Андуїн (англ. Аnduin) або Велика Ріка чи просто Ріка – найдовша і найбільша річка Середзем'я на сході Імлистих гір, що тече з півночі на південь крізь Дикі Землі, по західній межі Рогану та крізь Ґондор. Впадає в затоку Белфалас Великого моря Белеґаер. Протікаючи через багато країн Велика Ріка Андуїн отримала декілька назв. Зазначається, що Ріка завжди була кордоном західних земель Середзем'я.[1]
І сталося так, що після багатьох років таких мандрів путь елдарів пролягла через густий ліс, і вони вийшли до великої ріки, ширшої за всі інші, які їм доводилося бачити; на протилежному березі височіли гори, гострі шпилі яких, здавалося, протинають зоряну сферу. Ріка ця, — кажуть, та сама, яку згодом назвуть Андуіном Великим, — завжди була рубежем західних земель Середзем’я.[1]
У "Атласі Середзем'я" Карен Вінн Фонстад довжина Андуїну оцінюється у 1388 миль (2233 км).[2]
Географічні особливості[]
Велика Ріка утворилася внаслідок злиття двох річок: Ленґвелл, що витікає з Імлистих гір, та Ґрейлін, що починається у Сірих горах. У місці злиття цих двох рік, в трикутнику землі, що вони утворювали, в давнину було побудоване королівство Фрамсбурґ, що по суті, розташовувалося на початку ріки Андуїн.
Андуїн тече паралельно Імлистим горам у широкій, зеленій долині, яка утворює західну частину Рованіону, що лежить між горами та Морок-лісом. Проминаючи Лотлоріен, Велика ріка та Імлисті гори, розходяться. Далі Ріка тече повз Бурі Землі, проминаючи Північні та Південні Мілини. У цьому місці багато широких мілководь, що можна перейти вбрід. Зліва від Ріки (якщо дивитися з півдня на північ) розташований ліс Фанґорн, з якого, в свою чергу, витікає річка Ентова Купіль, що далі впадає в Андуїн.
Нижче по течії знаходяться пороги Сарн-Ґебір — смуга кам'яних піків та скель приблизно в милю довжиною. Сарн-Ґебір — небезпечне і практично непрохідне місце для човнів. У центрі знаходиться вузький і швидкий потік, у якому досвідчені човнярі можуть випробувати свою долю. Дві великі статуї, що мають назву Арґонат, побудовані по обох берегах річки. Ці статуї позначають північний кордон Ґондору. За Арґонатом високі береги формують вузьку протоку.
Тол-Брандір, великий острів у середній частині річки, на півдні заплавного озера Нен-Ґітоель, розташованого серед невисоких гір Емін-Муїл. На береги острова ніколи не ступали ні людина, ні звір, лише гніздилися птахи. Там Ріка розкидає рукави довкола крутих берегів острова, а далі з великим шумом піняво летить із високого водоспаду Раурос у низину Ніндалф, або Мокрінь. Це місцевість затхлих трясовин, де Андуїн кривуляє та ділиться на безліч потоків. Там же з лісу Фанґорн, що на заході, широким гирлом вливається Ентова Купіль або Ента. На тій річці, по цей бік Великої Ріки, лежить Роган. На протилежному березі височать похмурі гори Емін-Муїл. Там вітер віє зі Сходу, бо вони межують із Мертвими Болотами, а далі аж до Кіріт-Горґору та чорних воріт Мордору тягнуться Бурі Землі.
Далі Андуїн тече між Білими горами та Похмурими горами повз колишню столицю Ґондору, Осґіліат, перед тим, як повернути повз гавань Гарлонд поблизу Раммас-Ехору, на південь від Мінас-Тіріту. Ріка протікає через порт Пеларґір, що знаходиться трохи вище від гирла і, нарешті, впадає у Велике море в затоці Белфалас у широкій дельті, відомій як гирло Андуїну.
Велика ріка Андуїн by Gianna Michele Kaye [3]
Притоки[]
З півночі на південь основними притоками Андуїну є річки, що беруть свій початок в Імлистих горах: Нисхідна або Рімдат та Ірисна, що далі з'єднуються в болотах, відомих як, Ірисові або Ірисні поля, Світла (Лімлайт ), Срібна (Келебрант), Ентова Купіль або Ента.
Еруї, Келос та Сіріт мають витоки у Білих горах. Морґулдуїн (отруйна річка) – витікає з Долини Примар, а Порос з Похмурих гір біля кордону Мордору.
Головні шляхи через Андуїн[]
Стара Лісова дорога, яка вела з Високого Перевалу в Морок-ліс, перетинала річку біля Старого Броду, на південь від Дому Беорна та острова Каррок. Колись тут був міст, його укріпили, коли Еленділ перетнув річку, щоб воювати з Сауроном, але з часом міст був зруйнований наприкінці Третьої епохи. Єдиний інший міст через Андуїн був в Осґіліаті, але в пізні роки Третьої Епохи він був знищений військами Мордору. Брід через Каррок згадується у Володарі перснів.[4]
Острови[]
Каррок — невеличкий острівець-скеля, розташований у верхній течії Річки в Диких Землях. Зі східного берега до Каррока веде брід з Кам'янистих сходів. Приблизно за 25 миль на південь від Каррока проходив Старий Лісовий Шлях, що з'єднував Морок-ліс та Високий Перевал. Дорога перетинає Андуїн біля Старого Броду. Наприкінці Другої Епохи тут був міст, по якому на південь пройшли армії Останнього Союзу, але наприкінці Третьої Епохи мосту вже не існувало.
Тол-Брандір — великий острів у середній частині річки, на півдні заплавного озера Нен-Гітоел, розташованого серед невисоких гір Емін-Муїл. На береги острова ніколи не ступали ні людина, ні звір, лише гніздилися птахи.
Каїр-Андрос — острів, розташований у нижній частині Річки, біля краю Анорієн у королівстві Ґондор. На острові було збудовано однойменну місто-фортецю — найважливіший пункт оборони на півночі Ґондору від військ Мордора та істерлінгів.
Міста та інші поселення[]
Під час Походу ельфів у роки Дерев, Нандори покинули інших елдарів і залишилися у Середзем'ї. Легенди говорять, що зробили вони це, побачивши, що шлях їхній на Захід веде через високі та повні небезпек Імлисті гори. Нандори оселилися в Долинах Андуїну. Опісля дехто з них рушив далі і оселилися вони в Оссіріанді, Землі Семиріччя. Там Ельфи залишалися до Війни Персня, приймаючи спершу біженців з Белеріанду (наприкінці Першої Епохи), а потім і з Ереґіону (під час Другої епохи).
Поселення в Долинах Андуїну, в роки Третьої епохи, включали місто народу Еотеод – Фрамсбурґ, Росгобель (де колись жив Радаґаст Карий), Дім Беорна і поселення Стурсів поблизу Ірисових полів. Саме в цій місцині у північних межах Андуїну, в роки Третьої епохи було вбито Ісілдура, а Єдиний Перстень втрачено; і саме там, понад два тисячоліття потому, Деаґол знайшов Перстень, а Смеаґол забрав його в нього.
На території Ґондору, річка протікала повз Осґіліат і Мінас-Тіріт, а потім повз Пеларґір, недалеко від Моря. Після падіння Осґіліату, Андуїн фактично позначав східний кордон впливу Ґондору.
Етимологія[]
В перекладі з синдарину Anduin перекладається як «Довга річка». Назва складається з двох елементів: an, and — «довгий», duin — «річка».