніби це справжні ландшафти. Карен Вінн Фонстад складала їх за тими ж правилами, за якими складаються справжні атласи: для кожної області враховується історія краю, а також географічні особливості та правила масштабування.
Також в атласі можна знайти досить детальні мапи міст та навіть плани плани поверхів важливих будівель; вони дуже часто корисні для розуміння наративів, особливо у "Володарі перснів". Крім того, проілюстровано багато битв, таких як Битви за Белеріанд, Війна Останнього Союзу та Війна Персня.
Книга була опублікована в 1981 році, але в 1991 році вийшла перероблена та оновлена версія, яка врахувала інформацію з книг "Історія Середзем’я". У 2001 році видавці випустили перевидання виправленого видання 1991 року з новою обкладинкою, але з ідентичним змістом.
Окремо варто зазначити той факт, що пані Карен взяла на себе сміливість та відповідальність, щоб заповнити прогалини в легендаріумі Джона Роналда Руела Толкіна. Так, користуючись ранніми нотатками та концептами письменника, головним чином з "Книги втрачених сказань" та "Амбарканти", вона створила досить детальні мапи світу Арди, де показано Аман, розташування Белеріанду відносно Еріадора та місцезнаходження Нуменору.
Критика та зауваження
Незважаючи на те, що Атлас створювала фахова картографиня і він, дійсно, базується на ретельних дослідженнях та був вельми схвально прийнятий критиками та толкіністами, він містить кілька помилок. Щоправда, деякі з них були виправлені в доопрацьованому виданні. Ось деякі з них:
- Сторінка viii: Середзем’я домінує над більшою частиною північної півкулі Арди, яка в Третю Епоху вже має форму кулі, при цьому Форохель знаходиться високо в полярних регіонах, а Умбар лежить більш як на півдорозі на південь, між північним полюсом і екватором.
- У Листі № 294 Толкін підтверджує, що Гобітів мав би бути розташований на широті реального Оксфорда, а Мінас-Тіріт в 600 милях на південь, тобто десь в районі Флоренції. За цією інформацією стає зрозуміло, що Середзем’я навряд чи було б таким великим, як воно виглядає на карті Атласу круглої Арди.
- Сторінки 4 і 5: Море Гелькар охоплює території майбутніх Мордору, Ханду і Руну, а Море Рун і Море Нурнен показані як його залишки.
- У книзі "Народи Середзем'я" є посилання на Море Рун, яке існувало в Першу Епоху, а також ліс на північному сході та пагорби на південному заході, що вказує на те, що воно має бути відокремленим від моря Гелькар.
- Сторінки 38 і 39: В Атласі зображено, що західні береги Ліндону та Етір-Андуїну існували в Другу Епоху світу так, як вони існували в Третю Епоху.
- В книзі "Народи Середзем'я" говориться про те, що під час падіння Нуменора Ліндон втратив більшість своїх земель через страшний катаклізм, в той час як східна та південна частини затоки Белфалас, навпаки, піднялися з глибин і перетворилися на сушу, через що місто Пеларґір, яке до цього стояло ледь не на узбережжі, опинилося за багато миль від нього.
- Річка Малий Люн з’являється на багатьох мапах в атласі, однак вона ніколи не позначена назвою, оскільки її назву вперше було опубліковано в книзі "Народи Середзем'я".
Внутрішні невідповідності
- Сторінки 12 і 53: на сторінці 12 Дортоніон і Гімрінґ знаходяться трохи вище паралелі J, в той же час, на сторінці 53 Тол-Фуїн і, власне, Гімрінґ, показані північніше і знаходяться вище паралелі I.
- Сторінки 38 і 41: Белеґост переміщено на 150 миль далі на південь, ніж було показано раніше, до середини південних схилів Синіх гір.
- Сторінки 53, 76 і 80: На сторінці 53 Росґобель розташований біля кордонів Морок-лісу, на південь від Старої лісової дороги, на схід від Морії. На сторінках 76 і 80 Росґобель все ще знаходиться на краю лісу, але вже на північ від Старої Лісової Дороги. Очевидно, що слід було б використати те чи інше місце розташування, але аж ніяк не обидва.
- У "Братстві Персня" стверджується, що в грудні ТЕ 3018 розвідники "подолали прохід біля витоків Ірисової Ріки і спустились у Дикий Край, пройшли Ірисовими Луками та невдовзі дісталися до Росґобеля — давньої Радаґастової оселі", що підтверджує: оселя Радаґаста знаходилася там, де показано на сторінці 53.[1]
- Сторінки 89 і 210: на стор. 89 Тарност знаходиться в межах Q-34, але "Покажчик обраних назв" на стор. 210 розмістив його на R-35.
- Сторінки 205 і 209: Покажчик "Сірі гори" є сумішшю покликань на Сірі гори, що розташовані за координатами I-35 та Сірі гори Півдня (розташовані за координатами В/Ж-30), що викликає певну плутанину.