Вікі з «Володаря перснів»
Advertisement
Вікі з «Володаря перснів»

Ард-ґален (синд. Ard-galen), пізніше відома, як Анфауґліт – широка зелена рівнина, що лежала на північ від високогір'я Дортоніон і на південь від фортеці Морґота Анґбанд у Залізних горах у Першу Епоху. Згодом рівнина була спустошена Морґотом і перетворена на пустелю.


Географічні особливості[]

Розлога зелена рівнина Ард-ґален була сформована валарами в часи формування Арди. Це був широкий масив, де з появою Сонця зійшла густа соковита трава, і, доки тривала облога Анґбанда і брами його було замкнено, зелень проросла навіть серед яруг і розколотих каменів перед самими дверима пекла.[1]

Рівнина простягалася від Гітлума і Тінистих гір на заході і аж до Синіх гір на сході, охоплюючи частину Дортініону на півдні.

На рівнинах Ард-ґалену нольдори швидко розвели прегарних коней, які випасалися на зелених луках. На тих перших конях багато володарів приїхали з самого Валінору, і Маедрос подарував їх Фінґольфінові як відшкодування за втрати, бо тварин перевезли до Лосґару на кораблі.[1]

Історія[]

Після Даґор-нуін-Ґіліат, Підзоряної битви, яка відбулася, коли Військо Феанора було атаковано в Мітрімі, нольдори переслідували орків-втікачів в горах і на рівнині Ард-ґален. В підсумку орки були вигнані в Твані Сірех і небагатьом з них вдалося втекти до Анґбанду.[2] Після цього рівнини Ард-ґален бачили чимало кривавих битв.

Наступною битвою, що сталася на рівнинах Ард-ґалену була Даґор-Аґлареб. Орки раптово атакували Дортоніон, однак це не принесло їм перемоги. Війська Фінґольфіна та Маедроса вдарили з обох флангів і армія Мелькора була розбита. Нольдори знову переслідували орків зеленими рівнинами аж до самого Анґбанду.

Даґор-Браґоллах[]

Взимку ПЕ 455 року, Морґот і вивільнив великі полум’яні ріки, які помчали вниз із Танґородріму і затопили цілісіньку рівнину. Залізні Гори вивергали різнобарвні отруйні вогні, й дим від них забруднював повітря та сіяв довкола смерть.

Так згинула рівнина Ард-ґален, і трави її поглинуло полум’я, і вона перетворилася на випалене та знищене пустище, заповнене ядучою курявою, неплідне й безживне. Звідтоді назва її змінилась, і дали їй наймення Анфауґліт — Задушлива Курява.

В тій катастрофі загинуло багато нольдорів, які не встигли врятуватися від вогняних рік. Текуче полум’я запопало їх до того, як вони змогли втекти на пагорби. Узвишшя Дортоніону й Тінистих гір стримали вогняні течії, однак ліси на схилах, звернених до Анґбанда, вигоріли вщент.[3]

Нірнаєт-Арноєдіад[]

Найкривавіша битва за Белеріанд, Нірнаєт-Арноєдіад також відбулася на рівнині, яку о тій порі називали не інакше, як Анфауґліт. Після страшного побоїща, за наказом Морґота, орки позбирали тіла всіх полеглих у величній битві ельфів і людей, все їхнє спорядження та зброю і нагромадили посеред рівнини Анфауґліт чималий курган. Ельфи назвали цей пагорб Гауд-ен-Нденґіном, Пагорбом Убієнних, а ще — Гауд-ен-Нірнаєт "Курган Сліз".

І на тому місці, хоча довкола лежала пустеля, яку створив Морґот, знову виросла висока зелена трава; і жоден підданець Морґота відтоді не ступав на землю, під якою іржа роз’їдала мечі ельдарів і едайнів.

Як і більшість інших земель Белеріанду, рівнина Ард-Ґален затонула після Війни Гніву, наприкінці Першої епохи.

Етимологія[]

Назва Ард-ґален походить з синдарину і означає "Зелений Край". [4]

Джерела[]

  1. 1,0 1,1 Дж. Р.Р. Толкін, Крістофер Толкін (ред.), Сильмариліон, Про Белеріанд і його землі
  2. Дж. Р.Р. Толкін, Крістофер Толкін (ред.), Сильмариліон, Про повернення нольдорів
  3. Дж. Р.Р. Толкін, Крістофер Толкін (ред.), Сильмариліон, Про сплюндрування Белеріанду та загибель Фінґольфіна
  4. Дж. Р.Р. Толкін, Крістофер Толкін (ред.), Сильмариліон, Покажчик власних назв
Advertisement