Ард-ґален (синд. Ard-galen), пізніше відома, як Анфауґліт – широка зелена рівнина, що лежала на північ від високогір'я Дортоніон і на південь від фортеці Морґота Анґбанд у Залізних горах у Першу Епоху. Згодом рівнина була спустошена Морґотом і перетворена на пустелю.
Географічні особливості[]
Розлога зелена рівнина Ард-ґален була сформована валарами в часи формування Арди. Це був широкий масив, де з появою Сонця зійшла густа соковита трава, і, доки тривала облога Анґбанда і брами його було замкнено, зелень проросла навіть серед яруг і розколотих каменів перед самими дверима пекла.[1]
Рівнина простягалася від Гітлума і Тінистих гір на заході і аж до Синіх гір на сході, охоплюючи частину Дортініону на півдні.
На рівнинах Ард-ґалену нольдори швидко розвели прегарних коней, які випасалися на зелених луках. На тих перших конях багато володарів приїхали з самого Валінору, і Маедрос подарував їх Фінґольфінові як відшкодування за втрати, бо тварин перевезли до Лосґару на кораблі.[1]
Історія[]
Після Даґор-нуін-Ґіліат, Підзоряної битви, яка відбулася, коли Військо Феанора було атаковано в Мітрімі, нольдори переслідували орків-втікачів в горах і на рівнині Ард-ґален. В підсумку орки були вигнані в Твані Сірех і небагатьом з них вдалося втекти до Анґбанду.[2] Після цього рівнини Ард-ґален бачили чимало кривавих битв.
Наступною битвою, що сталася на рівнинах Ард-ґалену була Даґор-Аґлареб. Орки раптово атакували Дортоніон, однак це не принесло їм перемоги. Війська Фінґольфіна та Маедроса вдарили з обох флангів і армія Мелькора була розбита. Нольдори знову переслідували орків зеленими рівнинами аж до самого Анґбанду.
Даґор-Браґоллах[]
Взимку ПЕ 455 року, Морґот і вивільнив великі полум’яні ріки, які помчали вниз із Танґородріму і затопили цілісіньку рівнину. Залізні Гори вивергали різнобарвні отруйні вогні, й дим від них забруднював повітря та сіяв довкола смерть.
Так згинула рівнина Ард-ґален, і трави її поглинуло полум’я, і вона перетворилася на випалене та знищене пустище, заповнене ядучою курявою, неплідне й безживне. Звідтоді назва її змінилась, і дали їй наймення Анфауґліт — Задушлива Курява.
В тій катастрофі загинуло багато нольдорів, які не встигли врятуватися від вогняних рік. Текуче полум’я запопало їх до того, як вони змогли втекти на пагорби. Узвишшя Дортоніону й Тінистих гір стримали вогняні течії, однак ліси на схилах, звернених до Анґбанда, вигоріли вщент.[3]
Нірнаєт-Арноєдіад[]
Найкривавіша битва за Белеріанд, Нірнаєт-Арноєдіад також відбулася на рівнині, яку о тій порі називали не інакше, як Анфауґліт. Після страшного побоїща, за наказом Морґота, орки позбирали тіла всіх полеглих у величній битві ельфів і людей, все їхнє спорядження та зброю і нагромадили посеред рівнини Анфауґліт чималий курган. Ельфи назвали цей пагорб Гауд-ен-Нденґіном, Пагорбом Убієнних, а ще — Гауд-ен-Нірнаєт "Курган Сліз".
І на тому місці, хоча довкола лежала пустеля, яку створив Морґот, знову виросла висока зелена трава; і жоден підданець Морґота відтоді не ступав на землю, під якою іржа роз’їдала мечі ельдарів і едайнів.
Як і більшість інших земель Белеріанду, рівнина Ард-Ґален затонула після Війни Гніву, наприкінці Першої епохи.
Етимологія[]
Назва Ард-ґален походить з синдарину і означає "Зелений Край". [4]
Джерела[]
- ↑ 1,0 1,1 Дж. Р.Р. Толкін, Крістофер Толкін (ред.), Сильмариліон, Про Белеріанд і його землі
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Крістофер Толкін (ред.), Сильмариліон, Про повернення нольдорів
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Крістофер Толкін (ред.), Сильмариліон, Про сплюндрування Белеріанду та загибель Фінґольфіна
- ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Крістофер Толкін (ред.), Сильмариліон, Покажчик власних назв